- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Донецьк
- •2013 Удк 35/354:338.24 ббк 65.050я73
- •Удк 35/354:338.24 ббк 65.050я73
- •1 Дидактичні засади викладання
- •Заочна форма навчання (за інтегрованим навчальним планом)
- •1.2 Ідентифікація навчальної дисципліни «державне та регіональне управління»
- •1. Ідентифікація навчальної дисципліни.
- •2. Опис. Змістові модулі.
- •3. Рівень.
- •4. Навчальна дисципліна “Державне та регіональне управління” є нормативною.
- •5. Викладацький склад:
- •7. Форми та методи навчання:
- •Тематичний план навчальної дисципліни
- •2 Навчально-методичні рекомендації щодо вивчення змістових модулів і тем навчальної дисципліни «державне та регіональне управління»
- •Тема 1 основи теорії державного управління
- •1.2 Системні аспекти державного управління
- •1.3 Основні теорії та школи державного управління
- •1.4 Методологія, закони та принципи державного управління
- •1.5 Мета, завдання, зміст навчальної дисципліни «Державне та регіональне управління»
- •Тема 1. Основи теорії державного управління.
- •2.2 Державна влада як складова державно-владного механізму
- •2.3 Цілі державного управління
- •2.4 Функціональна структура державного управління
- •2.5 Сутність і систематизація методів державного управління
- •2.6 Організаційна структура державного управління
- •2.7 Світовий досвід державного управління
- •Тема 3 державне управління в окремих сферах суспільного розвитку
- •Організаційно-правові засади управління промисловістю.
- •Організаційно-правові засади управління агропромисловим комплексом.
- •Організаційно-правові засади управління торгівлею.
- •Організаційно-правові засади управління зовнішньоекономічною діяльністю.
- •3.2 Державне управління в соціально-культурній сфері
- •Організаційно-правові засади управління освітою.
- •Організація державного управління наукою.
- •Організаційно-правові засади управління охороною здоров'я населення.
- •Організаційно-правові засади управління культурою.
- •Організаційно-правові засади управління фізичною культурою, спортом і туризмом.
- •Засади й принципи державної молодіжної політики.
- •Управління в сфері соціального захисту населення.
- •3.3 Управління адміністративно-політичною діяльністю
- •Організаційно-правові засади управління обороною.
- •Організаційно-правові засади управління національною безпекою.
- •Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами.
- •Організаційно-правові засади управління закордонними справами.
- •Організаційно-правові засади управління юстицією.
- •Тема 4 роль різних гілок влади у процесі державного управління
- •4.1 Конституція України про гілки влади в Україні
- •4.2 Верховна Рада та державне управління
- •4.3 Інститут Президента та державне управління
- •Тема 5 державне управління на регіональному рівні
- •5.1 Регіональне управління: сутність, цілі та специфіка
- •5.2 Централізація та децентралізація у структурній організації державного управління
- •5.3 Регіональне управління та місцеве самоврядування
- •5.4 Фактори регіонального розвитку
- •5.5 Фінансово-економічний механізм регіонального управління
- •Тема 6 система органів державної влади в україні: конституційні основи їх функціонування, роль в управлінні
- •6.1 Єдина система органів виконавчої влади
- •6.2 Управлінські зв'язки в системі органів виконавчої влади
- •Тема 7 центральні органи виконавчої влади в україні
- •7.1 Кабінет Міністрів України: структура і компетенція
- •7.2 Міністерства України та їх повноваження
- •7.3 Державні служби (державні комітети) України. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом
- •Тема 8 регіональні органи державного управління
- •8.1 Територіальні органи центральних органів виконавчої влади: права, компетенція, функції
- •8.2 Основні завдання, правовий статус, компетенція місцевих державних адміністрацій
- •8.3 Повноваження місцевих державних адміністрацій. Відносини місцевих державних адміністрацій у системі вертикальних та горизонтальних зв'язків
- •8.4 Управління факультативними територіальними одиницями
- •Тема 9 місцеве самоврядування та його особлива роль у державному управлінні
- •9.1 Правовий статус органів місцевого самоврядування в системі державного управління
- •9.2 Система місцевого самоврядування в Україні
- •9.3 Громадянин в державному управлінні
- •Тема 10 внутрішня організація та управління органу державної влади
- •10.1 Орган державної влади як об'єкт організації
- •10.2 Організаційна структура органу державної влади: сутність і види
- •10.3 Менеджмент органу державної влади
- •10.5 Інформаційне та комунікаційне забезпечення, зв'язки з громадськістю в системі управлінської діяльності органу державної влади
- •10.6 Лідерство в державному управлінні
- •10.7 Законність та відповідальність у державному управлінні
- •Тема 11 державна служба в україні
- •До державних службовців належать особи, які займають посади в державних органах та їх апараті й мають відповідні службові повноваження.
