6.Шляхи покращення стану грунтів в Україні

Заходи щодо підвищення продуктивності земель та їхньої охорони дуже різноманітні й повинні здійснюватись комплексно, як єдина система, взаємно доповнюючи один одного і посилюючи дію всіх інших. Тому передусім потрібно, щоб кожний клаптик землі, кожне поле мало дбайливого господаря, освіченого, розсудливого, щоб від стану поля залежала не тільки його доля, а й доля його дітей та онуків.

* Земельними відділами Держкомзему України.

ьогодні особливого значення набуває рекультивація земель — повне або часткове відновлення ландшафту та родючості ґрунту, порушених попередньою господарською діяльністю, добуванням корисних копалин, будівництвом і т. ін. Вона передбачає вирівнювання земель, лісопосадок, створення парків і озер на місці гірських розробок та інші заходи.

Однак розрив між відпрацьованими і поновленими площами ще великий, незважаючи на зростання обсягів рекультивації порушених земель

Важливим напрямком є також організація і дотримання польових, кормових, протиерозійних та інших сівозмін. Необхідно оптимізувати розмір полів у сівозмінах, оскільки вони у нас часто завеликі. Поля сівозмін потрібно нарізати за контурами ґрунтових відмін, а не розбивати різноґрунтові ділянки на правильні прямокутники з метою полегшення механізованого обробітку. Адже кожна ґрунтова відміна дозріває для обробітку в певний час і потребує різних форм обробітку, різних норм та сортів гною, добрив, вапна та гіпсу.

Для того, щоб зберегти фізичні властивості ґрунтів — структуру, пористість, оптимальний водно-повітряний режим — потрібно різко скоротити повторність обробітку ґрунтів, перейти на прогресивні та ефективні його форми, легкі машини і механізми.

7) Вплив об’єктів апк на стан водних джерел

Агропромисловий комплекс (АПК) є одним із найвідчутніших чинників впливу на довкілля. Деякі вчені навіть віддають йому першість за рівнем антропогенного навантаження. Це пов’язано, насамперед, із територіальною поширеністю його ланок, особливо сільськогосподарського виробництва. Крім того, процес відтворення в сільському господарстві тісно пов’язаний з природними процесами. Застосування мінеральних добрив і пестицидів дозволяє збільшити врожай, проте має негативні екологічні наслідки: забруднюються підземні й поверхневі води. Також АПК є досить водомістким. За витратою води на одиницю вироблюваної продукції харчова промисловість посідає одне з перших місць серед галузей народного господарства. До найбільш водомістких галузей належать: цукрова, крохмало-мелясна, пивоварна, консервна і спиртова. Навіть для підприємств, обладнаних системами зворотного водопостачання, витрати свіжої води в декілька разів перевищують обсяги перероблюваної сировини: при переробці 1 т цукрових буряків витрати свіжої води становлять 1,8 м3, плодоовочевої сировини — від 5 до 7, картоплі на крохмаль — 8,7, кукурудзи на крохмаль залежно від технології переробки — від 2,7 до 12,2, ячменю на солод — понад 20 м3

9. Лісовідновлення — вирощування ліс ів на територіях, що зазнали вирубок, пожеж і т. д. лісовідновлення застосовується для створення нових лісів на територіях де раніше ріс ліс або поліпшення складу деревних порід у вже існуючих.

Існує два різних способу лісовідновлювальні роботи — штучний (посадка або посів лісу) та сприяння природному поновленню (створення умов для швидкого заселення цінними деревними породами).

Великої шкоди завдають лісовідновлення великі ссавці (особливо лосі), які живляться пагонами молодих деревних рослин, обгладивая кору і ламаючи вершинні пагони. Великої шкоди приносить також погано організована випасанні худоби, особливо в лісах гірських районів. Так, нерегульована випасанні худоби багато раз приводила до зникнення лісу на великих площах, розвитку ерозії гірських схилів, погіршення водного режиму річок і багатьом іншим неприємним явищам.

Лісорозведення передбачає створення штучних лісових насаджень на територіях, де раніше не було лісу. До лісорозведення відносять роботи по створенню лісозахисних смуг, лісомеліорацій тощо.

Земельні ділянки лісового фонду можуть бути у постійному або тимчасовому користуванні.

Напрямки розвитку програми відтворення лісів: розроблення та затвердження в установленому порядку, виходячи з науково обгрунтованих показників лісистості (20 відсотків території держави), з урахуванням стану довкілля, географічних, демографічних особливостей територій: нормативів оптимального озеленення для населених пунктів; коефіцієнтів (нормативів) відтворення лісів відповідно до площі суцільних рубок для регіонів на рівні не менш як 1, для держави - не менш як 2; змін до санітарних та будівельних норм і правил у сфері

планування та забудови населених пунктів щодо збільшення площі

озеленених територій у містах із розрахунку на одного мешканця. Розробка механізму стимулювання власників земельних ділянок до здійснення лісорозведення на землях, що раніше не були зайняті лісом, насамперед малопродуктивних, непридатних для використання в сільському господарстві.