МАКРОЕКОНОМІКА_Навчальний посібник_Проданова_Литвин

8.Мультиплікатором податків називається числовий коефіцієнт, який показує у скільки разів:

а) зростуть сукупні витрати, доходи і обсяг національного виробництва в разі змінення податкових платежів; б) зменшаться сукупні витрати, доходи і обсяг національного виробництва в

разі змінення податкових платежів; в) зміняться сукупні витрати, доходи і обсяг національного виробництва в разі змінення податкових платежів;

г) зміняться сукупні витрати, доходи і обсяг національного виробництва в разі змінення споживчих витрат;

9.Мультиплікатор податків:

а) завжди менше мультиплікатора державних закупівель; б) завжди більше мультиплікатора державних закупівель; в) має постійне значення і дорівнює 1.

г) залежить від мультиплікатора інвестиційних витрат.

10. Крива Лафера відбиває зв’язок між:

а) податковою ставкою і податковими надходженнями; б) рівнем безробіття і рівнем інфляції;

в) державними закупівлями і податковими надходженнями; г) дефіцитом і профіцитом державного бюджету.

Тема 10. КРЕДИТНО-ГРОШОВА (МОНЕТАРНА) ПОЛІТИКА

Питання для обговорення та самоконтролю

1. Кредитно-грошова (фіскальна) політика держави: сутність, мета (стратегічні та тактичні, проміжні цільові орієнтири).

2.Механізм кредитно-грошової політики: мультиплікативні ефекти (депозитний та грошовий мультиплікатори).

3.Грошовий мультиплікатор: сутність, кількісна визначеність.

4.Депозитний мультиплікатор: сутність, кількісна визначеність.

5.Інструменти (важелі) грошово-кредитної політики.

6.Різновиди монетарної політики.

7.Стимулююча кредитно-грошова політика (монетарна експансія): мета та особливості використання важелів. Графічна інтерпретація впливу на сукупний попит та сукупну пропозицію.

8.Стримуюча кредитно-грошова політика (монетарна рестрикція): мета та особливості використання важелів. Графічна інтерпретація впливу на сукупний попит та сукупну пропозицію.

9.Модель механізму кредитно-грошової політики: кейнсіанський та монетаристський підходи (уявлення).

10.Переваги та недоліки кредитно-грошової політики.

210

Тести:

1.Яка мета переслідується центральним банком країни, коли здійснюючи від імені уряду кредитно-грошову політику, він підвищує облікову ставку відсотка?

а) збільшення грошової маси; б) активізація інвестиційних процесів;

в) стримування попиту на позичковий капітал; г) пожвавлення ринкової кон’юнктури.

2.Який з перерахованих заходів може використовуватись центральним банком при проведенні рестрикційної кредитно-грошової політики (політики „дорогих грошей”):

а) продаж державних цінних паперів на відкритому ринку; б) зниження облікової ставки процента; в) зниження норми обов’язкових резервів;

г) купівля іноземної валюти на валютному ринку країни.

3.Коли центральний банк купує цінні папери на відкритому ринку, то грошова маса в країні:

а) зменшується на суму вартості куплених цінних паперів; б) зменшується на більшу суму; в) зростає на суму вартості куплених цінних паперів; г) зростає на більшу суму.

4.Якщо норма обов'язкових резервів в банківській системі країни становить 100%, то величина депозитного мультиплікатора дорівнює:

а) 0; б) 100; в) 1;

г) -1.

5.В умовах „перегріву” економіки центральний банк може врегулювати ситуацію за допомогою інструментів кредитно-грошової політики шляхом:

а) підвищення облікової ставки процента; б) зниження облікової ставки процента; в) зниження норми мінімальних резервів;

г) купівлі цінних паперів на відкритому ринку.

6.Якщо центральний банк приймає рішення скоротити пропозицію грошей, то, використовуючи інструменти кредитно-грошової політики, він повинен:

а) здійснити купівлю державних облігацій на відкритому ринку; б) зменшити облікову ставку; в) збільшити норму обов’язкових резервів; г) все перераховане вірно.

211

7.Наслідки монетарної експансії на економіку в короткостроковому періоді зводяться до наступного:

а) збільшення номінального і реального ВВП; б) підвищення цін пропорційно номінальному збільшенню пропозиції грошей;

в) реальний ВВП залишається без змін, а номінальний ВВП зростає пропорційно зростанню цін; г) реальна процентна ставка зберігається на незмінному рівні, а номінальна

зростає пропорційно зростанню цін.

