Семінарське заняття №4

Питання для усного опитування та дискусії

Тема 4. Технологічний розвиток на рівні підприємства

1. Суть виробництва, його технічний та технологічний аспекти.

2. Система підприємства та її підсистеми.

3. Технологічна лінія, як система та пріоритетні напрями її розвитку.

4. Формування і розвиток технологічних систем підприємства.

   1. з дискретним виробництвом;

   2. з неперервним виробництвом.

5. Автоматизація виробництва як вищий етап технологічного розвитку підприємства.

6. Науково-технічна підготовка виробництва.

7. Гнучкі виробничі системи.

8. Технічний рівень об’єктів технології.

Аудиторна письмова робота

Виконання тестових завдань з питань теми заняття. Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу темі, є: виробництво, підприємство, система підприємства, технологічна структура виробництва, дискретне виробництво, неперервне виробництво, автоматизація виробництва, гнучкі виробничі системи.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах: Розглядаючи перше питання цієї теми "Типи виробництва", слід звернути увагу на те, що від виду діяльності підприємства, специфіки конкретних технічних і організаційних рішень значною мірою залежить

вибір типу виробництва.

Тип виробництва - це класифікаційна категорія виробництва, яка залежить від рівня спеціалізації, обсягу випуску продукції, стабільності, номенклатури виробів в умовах ринкової економіки тощо.

В нинішніх умовах господарювання розрізняють одиничний, серійний, масовий та змішаний тини виробництва. Одиничний тип виробництва характеризується широкою непостійною номенклату­рою продукції, невеликим обсягом випуску однакових виробів, які з часом не повторюються. Це обмежує можливість використання стан­дартних конструкторсько-технологічних рішень. Серійний тип ви­робництва має обмежену номенклатуру продукції, яка випускається серіями і періодично повторюється певними партіями (серіями). За­лежно від кількості виробів, що одночасно виробляються у серії, їх поділяють на дрібносерійні, середньо серійні і велико серійні вироб­ництва. Масовий тип виробництва характеризується безперервністю і відносно тривалим періодом виготовлення однорідної продукції обмеженої номенклатури у великих обсягах, вузькою спеціалізацією робочих місць, зорієнтованих на виконання однієї – двох постійно повторюваних операцій. Змішаний тип виробництва поєднує усі перелічені й може зустрічатись на будь-якому підприємстві. Так, на машинобудівних підприємствах складання здійснюється за ти­пом масового виробництва; виготовлення складальних одиниць - за серійним, а ряд процесів може здійснюватись як дрібносерійне або навіть одиничне виробництво.

Показником типу виробництва є коефіцієнт закріплення операцій за одним робочим місцем к_м, тобто це відношення сукупності усіх технологічних операцій, що підлягають виконанню протягом місяця, до кількості робочих місць. Якщо коефіцієнт закріплення:

• к₃ < 10, то виробництво належить до масового або велико серійного;

• 10 < к_зс < 20, то виробництво належить до середньо серійного;

• 20 < к₃₀ < 40, то виробництво належить до дрібносерійного.

В одиничному виробництві коефіцієнт к не регламентується.

Завдання для самоконтролю:

1. Визначення типу виробництва.

2. Характеристика типів виробництва.

3. Коефіцієнт закріплення операцій за одним робочим місцем. Науково-технічна підготовка виробництва.

Будь-яке виробництво потребує значної підготовчої роботи, від конструкторської розробки (проекту) до випуску і реалізації продукції.

Підготовка до семінарських занить Під підготовкою виробництва мають на увазі сукупність взаємопов'язаних процесів, що забезпечують технічну і технологічну готовність підприємства до виробництва нових або модернізованих видів продукції заданого рівня якості.

Всю роботу з підготовки виробництва можна поділити на дві ча­стини: цикл наукових досліджень з питань створення або модернізації продукції, що випускається; проведення робіт з реалізації наукових розробок у виробництві, тобто проектно-конструкторська підготовка виробництва (технічна підготовка). Натомість технічна підготовка виробництва складається з кількох груп однорідних робіт: проектио-конструкторської підготовки; технологічної підготовки; організаційно-матеріальної підготовки. Усі ці групи робіт тісно взаємопов'язані між собою.

Науково-технічна підготовка виробництва здійснюється за до­помогою двох форм зв'язку науки з виробництвом: через науково-технічні центри, що створюються на основі виробничо-господарських комплексів; через спеціалізовані галузеві науково-дослідні і проектно-конструкторські організації, внз, дослідні лабораторії, конструкторські і технологічні відділи та бюро, експериментальні цехи та дільниці.

