Лекція 6. Несвідомі психічні явища

6.1. Несвідомі механізми свідомих дій.

6.2. Несвідомі чинники свідомих дій.

6.3. Надсвідомі процеси.

 

6.1. Несвідомі механізми свідомих дій

Несвідомі психічні явища є зворотною стороною свідомості людини.

Усі неусвідомлювані психічні процеси можна розділити на три класи:

1) неусвідомлювані механізми свідомих дій;

2) неусвідомлювані чинники свідомих дій;

3) “надсвідомі” процеси (рис.6.1.).

До неусвідомлюваних механізмів належать:

1.1. Неусвідомлювані автоматизми – дії чи акти, які відбуваються без участі свідомості.

Аналіз автоматизмів виявляє їх двояке походження: деякі ніколи не усвідомлювалися (первинні автоматизми чи автоматичні дії), інші пройшли через свідомість й перестали усвідомлюватися (вторинні автоматизми або автоматизовані дії – навички).

До первинних автоматизмів належать уроджені акти або ті, які формуються дуже рано, часто протягом першого року життя дитини: смоктальні рухи, моргання, схоплювання предметів, ходьба, конвергенція очей тощо.

Група навичок особливо широка й цікава. Завдяки навичці:

– дія починає здійснюватися швидко й точно;

– свідомість вивільнюється й може бути спрямована на освоєння більш складної дії.

 

Рис. 6.1. Неусвідомлені форми психічної діяльності людини

 

Поле свідомості неоднорідне й містить: фокус, периферію, границю, за якою починається сфера неусвідомлюваного. Ця неоднорідна картина свідомості нібито накладається на ієрархічну систему складної дії. Найвищі поверхи системи – найбільш пізні і складні компоненти дії – виявляються у фокусі свідомості; наступні поверхи потрапляють на периферію свідомості; найнижчі й найбільш відпрацьовані – виходять за межі свідомості.

Відношення різних компонентів дії до свідомості нестабільне: у полі свідомості з’являється той чи інший “шар” ієрархічної системи актів, які складають дану дію: добре засвоєні компоненти дії ідуть з фокуса свідомості на його периферію, і звідти – в область неусвідомлюваного; деякі компоненти навички повертаються у свідомість у разі виникнення труднощів, стомлення, емоційної напруги. Це повернення у свідомість може бути результатом свідомого наміру.

Первинні автоматизми не усвідомлюються й не піддаються усвідомленню. Більш того, спроби їх усвідомлення звичайно руйнують дію.

1.2. Неусвідомлена установка – готовність організму або суб'єкта до здійснення певної дії чи до реагування певним чином.

Підготовка руки дитиною під форму предмета, який вона хоче взяти, – це приклад моторної установки. Якщо в темній кімнаті чекаєте чогось страшного і дійсно починаєте це бачити – це перцептивна установка. Можливе існування розумової установки, яка виявляється в схильності справлятися із завданням тільки звичним способом.

Установка, тобто готовність до певної дії, дає можливість здійснювати її більш ефективно.

1.3. Неусвідомлене супроводження свідомих дій не реалізує дію, як автоматизми, і не підготовляє її, як установка, а саме супроводжує. До нього відносять: мимовільні рухи, тонічні напруги, міміка й пантоміміка, а також вегетативні реакції, які супроводжують дії і стани людини.

Ці процеси включені в спілкування між людьми і служать найважливішими додатковими засобами комунікації. Вони можуть бути використані як об'єктивні показники різних психологічних станів людини – її намірів, відносин, прихованих бажань тощо. Найлегше людині вдається контролювати зовнішні дії, важче – м'язову тоніку (позу, міміку, інтонацію), найважче – вегетативні компоненти дій: сльози, тремтіння, зміну зіниці.