Розділ 1 теоретичні аспекти системи управління навколишнім середовищем

1.1. Загальне уявлення про сунс

В Україні система управління навколишнім середовищем регламентована стандартами ДСТУ ISO серії 14001 [3, с. 312].

Базою для побудови системи управління навколишнім середовищем в організації є усвідомлення того факту, що своєю діяльністю організацію впливає на навколишнє середовище через безліч різних шляхів, таких як: використання природних ресурсів (води, електроенергії, матеріалів, тощо); забруднення води, повітря, ґрунту; створення відходів; вплив на природні ландшафти тощо.

Цей вплив здійснюється як на всіх стадіях діяльності самої організації, так і під час використання її продукції та послуг. Ті види діяльності, продукції чи послуг організації, що можуть впливати на навколишнє середовище називаються її екологічними аспектами.

Якщо організація прагне оптимізувати свій вплив на навколишнє середовище вона повинна аналізувати можливі екологічні аспекти та впливи, визначати їх прийнятний рівень, планувати його досягнення та забезпечувати дотримання.

Організація має можливість вільно і гнучко визначати ті сфери своєї діяльності, де доцільно здійснювати впровадження системи, а саме: або стосовно всієї організації, чи конкретного функціонального підрозділу, чи конкретного виду діяльності. Якщо цей стандарт впроваджено в конкретному функціональному підрозділі або стосовно конкретного виду діяльності, то розроблені політика та методики з часом можуть бути розповсюджені на всю організацію.

СУНС є інтегрованою частиною загальної системи управління організацією. Вона повинна бути пов'язана з іншими системами, зокрема з системою управління якістю, системою управління фінансовими показниками, тощо. Рівень впливу організації на навколишнє середовище повинен визначатися, виходячи з збалансування цілей усіх цих систем, з урахуванням економічних і технічних можливостей організації. Цей процес є постійним. Структура, обов'язки, досвід, технічні правила, методики, процеси і ресурси для реалізації екологічної політики, цілей та завдань повинні бути скоординовані із зусиллями в інших сферах (наприклад, стосовно управління процесами чи виробництвом, управління фінансами, забезпечення якості, техніки безпеки та охорони здоров'я на робочих місцях).

Впровадження СУНС може допомогти організації зміцнити впевненість пов'язаних з нею зацікавлених сторін у тому, що:

- керівництво взяло на себе чіткі зобов'язання дотримуватися декларованих положень політики, цілей та завдань організації;

- зусилля спрямовуються перш за все на здійснення запобіжних заходів, а не на коригувальні дії;

- можуть бути наведені докази розумного ступеня передбачливості і дотримання законодавчих норм;

- до структури системи закладено механізм постійного вдосконалення.

Впровадження СУНС може забезпечити також одержання безпосередньої економічної вигоди, її слід ідентифікувати з тим, щоб продемонструвати зацікавленим сторонам, особливо акціонерам, цінність для організації належного управління навколишнім середовищем. Функціонування системи дає можливість організації завчасно узгодити екологічні цілі і завдання з конкретними фінансовими результатами діяльності і, таким чином, мати гарантію того, що ресурси скеровуються туди, де їх використання дає найбільшу вигоду як економічну, так і екологічну.

До потенційних вигод, пов'язаних з впровадженням ефективної системи управління навколишнім середовищем, належать:

- створення впевненості в замовників щодо надійності зобов'язань організації стосовно управління навколишнім середовищем та надання відповідних доказів;

- підтримання добрих відносин з громадськістю;

- можливість задоволення критеріїв чи вимог інвесторів та полегшення доступу на ринки капіталів;

- укладання договорів страхування з прийнятними внесками;

- поліпшення репутації організації і збільшення її частки на ринку;

- можливість задоволення вимог, пов'язаних із сертифікацією продукції чи послуг;

- удосконалення управління витратами;

- зменшення кількості інцидентів, які призводять до юридичної відповідальності;

- можливість надання доказів щодо забезпечення розумного ступеня передбачливості та обережності в діях, які можуть призвести до порушення законодавчих норм та правил;

- економія сировини, матеріалів та енергії;

- спрощення процесу отримання дозволів (ліцензій) стосовно діяльності, продукції чи послуг;

- створення сприятливих умов для розвитку й участі у вирішенні екологічних питань;

- поліпшення відносин між промисловими та урядовими колами.

Модель СУНС, що зображена на рис. 1.1, дає загальне уявлення про організацію, яка визначає такі принципи:

Принцип 1. Зобов’язання і політика. Організація повинна визначити свою екологічну політику і гарантувати виконання зобов’язань щодо СУНС.

Принцип 2. Планування. Організація повинна скласти план здійснення своєї екологічної політики.

Принцип 3. Впровадження. Для ефективного впровадження організація повинна створити можливості та засоби забезпечення, необхідні для здійснення своєї екологічної політики, цілей і завдань.

Принцип 4. Вимірювання і оцінювання. Організація повинна вимірювати, здійснювати моніторинг і оцінювати свої екологічні характеристики.

Принцип 5. Аналіз і вдосконалення. Організація повинна аналізувати і постійно вдосконалювати свою СУНС з метою поліпшення загальних екологічних характеристик.

Постійне вдосконалення

Зобов’язання і політика (екологічна політика)

Аналіз і вдосконалення (аналіз з боку керівництва)

Планування

Вимірювання та оцінювання (коригувальні дії)

Впровадження (впровадження і функціонування)

Рис. 1.1. Модель системи управління навколишнім середовищем

Таким чином, можна зробити висновок, що виходячи з наведених вище принципів, система управління навколишнім середовищем також стає невід’ємною частиною управління організацією. СУНС повинна бути організаційною структурою, яка шляхом постійного моніторингу і періодичного аналізу повинна підтримувати ефективність функціонування з урахуванням змін внутрішніх і зовнішніх чинників. Це означає, що організація постійно робить усе для мінімізації шкідливого впливу на довкілля [4, C. 480–481].

Додаток К