- •Лекція 1. Розвиток поглядів на предмет в історії психології
- •1.1. Донаукова психологія як вчення про душу
- •1.2. Психологія – наука про свідомість
- •1.3. Поведінка як предмет психології
- •1.4. Психіка як відображення
- •Лекція 2. Сучасний стан психологічної науки
- •2.1. Місце психології в системі наук. Галузі сучасної психології
- •2.2. Основні теоретичні підходи в сучасній психології
- •2.3. Методологічні основи психології
- •2.4. Методи психологічного дослідження
- •2. Емпіричні методи:
- •3. Методи обробки даних:
- •4. Інтерпретаційні методи:
- •Лекція 3. Психіка й мозок
- •3.1. Уявлення про взаємозв’язок психіки й мозку
- •3.2. Будова та функції нервової системи
- •3.3. Рефлекторна діяльність мозку
- •Лекція 4. Виникнення і розвиток психіки у філогенезі
- •4.1. Проблема виникнення психіки. Об'єктивні критерії психіки
- •4.2. Етапи розвитку психіки у філогенезі
- •4.3. Сутність розбіжностей психіки людини і тварин
- •Лекція 5. Свідомість людини
- •5.1. Суспільно-історична природа свідомості людини
- •5.2. Розвиток свідомості в онтогенезі. Поняття вищих психічних функцій
- •5.3. Характеристики свідомості
- •5.4. Змінені стани свідомості
- •Лекція 6. Несвідомі психічні явища
- •6.1. Несвідомі механізми свідомих дій
- •2. Несвідомі чинники свідомих дій
- •3. Надсвідомі процеси
- •Лекція 7. Психологія особистості
- •7.1. Поняття особистості в психології
- •7.2. Структура особистості
- •7.3. Спрямованість та самосвідомість
- •7.4. Типології особистості
- •Деякі класичні типології
- •Лекція 8. Індивідуально-психологічні особливості людини
- •8.1. Поняття індивідуально-психологічних особливостей
- •8.2. Темперамент
- •8.3.Характер
- •8.4. Здібності
- •Список використаної літератури
2. Несвідомі чинники свідомих дій
Уперше конкретно-психологічне вивчення несвідомих чинників свідомих дій розпочав З. Фройд (1856–1939). Він визначив напрямок розвитку всієї світової психологічної науки ХХ ст., помістив психологію в центр людської культури. Це стало можливим завдяки тому, що він створив теорію нового типу – психоаналіз.
1. Психічні процеси самі по собі несвідомі, свідомі лише окремі акти й сторони душевного життя.
2. Тіло – єдине джерело душевного досвіду.
3. У душевному житті немає перерв і непослідовності. Кожна думка, яка виникає, спогад, почуття або дія мають свою причину, але можуть “здаватися” такими, що виникли спонтанно.
4. Потяги, які можна назвати сексуальними у вузькому й широкому значенні, відіграють неймовірно велику роль у виникненні нервових захворювань. Більш того, ці ж сексуальні потяги беруть участь у створенні вищих культурних, художніх і соціальних цінностей людського духу.
Структура психіки, за Фройдом, мала такий вигляд:
1. Свідомість.
2. Передсвідомість – частина несвідомого, але така його частина, що легко може стати свідомою.
3. Несвідоме – первинний психічний процес, вихідний момент душевного життя, справжня психічна реальність.
Якщо якісь думки або почуття здаються не пов'язаними з попередніми думками або почуттями, зв'язок слід шукати в несвідомому. Якщо він виявляється, удавана незв'язність руйнується.
До несвідомого належать інстинктивні елементи, які ніколи не були свідомими й узагалі недоступні свідомості. Крім того, у несвідомому міститься матеріал, який відділений від свідомості, підданий цензурі і “подавлений”. Цей матеріал не забутий і не загублений, але він не допускається до свідомості. Думка або спогад діє на свідомість, але опосередковано.
Несвідомий матеріал має життєвість і безпосередність. Через кілька десятиліть спогади, знову допущені у свідомість, не втрачають своєї емоційної сили.
У несвідомому знаходяться основні детермінанти особистості, джерела психічної енергії, спонукання й інстинкти.
Інстинкти – це ті напруги, що направляють організм до певних цілей. Інстинкт для Фройда – це причина будь-якої діяльності.
Фізичний аспект інстинктів – потреби, психологічний – бажання.
До основних інстинктів належать:
– сексуальний (підтримуючий життя);
– агресивний (закликаючий до смерті).
Обидві ці сили діють разом – і в цьому полягає фундаментальний біологічний конфлікт людини.
З сексуальним інстинктом пов’язаний особливий вид енергії – лібідо (від лат. – бажання), це енергія життя, доступна кількісному виміру. Лібідо рухливе, може переходити з однієї сфери в іншу.
Крім інстинктів, несвідоме містить витиснутий матеріал. Витісняються ті бажання, з якими наша соціалізована свідомість не може примиритися, тому що вони не відповідають соціальним нормам.
Несвідоме виявляється:
– у сновидіннях;
– помилкових діях;
– невротичній симптоматиці;
– гуморі.
Прихований зміст сновидінь – бажання, у яких ми не хочемо собі зізнатися, тому що вони неприйнятні для нас, але вони виражаються в символіці сновидінь. Описки, обмовки, втрата речей – не випадкові й виражають імпульси і наміри, що відсторонені й повинні бути сховані від свідомості. Через них людина видає свої таємниці. Жарти, каламбури, гостроти – замаскований намір щось сказати не прямо, натяком. Невротичні симптоми – заступник витиснутого в несвідоме бажання.
В остаточному варіанті психічна сфера була розділена на три частини: Его (Я), Ід (воно) і супер-Его (над-Я).
Карл Густав Юнг (1875–1961) розвивав інше уявлення про динаміку несвідомого. Він розглядав психіку як взаємодію свідомих і несвідомих компонентів при безупинному обміні енергією між ними. Для нього несвідоме не було смітником відірваних інстинктивних тенденцій, витиснутих спогадів і підсвідомо асимільованих заборон. Він вважав його творчим, розумним принципом, що пов'язує індивіда з усім людством, із природою і Космосом.
На думку Юнга, психіка складається з декількох диференційованих, але взаємозалежних систем:
Его – свідомий розум. Воно будується зі свідомих перцепцій, спогадів, думок і почуттів. Его відповідає за почуття ідентичності й безперервності і з погляду індивідуальної людини розглядається як центр свідомості.
Особисте несвідоме – регіон, що прилягає до Его. Складається з переживань, що колись були усвідомленими, але пізніше були витиснуті, і з переживань, що при своїй появі були занадто слабкі, щоб досягти свідомості. Зміст особистого несвідомого, подібно до матеріалу передсвідомості у Фройда, доступний свідомості; між особистим несвідомим і Его йде сильний двосторонній рух. Структурні одиниці особистого несвідомого – комплекси. Комплекси – організована група почуттів, думок, перцепцій, спогадів, що існують в особистому несвідомому. Кожний комплекс має ядро, яке притягає різні переживання.
Колективне несвідоме (трансперсональне) – сховище прихованих спогадів, успадкованих від предків; уроджена, расова основа всієї структури особистості. На ньому виростають Его, особисте несвідоме й інші індивідуальні набутки. Структурний компонент колективного несвідомого – архетипи. Архетип – універсальна розумова форма (ідея), що містить значний емоційний елемент. Архетип – постійний “осад” переживань, що стабільно повторюються протягом багатьох поколінь.
Основні архетипи: народження, відродження, смерті, влади, чарівництва, цілісності, героя, дитини, Бога, мудрого старця, матері-землі, тварини.