8.Наслідки монетарної експансії на економіку в довгостроковому періоді зводяться до наступного:

а) збільшення номінального і реального ВВП; б) зниження номінальної і реальної ставок процента; в) інфляція;

г) реальна процентна ставка зберігається на незмінному рівні, а номінальна зростає пропорційно зростанню цін.

9.В якості стратегічних цілей кредитно-грошової політики зазвичай визнають:

а) стабілізацію валютного курсу; б) стабілізацію рівня цін, забезпечення сталого економічного росту;

в) укріплення міжнародного авторитету країни; г) узгодження інтересів політичних партій та блоків.

10.Норма обов’язкових резервів в банківській системі країни встановлена на рівні 20%. Величина депозитів одного з банків – 10 млн. грн. Яку максимальну суму банк може використати для надання позик?

а) 6 млн.грн.; б) 6,5 млн.грн.; в) 8 млн.грн.; г) 8,5 млн.грн.

Тема 11. ЕКОНОМІЧНА ДИНАМІКА

Питання для обговорення та самоперевірки

1.Економічна динаміка, динаміка економічної системи: сутність та

форми.

2.Економічний цикл: сутність, фази, типи.

3.Чинники циклічного розвитку економіки.

4.Різновиди економічних криз.

5.Економічне зростання та економічний розвиток: сутність та взаємозв’язок.

6.Фактори економічного зростання та економічного розвитку.

212

7.Модель економічного зростання Харрода-Домара.

8.Модель економічного зростання Р.Солоу.

Тести:

1.Концепції коротко-, середньота довгострокових циклів:

а) універсальні та здатні пояснити всі економічні явища; б) являють собою важливий науковий інструмент вивчення закономірностей соціально-економічного розвитку суспільства;

в) визначають динаміку об’ємів національного виробництва, рівня цін і зайнятості; г) як головний чинник циклічності розвитку економіки розглядають циклічність

сонячної активності.

2.Матеріальною основою періодичності довгострокових циклів є:

а) загострення та послаблення класової боротьби; б) диспропорції в розподілі доходів;

в) оновлення базових технологій, поколінь машин та об’єктів інфраструктури; г) зміна форм власності.

3.Значення проциклічних параметрів економічного циклу:

а) у фазі спаду зростає, а у фазі підйому зменшується; б) зменшується та зростає незалежно від фаз циклу; в) у фазі підйому зростає, а у фазі спаду зменшується;

г) зменшується у фазі процвітання і зростає у фазі депресії.

4.Залежно від рівня розповсюдження в економічній системі розрізняють такі різновиди криз:

а) часткові; б) періодичні; в) проміжні;

г) нерегулярні.

5.Залежно від регулярності порушення рівноваги в економіці розрізняють такі види криз:

а) проміжні; б) криза перета недовиробництва; в) світові; г) загальні.

6.Значення випереджаючих параметрів:

а) сягає максимуму або мінімуму перед вищою або нижчою точкою циклу; б) сягає максимуму або мінімуму після вищої або нижчої точки циклу; в) змінюється відповідно до зміни економічної активності;

г) випереджає динаміку показників, які дозволяють діагностувати фази циклу.

213

7.Основним параметром управління економічним зростання у моделі ХарродаДомара виступає:

а) обсяг інвестицій; б) обсяг державних закупівель;

в) співвідношення експорту та імпорту; г) об’єм витрат споживачів.

8.Технологія виробництва у моделі економічного зростання Харрода-Домара описується:

а) функцією споживання Дж.М.Кейнса; б) виробничою функцією В.Леонтьєва; в) виробничою функцією Кобба-Дугласа; г) золотим правилом Е.Фелпса.

9.Модель економічного зростання Р.Солоу враховує вплив таких чинників:

а) запасу капіталу, зростання чисельності населення та науково-технічного прогресу; б) запасу заощаджень, зростання споживання та привабливості інвестиційного середовища;

в) зростання або збільшення споживчих витрат, інвестиційних витрат, державних закупівель та чистого експорту; г) зміна технологічних укладів та економічні кризи.

10. У моделі Р.Солоу результатом економічного зростання є: а) зростання національного продукту; б) зростання продуктивності праці;

в) зниження граничних сукупних витрат та доходів; г) зниження граничної продуктивності капіталу.