- •Відповідальність державних службовців. Особи, винні в порушенні законодавства про державну службу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
- •11.3 Формування та реалізація державно-службових відносин
- •11.4 Культура та етика державного службовця
- •11.5 Бюрократія і бюрократизм у державному управлінні
- •Тема 12 ефективність державного управління.
- •12.1 Соціальна ефективність державного управління
- •12.2 Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади
- •12.3 Поняття та види контролю в державному управлінні
- •12.4 Контроль, інституціалізований за гілками державної влади
- •12.5 Громадський контроль
- •Тема 13 відносини органів публічної влади в системі управління
- •13.1 Відносини центральних органів виконавчої влади і місцевих державних адміністрацій з підприємствами, установами та організаціями
- •13.2 Роль органів місцевого самоврядування в окремих сферах суспільного розвитку Місцеве самоврядування й промисловість.
- •Місцеве самоврядування й торгівля.
- •Місцеве самоврядування й охорона здоров'я населення.
- •Місцеве самоврядування й культура.
- •Місцеве самоврядування й фізична культура, спорт і туризм.
- •Місцеве самоврядування й соціальний захист населення.
- •13.3 Звернення громадян як засіб забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні
- •13.4 Публічність (комунікативність) процесу прийняття рішень у державному управлінні
- •Тема 14 розвиток системи державного та регіонального управління
- •14.1 Реформування органів державної влади в процесі конституційної реформи в Україні
- •14.3 Концептуальні засади реформування місцевих органів влади та напрями регіональної політики
- •Список джерел, що рекомендуються
- •Для вивчення навчальної дисципліни
- •«Державне та регіональне управління» в умовах ects
- •І. Основна література
- •Іі. Нормативні матеріали монмс України і ДонНует імені Михайла Туган-Барановського
2.6 Організаційна структура державного управління
Організаційна структура державного управління — об'єднує державні організації, їх персонал, матеріальні та інформаційні ресурси.
Ланка державно-управлінської системи (міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації тощо) – це органи державної влади, що характеризуються однаковим організаційно-правовим статусом і однорідністю здійснюваних управлінських функцій.
Основні вимоги побудови організаційної структури державного управління:
забезпечення мінімальної кількості рівнів у ієрархічній структурі управління;
спрощення організаційної структури управління;
забезпечення гнучкості організаційних структур управління;
оптимальне поєднання централізації і децентралізації управлінських функцій;
виключення дублювання функцій.
Визначальним фактором побудови організаційної структури державного управління виступає державний устрій.
Форма державного устрою — це спосіб територіально-політичної організації держави. Основними формами державного устрою є унітарна і федеративна держава.
Унітарна держава — єдина централізована держава, не розділена на самоврядні одиниці. Характеризується такими ознаками:
єдина територія;
єдина конституція;
єдина система вищих органів державної влади;
єдина система права і судова система (у тому числі — єдине громадянство);
єдиний державний бюджет, фінансова, податкова та інші системи;
усі зовнішні міждержавні відносини здійснюють центральні органи.
Різновиди унітарної держави: централізована і децентралізована унітарна держава.
Централізовані унітарні держави - держави, в яких підлеглість регіональних органів державному центру здійснюється за допомогою посадових осіб, що призначаються центром (Норвегія, Швеція, Фінляндія).
Децентралізовані унітарні держави - держави, в яких регіональні органи влади формуються незалежно від центру і діють самостійно під наглядом вищих урядових інститутів (Велика Британія, Нова Зеландія, Японія).
Унітарна держава може утворювати автономію в своєму складі.
Автономія - надання певним регіонам держави прав на самоврядування в адміністративній сфері. Автономія, як правило, надається етнонаціональним спільнотам і тому вважається однією з форм самовизначення народу, гарантованого міжнародним правом.
