22) Найбільш масові забруднювачі атмосфери

Деякі забруднювачі повітря, що виявляють сильний вплив на рослини, подібно озону (03) і пероксиацетилнитрату (ПАН), являють собою звичайні компоненти 'смогу', що утворюється в результаті взаємодії інтенсивного ультрафіолетового випромінювання й вихлопних газів. З'єднання, що безпосередньо наносять шкода рослинам, - це нестійкі перекиси (продукти реакції між, що утворюється под. дією ультрафіолету озоном і ненасиченими вуглеводнями) і ПАН (, що утворюється в результаті реакції ненасичених вуглеводнів з азотною кислотою, двоокисом азоту й атмосферним киснем також під дією ультрафіолету). Зміст у повітрі цих забруднювачів особливо велике в районах з дуже сильним автомобільним рухом, таких, як район Лос-Анджелеса в Каліфорнії. У результаті багато наші звичні рослини не можуть більше існувати у великих містах і в їхніх околицях. Першими жертвами виявляються багато дерев, висаджені уздовж вулиць, і декоративні рослини в палісадниках. Симптомами шкідливого впливу служать бронзове фарбування листів, а також хлоротичные плями й некрози. Деякі аномалії, які колись уважали проявами інфекційних хвороб рослин, насправді виявилися наслідком забруднення повітря. Деякі дерева, наприклад лондонські платани, більш стійкі до забруднень повітря, чому інші, і тому їх переважно висаджують у містах. Забруднення гублять також сільськогосподарські й плодові культури на околицях міст, особливо якщо даний район, як у випадку району Лос-Анджелеса або МехікокСіті, оточений горами, що перешкоджають розсіюванню забруднень повітряними плинами. Раніше околиці Лос-Анджелеса потопали в апельсинових гаях, однак забруднення повітря настільки токсичне для апельсинових дерев, що воно скоро погубить ті гаї, які ще не впали жертвою розділів земельних ділянок

23. Фотохімічний туман (зміг).Фотохімічний туман являє собою багатокомпонентну суміш газів і аерозольних часток первинного і вторинного походження. До складу основних компонентів смогу входять: озон, оксиди азоту і сірки, численні органічні сполучення перекисної природи, називані в сукупності фотооксидантами. Фотохімічний смог виникає в результаті фотохімічних реакцій за певних умов: наявності в атмосфері високої концентрації оксидів азоту, вуглеводнів і інших забруднювачів, інтенсивної сонячної радіації і чи затишності дуже слабкого обміну повітря в приземному шарі при могутній і, протягом не менш доби, підвищеної інверсії. Стійка безвітряна погода, що звичайно супроводжується інверсіями, необхідна для створення високої концентрації реагуючих речовин. Такі умови створюються частіше в червні-вересні і рідше узимку. При тривалій ясній погоді сонячна радіація викликає розщеплення молекул диоксида азоту з утворенням оксиду азоту й атомарного кисню. Атомарний кисень з молекулярним киснем дають озон. Здавалося б, останній, окисляючи оксид азоту, повинний знову перетворюватися в молекулярний кисень, а оксид азоту - у диоксид. Але цього не відбувається. Оксид азоту вступає в реакції з олефинами вихлопних газів, що при цьому розщеплюються по подвійному зв'язку й утворять осколки молекул і надлишок озону. У результаті продовжуваної дисоціації нові маси диоксида азоту росщеплюються і дають додаткові кількості озону. Виникає циклічна реакція, у підсумку якої в атмосфері поступово накопичується озон. Цей процес у нічний час припиняється. У свою чергу озон вступає в реакцію з олефинами. В атмосфері концентруються різні перекиси, що у сумі й утворять характерні для фотохімічного тумана оксиданти. Останні є джерелом так званих вільних радикалів, що відрізняються особливою реакційною здатністю. Такі смоги - нерідке явище над Лондоном, Парижем, Лос-Анджелесом, Нью-Йорком і іншими містами Європи й Америки. По своєму фізіологічному впливі на організм людини вони вкрай небезпечні для дихальної і кровоносної системи і часто бувають причиною передчасної смерті міських жителів з ослабленим здоров'ям.