Організація ситуації спд припускає чотири основні вимоги:

1) включення учасників з самого початку навчання в творчу продуктивну діяльність;

2) сумісне планування що вчаться і викладачами системи проміжних завдань (творчих і репродуктивних), необхідних для руху до наміченого продукту, тобто уміння викладача направляти спільну діяльність не тільки на виконання технологічної роботи, але і перш за все на сумісне формування мотиваційно-смислової сфери;

3) така співпраця в учбовій діяльності, в якій кожен, орієнтуючись перш за все на смислову її сторону, міг би визначати свій внесок в цю діяльність;

4) закономірна перебудова по ходу навчання початкових взаємодій по етапах: введення в діяльність; дії, розділені між викладачем і тих, хто навчається; імітовані дії; підтримані дії; само регульовані, а потім само спонукувані дії.

Стратегія СПД вже реалізується у викладанні багатьох дисциплін в школі і вузі: навчання письмової мови молодших і старших школярів через введення в ситуацію твору казок, історій і др.; навчання інформатиці старших школярів через включення соціально значущих завдань, навчання студентів читанню і розумінню складних текстів і т.д.

Досвід говорить про те, що, проектуючи учбові ситуації в стратегії СДП, викладач прагне залучити в сферу уваги мети і сенси учбовий-професійної діяльності. Цьому служить фаза введення в діяльність. Націлювання не на власне уміння, а на результат діяльності, що спільно досягається, приносить негайне емоційне ухвалення завдання студентами.

Добившись цього, педагог вже не боїться йти на конфліктні ситуації, коли студенти (або значуща їх частина) вибирають, до якого роду діям вони приєднуються (до нових, тільки що наміченим, або старим, апробованим в попередньому досвіді); чи будуть вони разом з педагогом шукати способи рішення задач або займуть пасивну позицію об'єкту управління; чи будуть вони діяти як партнери, допомагаючи один одному, або індивідуально. Зрозуміло, тут викладач застосовує такі прийоми, як заохочення, увага, активізація сокровенних відчуттів і надій, довіра, моральна підтримка і т.п.

Таким чином, основним об'єктом зусиль викладача виступає не стільки освоєння учбового змісту, скільки учбовий-професійна позиція студентів, що розвивається. Пов'язуючи на всіх етапах учбові і професійні цілі (свої і студентів), меті оволодіння діяльністю в учбовий-професійному партнерстві і засвоєння норм соціальної взаємодії, викладачі збагачують план своєї роботи цілями різних аспектів.

Концепція СДП органічно вписується в "педагогіку співпраці".

Основні ідеї педагогіки співпраці

1. Ідея важкої мети. Потрібно ставити перед студентами складнішу мету, указувати на її виняткову трудність і вселяти упевненість в тому, що мета буде досягнута, тема добре засвоєна.

2. Ідея опори. Це не схема, а набір ключових слів, знаків і інших опорних сигналів, особливим чином розташованих і що показують логіку матеріалу, що вивчається, у вигляді компактної образної (іноді різноколірній) опорної схеми, яка сильно полегшує запам'ятовування і розуміння матеріалу і повністю виключає можливість зубріння.

3. Ідея вільного вибору. Шаталов дає учням сто завдань, щоб вони самі вибирали для вирішення будь-які з них і в будь-якій кількості. Свобода вибору - найпростіший шлях до розвитку творчої думки.

4. Ідея крупних блоків. Матеріал зводиться в крупні блоки, можна збільшити об'єм матеріалу, що вивчається, легше встановити логічні зв'язки, виділити що веде думку, тенденцію.

5. Ідея діалогічних роздумів. Діалог викладача із студентами, доброзичливе і уважне відношення до висловів студентів, заохочення ідей, думок студентів, навіть невдалих і невірних, заохочення активності студентів, співпраця викладача із студентами в пошуку рішення учбових проблем, завдань сприяє розвитку розумових здібностей.

41