Характерні ознаки автономії:
дія на території автономії разом з загальнодержавними законами і законів автономії з певного кола питань;
формування незалежно від центру власного автономного уряду і парламенту.
Автономія набуває певних ознак державного утворення (конституція, державна символіка, уряд, парламент), але цим не визнається.
Україна є унітарною державою, що має в своєму складі Автономну Республіку Крим (АРК). На другій сесії Верховної Ради АРК було прийнято Конституцію Автономної республіки Крим.
Представницьким органом АРК є Верховна Рада АРК (ВР АРК). Вона складається із 100 депутатів, які обираються на 4 роки на основі рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
До виконавчих органів АКР належать Рада Міністрів АРК (РМ АРК), республіканські міністерства і комітети, районні в АРК державні адміністрації. РМ АРК формується ВР АРК на строк її повноважень. РМ АРК очолює голова, який призначається ВР АРК з поданням Голови ВР АРК і за погодженням з Президентом України.
Федеративна держава — союзна держава, яка складається з відносно самостійних з політичного та юридичного поглядів державних утворень як членів федерації. Характеризується такими ознаками:
має федеративно-територіальний поділ;
суб'єкти федерації володіють відносною юридичною, політичною, економічною самостійністю;
суб'єкти федерації не володіють суверенітетом у повному обсязі і, як правило, не мають права на односторонній вихід із федерації;
суб'єкти федерації можуть мати власні конституції, положення яких не суперечать конституції федерації;
суб'єкти федерації мають своє законодавство, мають право видавати законодавчі та інші нормативні акти;
суб'єкти федерації мають свої системи органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
Федеративні держави можуть бути побудовані за територіальним (США, ФРН, Канада) і етнотериторіальним принципом (Російська Федерація, Індія, Бельгія). Федеративні держави налічують від 2 (Бельгія) до 90 (РФ) суб'єктів федерації. Суб'єкти федерації мають різні назви: республіки, штати, кантони, провінції, землі.
Конфедерація — міждержавний союз, утворений шляхом підписання міжнародного договору, члени якого повністю зберігають свій державний суверенітет.
Основними ознаками конфедерації є такі:
відсутність єдиної території міждержавного союзу;
кожна держава — член конфедерації має власну незалежну систему органів влади й управління, самостійне громадянство, свою валюту, національну армію, незалежне законодавство і судову систему;
для координації дій держави члени конфедерації створюють один або декілька політико-адміністративних органів;
держави — члени конфедерації мають необмежене право виходу із союзу;
фінансові засоби конфедерації формуються із внесків членів союзу;
держави — члени конфедерації проводять спільну, узгоджену міжнародну політику;
юридично всі держави — члени конфедерації є рівноправними.
Конфедерації створюються з метою реалізації спільних інтересів: економічних, політичних, військових. Прикладом конфедерації є Європейський Союз, СНД.
Імперія - об'єднання під жорсткою централізованою владою національно-територіальних або адміністративно-територіальних утворень. Імперії в своєму розвитку пройшли такі етапи існування: народження, піднесення, застій, криза, загибель. У сучасному світі імперій немає.
В організаційних структурах, у тому числі державного управління, використовують такі організаційні основи, що формують відповідні типи структур: лінійна; функціональна; лінійно-функціональна/штабна; програмно-цільова; проектна та матрична; мережева.
Лінійна основа створює структуру, за якою переважає вертикальна підлеглість органів державної влади — ієрархічна піраміда.
Функціональна основа передбачає формування органів державної влади, пристосованих спеціально до виконання конкретних функцій управління.
Лінійно-функціональна основа забезпечує поєднання переваг лінійної та функціональної засад.
Програмно-цільова основа закладає в організаційну структуру орієнтацію на ціль, забезпечує комплексний системний підхід до вирішення певної проблеми.
Під проектною структурою розуміють тимчасову організацію, що створюється для вирішення конкретного комплексного завдання.
Матрична структура поєднує лінійну і програмно-цільову структури.
Мережевій організації притаманні такі характеристики: об'єднання державних, громадських та бізнес-організацій, які мають певний спільний інтерес.
Запобігання появі та усунення наведених організаційних патологій виступають важливою передумовою формування ефективних організаційних структур державного управління:
панування структури над функціями;
автаркія підрозділів – їх надмірна зосередженість на власних внутрішніх завданнях;
несумісність особи з функцією;
бюрократизація організації.