Варіант 2

Однак, існують підприємства, які прийняли маркетингову концепцію господарювання. Перш ніж приступати до виробництва продукції певного виду, вони ретельно вивчають ринок: попит на свою продукцію в залежності від етапу її життєвого циклу, необхідну якість, прогноз обсягу продажу, ціни конкурентів на аналогічну продукцію та ін., тільки після проведених маркетингових досліджень підприємство приступає до аналізу своїх можливостей у частині необхідних об'ємів продажу, можливих витрат виробництва та ін

Ця спільна стратегія діяльності підприємства, частиною якої є цінова політика [3].

Таким чином, цінову політику підприємства можна охарактеризувати як сукупність економічних та організаційних заходів, спрямованих на досягнення за допомогою цін кращих результатів господарської діяльності, на забезпечення стійкого збуту і отримання достатнього прибутку. Цінова політика передбачає взаємопов'язаний облік необхідності відшкодування витрат і отримання необхідного прибутку, орієнтації на стан попиту і конкуренції; поєднання єдиних і гнучких цін на продукцію.

Ціни є активним інструментом формування структури виробництва, мають вирішальний вплив на рух суспільного продукту, сприяють підвищенню ефективності виробництва, впливають на розподіл і використання робочої сили, що визначають життєвий рівень населення.

Ринкова економіка ґрунтується на самостійних, економічно обґрунтованих товаровиробників, а для них ціни - вирішальний фактор результатів виробничої та фінансової діяльності фірми. Ринок диктує умови виживання. Тому правильно обрана цінова політика, грамотна тактика формування цін, економічно вивірені методи ціноутворення складають основу успішної діяльності будь-якого підприємства, незалежно від форм власності.

Слід звернути увагу на складність формування цінової політики підприємства, оскільки в ціноутворенні бере участь велика кількість торговельних і торгово-посередницьких фірм на всьому шляху товару від виробника до споживача.

Підприємства, які прагнуть проводити грамотну цінову політику, перш за все, повинні вирішити ряд завдань:

- Отримання максимального прибутку;

- Завоювання ринку збуту;

- Зниження витрат;

- Боротьба з конкуруючими підприємствами;

- Зростання обсягу виробництва і продажів.

Є два підходи до ринкового ціноутворення: встановлення індивідуальних цін або єдиних цін. Перша формується на договірній основі в результаті переговорів між покупцем і продавцем, що забезпечують узгодження інтересів сторін. Друга характерна тим, що всі покупці купують товар за однаковою ціною. Впровадження єдиних цін для всіх споживачів пов'язано зазвичай з особливостями ринку конкретного товару або з технічною складністю та великими витратами при диференціації цін. Єдині ціни важливі там, де підприємець пропонує ринку стандартизований продукт серійного виробництва. У цій ситуації важливо, щоб масовий споживач знав ціну, порівнював її з ціною конкуруючих товарів і без проблем приймав рішення про купівлю [4].

Цінова політика істотно залежить від того, на якому типі ринку просувається товар. Можна виділити чотири типи ринків, у кожному з яких стоять свої проблеми в області ціноутворення.

а) ринок чистої конкуренції. Він складається з безлічі продавців і покупців якого-небудь схожого товару. Ні окремий покупець або продавець не робить тут особливого впливу на рівень поточних ринкових цін товару. Продавець не в змозі запросити ціну вище ринкової, оскільки покупці можуть вільно придбати будь-яку необхідну їм кількість товару.