4.3. Сутність розбіжностей психіки людини і тварин

Принципові розбіжностей психіки людини й тварини такі:

1. Конкретно–практичне мислення тварин підкоряється їх безпосередньому враженню від даної ситуації.

Здатність людини до абстрактного мислення усуває її залежність від даної ситуації. Людина здатна відображати не тільки безпосередні впливи середовища, а й ті, які на неї очікують чи були в минулому.

2. Людина здатна створювати і зберігати знаряддя, створювати запас.

Створення знарядь твариною ніколи не відбувається колективно.

3. Людина і тварина передають досвід поколінь у вигляді інстинктів.

Людина і тварина передають індивідуальний досвід у вигляді зовні навичок. Але тільки людина може передавати суспільний досвід, тобто способи виготовлення знарядь, способи спілкування тощо.

4. Емоції тварин набагато бідніші емоцій та почуттів людини, як усе психічне відображення тварин, вони пов’язані з наявною ситуацією.

5. “Мова” тварин також “прив’язана” до ситуації, яка має біологічний сенс, людська мова має суспільно-історичне походження.

Відмінність психіки тварин від психіки людини полягає перш за все в умовах їх розвитку. Тварина розвивається за законами біологічної еволюції, людина підкоряється законам суспільно-історичного розвитку.

Фактором, що впливає на перетворення мавпи на людину, стада – на суспільство, була трудова діяльність, тобто така діяльність, що здійснюється людьми при спільному виготовленні та використанні знарядь.

Біологічні передумови трудової діяльності людини такі:

1. Поступовий перехід до вертикальної ходи та формування в зв'язку з цим особливо рухливих, пристосованих для схоплювання предметів передніх кінцівок, що дало можливість виконувати складні трудові операції.

2. Поява тварин, у яких існували досить розвинуті форми спільного життя.

3. Наявність у вищих представників тваринного світу дуже розвинутих форм психічного відображення дійсності.

Праця – це процес, що пов'язує людину з природою, процес впливу людини на природу. Він має такі риси:

– використання та виготовлення знарядь;

– спільна колективна діяльності, тому людина вступає в цьому процесі у певні стосунки не тільки з природою, а й з іншими людьми.

Найскладніша діяльність тварин із виготовлення знарядь ніколи не має характеру суспільного процесу, вона не відбувається колективно і не визначає собою спілкування індивідів, які її здійснюють.

Найскладніше інстинктивне спілкування індивідів, які складають тваринне співтовариство, ніколи не будується на основі їх “виробничої” діяльності, не залежить від неї, нею не опосередковане.

 

Лекція 5. Свідомість людини

5.1. Суспільно-історична природа свідомості людини.

5.2. Розвиток свідомості в онтогенезі. Поняття вищих психічних функцій.

5.3. Характеристики свідомості.

5.4. Змінені стани свідомості.

 

5.1. Суспільно-історична природа свідомості людини

Свідоме відображення, на відміну від психічного відображення тварин, – це відображення предметної дійсності в її відокремленості від наявного ставлення до неї суб'єкта, тобто відображення, що виділяє її об'єктивні й стійкі властивості.

Будь-яка “діяльність” тварин спрямована на предмети біологічної потреби й спонукається цими предметами, предмет діяльності й біологічний мотив у тварин завжди злиті, завжди збігаються між собою.

Складна діяльність вищих тварин підкоряється природним зв'язкам і відношенням. У людини вона підкоряється зв'язкам і відношенням споконвічно суспільним. Це і є той безпосередній чинник, завдяки якому виникає специфічно людська форма відображення дійсності – свідомість людини.

Дійсність відкривається людині в об'єктивній стійкості її властивостей, у її відокремленості, незалежності від суб'єктивного ставлення до неї людини, від її наявних потреб.

Це можливо завдяки тому, що узагальнене відображення дійсності, вироблене людством, фіксується в системі значень (понять, норм, знань, способу дій). Людина знаходить уже готову, історично сформовану систему значень і опановує нею так само, як вона опановує знаряддям.

Поведінка сучасної культурної дорослої людини є результат двох різних процесів: біологічної еволюції тварин й історичного розвитку людства.

У філогенезі це дві незалежні лінії. Пристосування людини до природи викликає до життя принципово іншу, ніж у тварин, інакше організовану систему поведінки. Ця нова система поведінки формується при досягненні певного ступеня біологічної зрілості, однак без зміни біологічного типу людини.

В онтогенезі ці дві лінії злиті воєдино, дитина одночасно формується і як біологічна істота, і як продукт культурно-історичного розвитку.