14.2. Інституційні основи системи економічної безпеки

Проблеми національно-економічної безпеки властиві всім краї­нам, незалежно від їхнього рівня розвитку. Досвід показує, що кра­ще захищають свою національну й економічну безпеку високорозвинені країни. Це дає підстави говорити, що економічна безпе­ка держави має забезпечуватися насамперед: високою продуктив­ністю національної праці і капіталу; високою ефективністю ви­робництва національного продукту, тобто низькою затратністю праці і капіталу в одиниці продукції; високим рівнем якості про­дукції і послуг та їх конкурентоспроможністю на внутрішньому і світовому ринках.

Реалізація системи економічної безпеки неможлива без чіткої організаційної структури з обґрунтованим розподілом функцій і повноважень різних органів по вертикалі й горизонталі державної влади.

Проблематика економічної безпеки повинна бути в полі зору законодавчої, законоґарантійної, господарської, правоохоронної та судової влад. Повинні діяти структури антимонопольного конт­ролю, антикорупційної діяльності. У цій справі мають чітко функ­ціонувати Генеральна прокуратура України і її підрозділи в регіо­нах, суди та інші правові органи. Крім того, проблеми економіч­ної безпеки повинні вирішувати місцеві органи влади, Кабінет Міністрів України.

Згідно з Конституцією України на чолі всієї системи національ­ної безпеки стоїть Рада національної безпеки й оборони України, яку очолює Президент України, котрий координує діяльність усіх органів та інститутів, що входять до цієї системи.

Рада національної безпеки й оборони України покликана ви­конувати такі важливі функції:

• проводити стратегічне планування, визначити пріоритети національного розвитку України, формулювати середньо- і довго­строкові цілі, форми і методи забезпечення національної безпеки

країни;

• готувати принципові проекти і рішення Президента Украї­ни з ключових питань внутрішньої і зовнішньої політики;

• координувати дії міністрів і відомств щодо виконання рішень Президента України.

Рада національної безпеки й оборони України може функціо­нувати ефективно як дорадчий орган при Президентові України, де Президент має право вирішального голосу відповідно до своїх конституційних повноважень. Президент повинен керуватися своїм конституційним обов’язком як Гаранта Конституції Украї­ни. У цей же час Рада національної безпеки й оборони України не повинна конкурувати з урядом чи намагатися його заступити. Але ключові рішення з питань національної безпеки будуть досить ефективними лише в тому разі, якщо Рада Безпеки забезпечить узгоджену діяльність міністерств і відомств, кожне з яких відпов­ідає за свої напрями роботи.

Значний обсяг роботи з економічної безпеки зосереджений у структурах Кабінету Міністрів України: Міністерство фінансів, Міністерство економічного розвитку і торгівлі та ін. Ці міністерства також контролю­ють багато питань захисту національних інтересів, пов’язаних із режимами залучення чужоземних капіталовкладень, з експортом ка­піталу і товарів.

Питання валютної безпеки, золотовалютних резервів, регулю­вання валютного ринку і відповідного курсу є у компетенції На­ціонального банку України. Валютний контроль здійснює також Міністерство доходів і зборів України. Усі питання, що стосуються стійкості і захищеності державних фінансів, регулювання дефіци­ту та внутрішньої і зовнішньої заборгованостей, контролює Міністерство фінансів України.

Питаннями продовольчої безпеки відають Міністерство аграр­ної політики та продовольства України та інші суміжні відомства.

Така складна система потребує відлагодженої організаційної концепції, надійних інструментів регулювання і координації, ме­ханізмів саморозвитку і самокоригування.