214

ГЛОСАРІЙ

Агрегування як методологічний прийом макроекономічного аналізу –

це представлення сукупності специфічних економічних одиниць таким чином, нібито ті складають одне ціле. Аґрегуванню підлягають не тільки економічні одиниці (суб’єкти – фізичні і юридичні особи), а й характер їхньої поведінки в господарчому житті.

Валовий внутрішній продукт – центральний показник СНР, який вимірює вартість кінцевих товарів і послуг (в цінах кінцевого споживача), вироблених резидентами країни за відповідний період.

Валовий національний доход – один з показників СНР. Кількісно він дорівнює валовому внутрішньому продукту плюс чисті первинні доходи, отримані з-за кордону (первинні доходи, які отримують резиденти від нерезидентів мінус первинні доходи, які виплачуються нерезидентам).

Валові інвестиції – охоплюють як створення нового капіталу (чисті інвестиції), так і заміну зношеного капіталу новими капітальними засобами.

Вилучення в рамках моделі „вилучення-ін’єкції” – такі потоки розподілу поточного ВВП, які не спрямовуються на його закупівлю: податки, заощадження, імпорт.

Гранична ставка (граничний коефіцієнт) податків – поняття-показник,

який застосовується для визначення співвідношення між зміною чистих податків і зміною доходу; коефіцієнт, який показує на скільки одиниць зростають/зменшуються чисті податки (або збільшуються/зменшуються податки та зменшуються/збільшуються трансферти) у разі зростання/зменшення доходу на одиницю.

Гранична схильність до споживання – поняття-показник, який застосовується для визначення співвідношення приросту споживання і приросту доходу; коефіцієнт показує на скільки одиниць зміниться величина споживання у разі зміни доходу на одну одиницю.

Гранична схильність до заощаджень – поняття-показник, який є оберненою стороною граничної схильності до заощаджень, і застосовується для визначення співвідношення приросту заощаджень і приросту доходу; коефіцієнт показує на скільки одиниць зміниться величина заощаджень у разі зміни доходу на одиницю.

Гранична схильність до інвестування – поняття-показник, який використовується для визначення залежності приросту інвестиційних витрат від приросту доходу; коефіцієнт, який показує, на скільки одиниць зміниться величина інвестиційних витрат у разі зміни доходу на одиницю.

Грошова база – один з показників пропозиції грошей. Кількісно визначається як сума готівки і банківських резервів.

Грошова маса: сукупність усіх готівкових та безготівкових засобів, які здатні виконувати функції грошей; один з показників грошової пропозиції: кількісно визначається як сума готівки і банківських депозитів.

215

Грошовий мультиплікатор (мультиплікатор грошової бази) – коефіцієнт, який показує на скільки одиниць змінюється пропозиція грошей (грошова маса) у разі зміни грошової бази на одиницю.

Грошові агрегати – складові грошової маси, групи грошових активів. У грошові агрегати групуються всі грошові активи залежно від рівня їх ліквідності зростаючим підсумком.

Депозитний мультиплікатор – числовий коефіцієнт, який показує на скільки одиниць змінюється пропозиція грошей (грошова маса) у разі зміни депозитів банківської системи на одиницю (кількісно він обернено залежить від норми резервування).

Державний борг (згідно з Бюджетним кодексом України) – загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань уряду, включаючи й ті боргові зобов’язання, що виникають у результаті виданих гарантій за кредитами, та інших зобов’язань, які бере на себе уряд (тому в Україні розрізняють державний прямий борг і гарантований борг).

Державний бюджет (згідно з Бюджетним кодексом України) план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються державою

Дефлювання – один з методів коригування номінальних показників. Якщо у поточному періоді ціни зросли порівняно з базовим періодом, внаслідок чого індекс цін більше одиниці, то перерахунок номінальної величини має форму дефлювання, що означає дефляційну зміну або цінове зменшення реального показника порівняно з його номінальною величиною.

Дискреційна фіскальна політика – різновид фіскальної політики

(залежно від рівня керованості фіскальними інструментами); „свідома” бюджетно-податкова політика, в межах якої зміна державних видатків, трансфертів і податків здійснюється на підставі спеціальних рішень уряду і парламенту.

Економічна операція в рамках СНР – добровільна взаємодія господарюючих суб’єктів, тобто інституційних одиниць (двох або більше). За своєю сутністю операції – це або обмін або добровільне передавання (без відповідного еквівалента) економічних цінностей.

Економічно активне населення – це населення країни обох статей віком 15-70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг. У складі економічно активного населення виділяють зайнятих та безробітних.

