6.2.7 Геометричні неточності різального інструменту та їх вплив на точність обробки

Похибка обробки виникає в основному при використанні мірних і фасонних інструментів – розгорток, зенкерів, канавкових різців, пальцевих і черв’ячних фрез, фасонних різців, фрез, довбачів, шліфувальних кругів, протяжок та ін.

Відхилення розмірів таких інструментів безпосередньо переноситься на заготовку. Проте при цьому часто виникають додаткові похибки розмірів і форми, які викликаються умовами обробки, наприклад, розбивання отворів і пазів.

На точність отворів і пазів при обробці свердлами, зенкерами, пальцевими фрезами впливає рівномірність заточування ріжучих зубів, биття інструментів, зворотна конусність, неточність встановлення інструмента.

Допуски на виготовлення мірних інструментів розраховуються з врахуванням допусків на розміри деталі, допустимого зношування інструмента і можливого розбивання при обробці. Наприклад, максимальний розмір розгортки при конструюванні береться з врахуванням максимального розбивання.

З метою зменшення впливу похибок різального інструмента на точність обробки необхідно:

• вибирати інструмент відповідної точності;

• вибирати найбільш раціональні режими різання;

• застосовувати МОР;

• правильно встановлювати інструмент;

• використовувати кондукторні і напрямні втулки.

6.2.8 Похибки через внутрішні напруження і деформації в заготовках

Внутрішні напруження в заготовках виникають при:

• нерівномірному остиганні заготовок при литті (наприклад, через різностінність);

• куванні й штампуванні;

• зварюванні;

• термообробці;

• механічній обробці (лезовим інструментом і тиском);

• гальванопокриттях.

Розрахунки і визначення похибок через внутрішні напруги трудомісткі.

Внутрішні напруження і їх вплив на точність деталей можуть бути зменшені наступними заходами:

• вирівнюванням товщини стінок і температури охолодження заготовок (наприклад, охолодження разом з піччю, застосування спеціальних холодильників при литті);

• природним старінням виливків на протязі 6…12 місяців звичайно після їх обдирання. Застосовується переважно для крупних заготовок. В деяких випадках при виготовленні особливо точних верстатів використовуються базові деталі верстатів, які відпрацювали декілька років, і, отже, не мають внутрішніх напружень;

• штучним старінням методом термообробки, яке полягає у повільному нагріванні до температури 500…600⁰ С, витримуванні при даній температурі на протязі 1…6 годин і охолодження в печі до 150…200⁰С, і потім на повітрі;

• відпалюванням і відпусканням поковок, штамповок і зварних заготовок;

• дробоструменевою обробкою заготовок;

• розробкою найбільш раціональної конструкції заготовок, особливо зварних, режиму зварювання заготовок;

• вибором і застосуванням найбільш раціонального способу і режимів термообробки деталей;

• вибором раціональних способів, режимів механічної обробки. Послідовності і сполучення операцій, переходів і робочих ходів;

• застосуванням віброобробки (наприклад, за допомогою вібраторів);

• застосуванням після попередньої і чорнової обробки заготовок термообробки (відпалювання, нормалізація). Для відповідальних деталей можливо застосування неодноразових проміжних термообробок;

• застосування для виготовлення відповідальних деталей (станин, стояків і под.) спеціальних штучних матеріалів, які не мають внутрішніх деформацій.