Організаційно-правові засади управління юстицією.

Управління юстицією — це діяльність, спрямована на виконання завдань зміцнення законності, організації захисту прав і законних інтересів громадян та їх об'єднань, підприємств, установ, організацій і держави.

Однією з особливостей юстиції є багатооб'єктність у цій галузі управління. До об'єктів юстиції належать судові установи, нотаріальні контори, органи реєстрації актів громадянського стану, судово-експертні установи й адвокатура.

Систему органів управління в галузі юстиції очолює Міністерство юстиції України.

Тема 4 роль різних гілок влади у процесі державного управління

1. Конституція України про гілки влади в Україні.

2. Верховна Рада та державне управління.

3. Інститут Президента та державне управління.

4.1 Конституція України про гілки влади в Україні

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. З принципу поділу влади випливає, що Верховна Рада не розглядається як орган вищого рівня щодо інших органів державної влади та щодо органів місцевого само­врядування. Вплив Верховної Ради на їхню діяльність здійс­нюється виключно шляхом прийняття відповідних законів, обов'язкових для всіх суб'єктів на території України.

Верховна Рада України складається з однієї палати, оби­рається вільними виборами на основі загального, рівного і пря­мого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. До складу Верховної Ради України входять 450 народних депутатів України, якими можуть бути лише грома­дяни України, що на час виборів досягли 21 року, мають право голосу і проживають в Україні протягом п'яти років.

Для керівництва своєю роботою Верховна Рада обирає Го­лову, першого заступника і заступника Голови Верховної Ради.

За Верховною Радою закріплено повноваження, пов'язані з:

• прийняттям законів, визначенням засад політики держави та програм суспільного розвитку;

• внесенням змін до Конституції України;

• визначенням взаємовідносин Верховної Ради і Прези­дента України;

• формуванням інших державних органів;

• ор­ганізацією адміністративно-територіального устрою країни;

• здійсненням зовнішніх функцій держави і затвердженням бю­джету та контролем його виконання.

Виконавча влада забезпечує безпосереднє управління дер­жавними справами. Формою виконавчої влади є ієрархічно побудований адмі­ністративний апарат. Вона організаційно єдина, ланки нижчо­го рівня підпорядковані ланкам вищого рівня. Виконавча вла­да, яка завжди розглядалась як вторинна щодо законодавчої, в умовах демократичної правової держави перетворюється на рівноцінну із законодавчою та судовою владами гілку.

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабі­нет Міністрів України. Структурною ланкою виконавчої верти­калі є центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ), до складу яких входять міністерства, державні служ­би (державні комітети) та ЦОВВ зі спеціальним статусом.

Наступним організаційно-правовим рівнем органів вико­навчої влади є місцеві органи виконавчої влади. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійс­нюють місцеві державні адміністрації. Функції виконавчої влади також здійснюють місцеві (територіальні) органи (підроз­діли) міністерств та інших ЦОВВ.

Основу судової влади в Україні становлять суди, що є різними за своєю компетентністю та юрисдикцією. Систе­ма судів загальної юрисдикції забезпечує захист прав і свобод громадян через розгляд цивільних, кримінальних, адміністра­тивних та інших справ. До судів спеціальної юрисдикції належать військові, арбітражні (господарські) суди.

До судової гілки влади як її самостійний суб'єкт входить Конституційний Суд України. Він є єдиним органом конститу­ційної юрисдикції, що вирішує питання про відповідність за­конів та інших правових актів Конституції України. Судову владу, єдину з гілок влади в Україні, держава наділила правом використовувати примусові повноваження державної влади.

Поділ влади в Україні означає, що вона структурується за:

1) функціональною ознакою - поділ влади означає виділення основних фун­кціональних видів діяльності держави — законотворення, правозастосування та правосуддя;

2) суб'єктною ознакою - означає організа­ційний устрій держави як сукупність різних видів державних органів — законодавчих, виконавчих і судових з притаманною їм компетенцією, тобто державно-владними повноваженнями.

Принцип поділу державної влади не суперечить її єдності. Він заперечує одновладність. Єдність влади передбачає узго­джену і ділову співпрацю всіх гілок влади, недопущення зосе­редження всієї повноти влади в якій-небудь з них.