Варіант 3

Не хочуть продавці запитувати і ціну нижче ринкової, оскільки здатні продати товар за існуючою ринковою ціною. Продавці на такому ринку не витрачають багато часу на розробку стратегії маркетингу, оскільки до тих пір, поки ринок залишається ринком чистої конкуренції, роль маркетингових досліджень, заходів по розробці товару, політики цін, реклами, стимулювання збуту й інших заходів обмежена;

б) ринок монополістичної конкуренції. Дуже специфічний ринок монополістичної конкуренції, що складається з безлічі покупців і продавців, що робить угоди не по єдиній ринковій ціні, а в широкій гамі цін. Наявність великого діапазону цін пояснюється здатністю продавців запропонувати покупцям різні варіанти товарів. Конкретні вироби можуть відрізнятися один від одного якістю, властивостями, зовнішнім оформленням. Розходження можуть полягати й у супутніх товарам послугах. Покупці приймають до уваги різницю в пропозиціях і готові платити за товари різні ціни. Щоб виділитися чимось, крім ціни, продавці прагнуть розробити різноманітні пропозиції для окремих споживчих сегментів і широко користаються практикою присвоєння товарам марочних назв, рекламою і методами особистого продажу;

в) ринок олігополістичної конкуренції. В умовах олігополії на ринку діє невелика кількість продавців, досить чутливих до політики ціноутворення і маркетингових стратегій один одного. Продавці не можуть істотно впливати на рівень цін, а новим претендентам досить складно проникнути на цей ринок. Тому в даному випадку конкуренція носить переважно нецінової характер. Нецінова конкуренція заснована на притягненні споживача не за допомогою зниження ціни, а за рахунок інших чинників: поліпшення якості товарів, реклами, після продажного технічного обслуговування і т. п. Кожен олігополіст враховує, що зниження його ціни викличе відповідну реакцію інших олігополіст. Тому збільшений внаслідок низької ціни попит розподілиться між всіма підприємствами, і підприємству, яке перше знизило ціну, дістанеться лише частина підвищеного попиту. А якщо це ж підприємство підвищить ціну, інші можуть і не піти за ним, і тому попит на його продукцію скоротиться значно більш різко, ніж це сталося б у разі загального підвищення цін;

г) ринок чистої монополії. У випадку чистої монополії продавець має дуже високий ступінь контролю за ціною. Продавцем може виступати як державна, так і приватна регульована або нерегульована монополія. Державна монополія за допомогою політики цін може переслідувати досягнення різних цілей. Наприклад, установлення ціни нижче собівартості зробить товар, що має важливе значення для покупців, більш доступним. Для скорочення споживання може встановлюватися дуже висока ціна. Ціна може бути призначена з розрахунком покриття усіх витрат або одержання гарних прибутків. У випадку регульованої монополії держава дозволяє компанії встановлювати ціни на продукцію з урахуванням деяких обмежень. Нерегульована монополія сама може призначати будь-яку ціну, яку тільки витримає ринок. Проте монополіст далеко не завжди запитує максимальну ціну. Відповідно до закону попиту, якщо ціна зростає, то величина попиту падає, і, навпаки, при зниженні ціни розмір попиту збільшується. Отже, якщо монополіст у стані свідомо підвищувати ціну, то він не в змозі при цьому встановлювати обсяг попиту. "Чистий" монополіст знає: для того, щоб продати додаткову кількість продукції, необхідно знизити ціну. Таким чином, влада монополіста над ціною не абсолютна. З одного боку, він не бажає залучати конкурентів і прагне швидше проникнути на всю глибину ринку, з іншого - боїться введення державного регулювання.

На рішення керівництва підприємства в області ціноутворення впливає багато внутрішні і зовнішні чинники. Маркетингові цілі і витрати підприємства служать лише приблизними орієнтирами для визначення цін на товари і послуги. Перш ніж встановити остаточну ціну, підприємство враховує також ступінь державного регулювання, рівень і динаміку попиту, характер конкуренції, потреби оптових і роздрібних торговців.