Лекція 8. Індивідуально-психологічні особливості людини

8.1. Поняття індивідуально-психологічних особливостей.

8.2. Темперамент.

8.3. Характер.

8.4. Здібності.

 

8.1. Поняття індивідуально-психологічних особливостей

Індивідуальні відмінності – психологічні риси, що відрізняють одну людину від іншої. Індивідуальні відмінності позначають міру виявлення в психічній діяльності окремого індивіда загальних психологічних закономірностей. Індивідуальні відмінності формуються на основі природжених анатомо-фізіологічних особливостей людини і впливу навколишнього соціального середовища. Своєрідність особистості визначається індивідуальними відмінностями перебігу психічних процесів, зумовлених основними властивостями нервової системи (нейродинамічні відмінності), особливостями темпераменту (психодинамічні відмінності), характеру, виявами загальних і спеціальних здібностей, психофізіологічної та соціальної активності, змістом потреб, мотивів, спрямованості, установок і ставлення людини до себе, інших людей, суспільства.

Індивідуально-психологічні особливості мають психологічну природу та індивідуально варіюють. До них належать: темперамент, характер, здібності.

 

8.2. Темперамент

Під темпераментом розуміють динамічні характеристики психічної діяльності. Виділяють три сфери прояву темпераменту:

загальна активність;

моторна сфера;

властивості емоційності.

Загальна активність визначається інтенсивністю й обсягом взаємодії людини з навколишнім середовищем – фізичним і соціальним. За цим параметром людина може бути інертною, спокійною, пасивною, ініціативною, активною тощо.

Прояви темпераменту в моторній сфері можна розглядати як часткові вираження загальної активності. До них відносять: темп, швидкість, ритм і загальну кількість рухів.

Коли говорять про емоційність як прояв темпераменту, то мають на увазі вразливість, чутливість, імпульсивність тощо.

Від темпераменту, таким чином, залежить:

– швидкість виникнення психічних процесів і їх стійкість (швидкість сприймання, швидкість розуміння, тривалість зосередження уваги);

– психічний темп і ритм;

– інтенсивність психічних процесів (сила емоцій, активність волі);

– спрямованість психічної діяльності на певні об'єкти (інтроверсія/ екстраверсія).

Перше вчення про темперамент належить Гіппократу, який пов’язував прояви темпераменту з переважанням якоїсь рідини в організмі: крові (латин. – сангвіс); жовчі (латин. – холе); чорної жовчі (латин. – мелайне холе) або лімфи (грец. – флегма). Від назв цих рідин походять назви чотирьох основних темпераментів.

Наукове підґрунтя вчення про темперамент отримало в теорії І.П.Павлова стосовно особливостей нервової системи та типів вищої нервової діяльності (рис. 8.1).

 

ТИП ВНД

сильний

слабкий (меланхолік)

 

 

 

 

 

врівноважений

неврівноважений (холерик)

рухливий (сангвінік)

інертний (флегматик)

 

 

 

 

 

Рис. 8.1. Типи ВНД та темперамент

 

Міркуючи про свій темперамент і темперамент інших людей, слід пам’ятати дві важливі обставини:

1. “Чисті” темпераменти зустрічаються досить рідко. Найчастіше в людини сполучаються риси різних типів, коли переважають властивості якогось одного.

2. Не можна плутати, змішувати властивості темпераменту й риси характеру. Чесним, добрим, дисциплінованим, сміливим чи, навпаки, брехливим, злим, грубим можна бути при будь-якому темпераменті. Правда, виявлятися ці риси в людей з різними темпераментами будуть по-різному.

Про темперамент людини (для практичних цілей) можна судити за декількома основними його властивостями:

1. Сенситивність, або чутливість, – показник того, яка мінімальна сила подразника викликає психічну реакцію.

2. Реактивність – з якою силою людина реагує на ті чи інші впливи.

3. Активність – з якою енергією людина сама впливає на навколишній світ, її наполегливість, зосередженість тощо.

4. Співвідношення реактивності й активності – від чого в основному залежить діяльність: від випадкових причин чи від намічених цілей, прагнень, тобто від свідомо визначеної лінії поведінки.

5. Темп (швидкість) психічних реакцій.

6. Пластичність – ригідність: наскільки легко й швидко пристосовується до зовнішніх впливів.

7. Екстраверсія – інтроверсія.

8. Емоційна стабільність – емоційна нестабільність.