Економічно неактивне населення – особи у віці 15-70 років, які не можуть бути класифіковані як „зайняті” або „безробітні”. До складу цієї категорії населення належать: учні та студенти; пенсіонери за віком, по інвалідності та на пільгових умовах; особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими; особи, які зневірилися знайти роботу; особи, які вважають, що немає підходящої роботи та не знають де і як її знайти; ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї

216

найближчим часом, інші особи, які не мають необхідності у працевлаштуванні, а також ті, діяльність яких не відноситься до економічної (виконання громадських обов’язків, благодійна діяльність тощо).

Екзогенні змінні макромоделей (зовнішні) – значення, характеристика, поведінка яких визначаються поза моделлю, вони – вихідні дані для побудови макромоделі.

Екстерналії (витрати та вигоди переливу) – ефект, що супроводжує споживання суспільних благ; витрати і вигоди, що припадають на економічних агентів, які не є безпосередньо покупцями або продавцями.

Ендогенні змінні макромоделей (внутрішні) – їх вірогідні значення і характеристики визначаються в процесі розв’язання моделі.

Закон А.Оукена – назва, під якою розуміють емпіричну залежність між коливаннями рівня безробіття і коливаннями ВВП. Згідно з законом: щорічний приріст валового продукту на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні, кожні наступні 2% приросту валового продукту знижують рівень безробіття на 1%, а скорочення приросту цього показника на 2% спричиняє зростання безробіття на 2%.

Змішана економічна система (змішана економіка) – та, що поєднує в собі різні форми власності і господарювання та два способи координації економічної діяльності суб’єктів (ринковий механізм і державне регулювання економіки).

Індекс-дефлятор ВВП – розраховується за методом Пааше; відображує зміни цін на всі вироблені товари і послуги, що входять до складу ВВП. На відміну від індексу споживчих цін, дефлятор ВВП ураховує лише ціни на вітчизняні товари та послуги.

Індекс споживчих цін – розраховується за методом Ласпейреса; відображує зміни загального рівня цін і тарифів на товари і послуги (вітчизняні та імпортні), які купує населення для невиробничого споживання.

Ін’єкції в рамках моделі „вилучення-ін’єкції” – такі потоки запланованих витрат, які не продукуються поточним ВВП, але спрямовуються на його закупівлю: державні закупівлі, інвестиції та експорт.

Інституційна одиниця в рамках СНР – господарюючий суб’єкт, який володіє і розпоряджається активами, від свого імені приймає зобов’язання, вступає в економічні взаємини (операції) з іншими інституційними одиницями, складає і веде повний набір рахунків, включаючи баланс активів і пасивів.

Інфлювання – один з методів коригування номінальних показників. Якщо у поточному періоді ціни знизилися порівняно з базовим періодом, внаслідок чого індекс цін менше одиниці, то перерахунок номінального показника має форму інфлювання, що означає інфляційну зміну або цінове збільшення реального показника порівняно з його номінальною величиною.

Інфляційний розрив – величина, на яку автономні витрати перевищують потенційно необхідні автономні витрати (є надмірними порівняно з потенційним ВВП). В той же час величина, на яку повинні скоротитись

217

автономні витрати для мультиплікативного зменшення фактичного ВВП до рівня потенційного ВВП.

Інфляція попиту – інфляція, при якій рівновага порушується з боку попиту. Має місце у тому випадку, коли грошові доходи населення і підприємств зростають швидше, ніж реальний об’єм товарів і послуг. Зазвичай має місце при повній зайнятості.

Інфляція пропозиції (витрат) – інфляція, при якій дисбаланс відбувається через зростання витрат виробництва. Залежить від чинників, які призводять до збільшення витрат на одиницю продукції. Зазвичай має місце в умовах недовикористання виробничих ресурсів.

Квінтільний коефіцієнт диференціації доходів населення – один з коефіцієнтів, який розраховує національна статистика для визначення рівня диференціації доходів населення. Співвідношення мінімального рівня доходів серед 20% найбільш забезпеченого населення до максимального рівня доходів серед 20% найменш забезпеченого населення.

Квінтільний коефіцієнт фондів – один з коефіцієнтів, який розраховує національна статистика для визначення рівня диференціації доходів населення. Співвідношення сумарних (або середніх) доходів 20% найбільш та 20% найменш забезпеченого населення.

