12.4 Контроль, інституціалізований за гілками державної влади

Система контролю над державним апаратом і органами міс­цевого самоврядування включає:

• президентський контроль;

• державний контроль, який інституціалізований за гілками державної влади;

• громадський контроль.

Контрольні повноваження Президента України визначають Конституція та Закон України «Про Президента України» від 5 липня 1991 р. Вони поширюються на різні гілки влади. Так, Президент припиняє повноваження Верховної Ради, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися, підписує закони, прийняті Верховною Радою, а в разі незгоди з ними, за умов суперечності їх Конституції або міжнародним угодам, накладає на них вето з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради, скасовує акти Кабінету Міністрів та акти Ради міністрів АРК, які не відповідають належним вимогам, утворює суди, утворює, реорганізує та ліквідує міністерства, інші центральні органи виконавчої влади тощо.

Контроль, інституціалізований за гілками державної влади, представлений:

• парламентським контролем;

• судовим (у тому числі консти­туційним) контролем;

• контролем органів виконавчої влади.

Здійснення парламентського контролю забезпечує Верхов­на Рада України.

Об'єктом пар­ламентського контролю виступає діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, уста­нов, організацій різних форм власності.

Народні депутати України реалізують функції парламентсь­кого контролю безпосередньо на основі Конституції України та Закону України "Про статус народного депутата України".

Основними повноваженнями народного депутата України, які безпосередньо пов'язані зі здійсненням Верховною Радою України функції парламентського контролю, є: право на запит і звернення, право порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, стосовно яких є відомості про порушення ними чинного законодавства, про проведення парламентських слухань, депутатських розсліду­вань з будь-якого питання тощо. В межах здійснення контроль­них повноважень парламентарі реалізують своє право ставити питання про недовіру складу органів, утворених Верховною Ра­дою, а також посадовим особам, яких обрано, призначено або затверджено Верховною Радою.

Здійснення контрольної функції народними депутатами України пов'язане з реалізацією одного з найважливіших їх прав, яким є право законодавчої ініціативи у Верховній Раді. Реалізуючи право законодавчої ініціативи, народний депутат здійснює роботу з виявлення прогалин у законодавстві, невід­повідностей між законами України та іншими нормативно-правовими актами і вживає заходи щодо розв'язання визначених проблем.

Конституція України закріпила такий класичний інстру­мент парламентського контролю, як депутатський запит. На­родний депутат України за ст. 86 має право на сесії Вер­ховної Ради звернутися із запитом до органів Верховної Ради, Кабінету Міністрів, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також керівників під­приємств, установ та організацій, розташованих на території України незалежно від їх підпорядкування та форм власності. Депутатському запитові кореспондує обов'язок відповідних керівників повідомляти народному депутатові результати роз­гляду його запитів.

У складі парламенту — Уповноважений Верховної Ради з прав людини. Він здійснює парламентський контроль за додер­жанням конституційних прав і свобод людини і громадянина України.

Важливим органом парламентського контролю є Рахункова палата, яка здійснює контроль використання коштів Держав­ного бюджету України відповідно до законів "Про Державний бюджет України" та "Про Рахункову палату".

Згідно з Конституцією до відання Верховної Ради належить здійснення контролю виконання державного бюджету та конт­ролю діяльності Кабінету Міністрів.

Судовий контроль в Україні здійснює система судів загаль­ної і спеціальної юрисдикції.

Мета судового контролю полягає в забезпеченні захисту пе­редбачених Конституцією прав та свобод людини і громадяни­на.

Об'єктом судового контролю є всі правовідносини, що ви­никають у державі.

Суди загальної юрисдикції забезпечують контроль за до­триманням прав і свобод громадян шляхом розгляду цивіль­них, кримінальних, адміністративних та інших справ. Їх сис­тема будується за принципами територіальності та спеціалі­зації.

Систему судів загальної юрисдикції становлять: місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний Суд України, вищі спе­ціалізовані суди, Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Спеціалізованими судами є господарські, адміністра­тивні та інші суди. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є Вищий Господарський Суд України, Вищий Адміністративний Суд України, а також інші відповідні вищі спеціалізовані суди, що утворюються Президентом України в порядку, встановленому законодавством.

Цілями контролю в системі виконавчої влади є забезпечен­ня законності функціонування органів державної влади та ор­ганів місцевого самоврядування, бюджетних установ і органі­зацій, суб'єктів господарювання всіх форм власності в різних галузях, сферах і видах діяльності.

Об'єктами контролю органів виконавчої влади є матеріаль­ні, трудові, фінансові ресурси, господарська діяльність, творча діяльність, управлінські рішення.

Міністерства здійснюють внутрішньовідомчий контроль за діяльніс­тю підпорядкованих підрозділів, або контроль у сфері реаліза­ції, закріплених за ними функцій.

Центральне місце у здійсненні позавідомчого контролю на­лежить державним службам (комітетам) та центральним органам вико­навчої влади зі спеціальним статусом. Для них характерний контроль з окремих функцій і щодо непідпорядкованих в ад­міністративному порядку органів і організацій.

До цієї групи суб'єктів контролю слід віднести Антимонопольний комітет України. Це державний орган, зобов'язаний забезпечувати згідно зі своєю компетенцією контроль за до­триманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємств і споживачів від його порушення, сприяння роз­виткові добросовісної конкуренції в усіх сферах економіки.

До органів з функціями міжгалузевого контролю належать Державна служба технічного регулювання України, Державна інспекція України з питань праці, органи статистики, органи з питань безпеки жит­тєдіяльності населення.

Важливе місце в контрольній діяльності органів виконавчої влади посідає фінансовий контроль, який поширюється на всі галузі та сфери державного управління. Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів здійснюють загальний конт­роль за фінансово-кредитними відносинами.

В основу фінансового контролю покладено дотримання при­нципів своєчасних надходжень у державний бюджет, цільове використання і повернення у встановлені терміни кредитів, ра­ціональне витрачання коштів і матеріальних цінностей та їх зберігання.

Суб'єкти фінансового контролю: Націо­нальний банк Укра­їни, Рахункова палата, Державна податкова служба України, Державна фінансова інспекція України, Державна казначейська служба України, Антимонопольний комітет України, Пенсійний фонд Укра­їни, Державна митна служба України.