Залежно від рівня розподілу праці у процесі створення, освоєння і виробництва нової продукції, її складності та інших чинників підготовка виробництва поділяється на: міжгалузеву; галузеву; заводську.

Наукові дослідження за своєю спрямованістю поділяють на: теоретичні (їх результатом є відкриття, що утворюють відправну базу для творчого мислення і подальших пошуків); прикладні (полягають у практичному застосуванні теоретичних знань).

У складі конструкторських бюро, технічних відділів підприємств створюються патентні відділи, які займаються патентно-ліцензійною ро­ботою. Авторство результатів науково-технічної творчості охороняється законом і засвідчується такими докумеїдами, що видаються авторам: диплом (на відкриття); авторське свідоцтво або патент (на винахід); свідоцтво (на раціоналізаторську пропозицію). Запатентований винахід є власністю патентовласника і може бути використаний тільки з його згоди, шляхом видачі дозволу або переуступки патентних прав за відповідну плату, тобто шляхом придбання ліцензії.

Автоматизація виробництва, Найбільш досконалою фор­мою організації виробництва є потокова. Вона характеризується диференціацією процесу виробництва, постійним закріпленням операцій за робочим місцем, спеціалізацією устаткування, розміщенням робочих місць за ходом виробничого процесу, а в ряді випадків - синхронізацією операцій, тобто збігом моменту закінчення попередньої операції з по­чатком наступної.

Автоматичні потокові лінії (АЛЛ) - це сукупність машин, які авто­матично, без участі людини, виконують задані технологічні операції, зокрема транспортування, контроль якості тощо.

АГІЛ поділяються за ступенем спеціалізації: на однопредметні та багатопредметні; за кількістю деталей, що одночасно виготовляються на лінії: із поштучним обробленням та із багатодетальпим обробленням (одночасно обробляється уся партія виробів); за характером транспор­тування деталей та типом кінематичного зв'язку між устаткуванням: на лінії з безпосередньою передачею деталей з одного верстата на інший за проміжок часу, що дорівнює такту (зв'язок між верстатами-автоматами жорсткий; на робочих місцях обов'язково утворюється технологічний запас деталей), лінії з передачею деталей трашпорте-ром (зв'язок між верстатами також жорсткий і робляться транспортні запаси деталей) та на бункерні потокові лінії (окремі верстати-автомати мають бункери, куди направляються деталі після обробки. Всі бункери пов'язані між собою автоматичними транспортерами. Зв'язок між вер­статами на таких лініях гнучкий, тобто у разі виходу з ладу одного із верстатів АПЛ деякий час буде працювати, беручи деталі для обробки з бункера).

Гнучкі виробничі системи. Гнучке автоматизоване виробницт­во (ГАВ) - це автоматизоване виробництво широкої номенклатури

Підготовка до семінарських занять виробів, яке запрограмоване автоматично переходити від випуску одно го до випуску іншого виду продукції у межах встановленої номенкла­тури, а також дає змогу змінювати номенклатури виробів без зміни технологічного устаткування.

Основними процедурами й інструментами створення ГАВ і ГМ (гнучких модулів) є: наявність та використання сучасних операційних технологій виробництва (створення інтегрованої системи "дослідження-виробництво", використання на підприємстві інтегрованої системи організації виробничої діяльності, можливість створення продукції І заданими властивостями (матеріалів тощо), потрібною технологією, реальними можливостями підприємства щодо більш-менш швидкої реалізації розроблених технологій (технологічних процесів) та освоєння необхідних виробничих потужностей за рахунок автоматизації і комп'ютеризації виробництва й супутніх сфер діяльності цього підприємства (планування, постачання, збуту тощо); формування необхідної системи технічного забезпечення, яка охоплює створення (верстатів з числовим програмним управлінням, центрів обробки, ви­конання промислових робіт, що використовуються для заміни людини при виконанні багатократно повторюваних операцій, а також у разі виконання небезпечної, шкідливої і рутинної роботи, автоматизованих систем подавання матеріалів, виконання контрольних операцій тощо); побудова системи автоматизованого комплексного проектування і програмного забезпечення (система автоматизованого проектування, автоматичні системи планування та управління виробництвом); ство­рення єдиної інтегрованої виробничої системи, що є автоматизованою версією виробничого процесу і поєднанням перерахованих процедур та інструментів створення цієї системи, а також охоплює виробничі функції: проектування продукції і технологічного процесу; планування й управління; власне виробничий процес.