Коефіцієнт Джині – один з аналітичних засобів визначення рівня диференціації доходів населення. Розраховується на базі кривої Лоренца діленням площі сегмента, що знаходиться між бісектрисою і кривою Лоренца, на площу трикутника, сторонами якого є бісектриса, горизонтальна вісь і права вертикальна вісь (лінії абсолютної нерівності). Коефіцієнт може коливатися від 0 (абсолютна рівність) до 1 (абсолютна нерівність).

Крива AD – графік, що визначає залежність величини сукупного попиту від рівня цін. Сукупність точок, що відбивають всі можливі варіанти співвідношення рівня цін і сукупного попиту.

Крива AS – графік, що визначає залежність величини сукупної пропозиції від рівня цін. Сукупність точок, що відбивають всі можливі варіанти співвідношення рівня цін і сукупної пропозиції.

Крива Лафера – відображує обернену залежність між сумою податків і рівнем оподаткування й враховує припущення щодо існування оптимальної ставки податку, за якої максимізується сума податкових надходжень у бюджет.

Крива Лоренца – один з аналітичних засобів визначення рівня диференціації доходів. Графік кривої будується в системі координат, де на горизонтальній осі всю кількість (100 %) домогосподарств (населення) поділено на п’ять рівних груп (по 20 %), а на вертикальній осі відкладено п’ять рівних часток (по 20 %) сукупної величини доходів (100 %). Теоретичну можливість існування абсолютної рівності в розподілі доходів показує бісектриса. Реальний розподіл доходів відображує крива Лоренца, яка має вигляд угнутої кривої, що відхиляється від бісектриси.

Крива Філіпса – теоретичний інструмент макроекономічного аналізу взаємозв’язку інфляції і безробіття: у короткостроковому періоді – відображує

218

обернену залежність між інфляцією і безробіттям і має від’ємний нахил; у довгостроковому періоді – показує відсутність залежності між інфляцією і безробіттям і має вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок в точці потенційного ВВП.

Ліквідність грошових активів – здатність активів швидко і без втрати своєї номінальної вартості перетворюватися на готівку (або на інший платіжний засіб).

Макроекономічне моделювання – формалізація (логічна, схематична, графічна, алгебраїчна), тобто опис різних економічних явищ та процесів з метою виявлення взаємозв’язків та взаємозалежностей між ними.

Монетарна експансія – різновид грошово-кредитної (монетарної) політики (залежно від цільової спрямованості). Інші назви: стимулювальна грошово-кредитна політика або політика „дешевих грошей”.

Монетарна політика держави (або грошово-кредитна) – один з напрямів стабілізаційної макроекономічної політики. Від імені уряду проводить (контролює) центральний банк країни. У найзагальнішому розумінні – заходи центрального банку, які змінюють пропозицію грошей з метою досягнення цілей стабілізаційної політики.

Монетарна рестрикція – різновид грошово-кредитної (монетарної) політики (залежно від цільової спрямованості). Інші назви: стримувальна кредитно-грошова політика або політика „дорогих грошей.

Мультиплікатор державних закупівель – числовий коефіцієнт, який показує, у скільки разів зміниться рівноважний об’єм національного виробництва (сукупних витрат, доходів та ВВП) у результаті зміни державних закупівель. Є мультиплікатором витрат у змішаній закритій економіці.

Мультиплікатор збалансованого бюджету – числовий коефіцієнт, який показує у скільки разів зміниться рівноважний об’єм національного виробництва (сукупних витрат, доходів та ВВП) у результаті зміни державних закупівель і чистих податків одночасно в одному напрямі і на однакову величину. Кількісно дорівнює або менше одиниці.

Мультиплікатор інвестиційних витрат – числовий коефіцієнт, що показує, у скільки разів зміниться рівноважний об’єм національного виробництва (сукупних витрат, доходів та ВВП) у результаті зміни інвестиційних витрат.

Мультиплікатор чистих податків – числовий коефіцієнт, який показує, у скільки разів зміниться рівноважний об’єм національного виробництва (сукупних витрат, доходів та ВВП) у результаті зміни чистих податків (податки мінус трансферти).

Наявний особистий доход – один з основних показників доходів домогосподарств, які обчислює національна макростатистика. Максимальний обсяг грошових доходів, які призначені для використання домашніми господарствами на придбання споживчих товарів та оплату послуг (включають оплату праці, прибуток, змішаний доход, сальдо доходів від власності, соціальні допомоги, інші одержані поточні трансферти за виключенням

219