- •Тема 6 Точність виробів і способи її забезпечення у виробництві
- •6.1 Загальні відомості
- •Методи досягнення заданої точності розміру деталі
- •Загальна характеристика методів дослідження і розрахунку точності механічної обробки
- •6.2 Розрахунковий метод визначення точності обробки
- •6.2.1 Похибка встановлення заготовки
- •6.2.2 Похибка від пружних деформацій технологічної системи
- •6.2.3 Налагодження і настроювання верстата Похибки настроювання
- •6.2.4 Зношування різального інструмента і похибки, що виникають при зношуванні
- •6.2.5 Теплові деформації технологічної системи і похибки від теплових деформацій
- •6.2.6 Геометричні неточності верстатів та їх вплив на точність обробки
- •6.2.7 Геометричні неточності різального інструменту та їх вплив на точність обробки
- •6.2.8 Похибки через внутрішні напруження і деформації в заготовках
- •6.3 Визначення сумарної похибки механічної обробки
- •6.3.1 Спрощений розрахунок точності обробки на налагоджених верстатах
- •6.3.2 Приклади розрахунку точності механічної обробки аналітичним методом Приклад розрахунку точності при точінні
- •Розв’язання
- •1. Визначення
- •Визначення н.
- •Визначення сумарної похибки обробки:
- •Можливі заходи по зменшенню :
- •Приклад розрахунку точності при фрезеруванні
- •Розв’язання
- •6.4 Аналіз точності методами математичної статистики
- •6.4.1 Загальні відомості
- •6.4.2 Практичне використання законів розподілення для аналізу точності обробки Вибір методу обробки для закону нормального розподілення
- •Визначення кількості ймовірного браку заготовок
- •Забезпечення точності механічної обробки шляхом настроювання технологічних систем
- •6.4.3 Приклад обробки статистичних даних і визначення характеристик емпіричного розподілення Завдання
- •Розв’язання
- •Таблиця 6.6 Підрахунок частот емпіричного розподілення
- •Задачі на розрахунок точності обробки Задача 6.1
- •Задача 6.2
- •Задача 6.3
- •Задача 6.4
- •Задача 6.5
- •Задача 6.6
6.2.7 Геометричні неточності різального інструменту та їх вплив на точність обробки
Похибка обробки виникає в основному при використанні мірних і фасонних інструментів – розгорток, зенкерів, канавкових різців, пальцевих і черв’ячних фрез, фасонних різців, фрез, довбачів, шліфувальних кругів, протяжок та ін.
Відхилення розмірів таких інструментів безпосередньо переноситься на заготовку. Проте при цьому часто виникають додаткові похибки розмірів і форми, які викликаються умовами обробки, наприклад, розбивання отворів і пазів.
На точність отворів і пазів при обробці свердлами, зенкерами, пальцевими фрезами впливає рівномірність заточування ріжучих зубів, биття інструментів, зворотна конусність, неточність встановлення інструмента.
Допуски на виготовлення мірних інструментів розраховуються з врахуванням допусків на розміри деталі, допустимого зношування інструмента і можливого розбивання при обробці. Наприклад, максимальний розмір розгортки при конструюванні береться з врахуванням максимального розбивання.
З метою зменшення впливу похибок різального інструмента на точність обробки необхідно:
вибирати інструмент відповідної точності;
вибирати найбільш раціональні режими різання;
застосовувати МОР;
правильно встановлювати інструмент;
використовувати кондукторні і напрямні втулки.
6.2.8 Похибки через внутрішні напруження і деформації в заготовках
Внутрішні напруження в заготовках виникають при:
нерівномірному остиганні заготовок при литті (наприклад, через різностінність);
куванні й штампуванні;
зварюванні;
термообробці;
механічній обробці (лезовим інструментом і тиском);
гальванопокриттях.
Розрахунки і визначення похибок через внутрішні напруги трудомісткі.
Внутрішні напруження і їх вплив на точність деталей можуть бути зменшені наступними заходами:
вирівнюванням товщини стінок і температури охолодження заготовок (наприклад, охолодження разом з піччю, застосування спеціальних холодильників при литті);
природним старінням виливків на протязі 6…12 місяців звичайно після їх обдирання. Застосовується переважно для крупних заготовок. В деяких випадках при виготовленні особливо точних верстатів використовуються базові деталі верстатів, які відпрацювали декілька років, і, отже, не мають внутрішніх напружень;
штучним старінням методом термообробки, яке полягає у повільному нагріванні до температури 500…6000 С, витримуванні при даній температурі на протязі 1…6 годин і охолодження в печі до 150…2000С, і потім на повітрі;
відпалюванням і відпусканням поковок, штамповок і зварних заготовок;
дробоструменевою обробкою заготовок;
розробкою найбільш раціональної конструкції заготовок, особливо зварних, режиму зварювання заготовок;
вибором і застосуванням найбільш раціонального способу і режимів термообробки деталей;
вибором раціональних способів, режимів механічної обробки. Послідовності і сполучення операцій, переходів і робочих ходів;
застосуванням віброобробки (наприклад, за допомогою вібраторів);
застосуванням після попередньої і чорнової обробки заготовок термообробки (відпалювання, нормалізація). Для відповідальних деталей можливо застосування неодноразових проміжних термообробок;
застосування для виготовлення відповідальних деталей (станин, стояків і под.) спеціальних штучних матеріалів, які не мають внутрішніх деформацій.