2.Обгрунтгувания економічної ефективності інноваційного проекту.

Інноваційні промислові проекти, як правило, передбачають випуск нової продукції. Переважно реалізація інноваційних проектів вимагає значних фінансових вкладень, які інвестори очікують повернути. Обгрунтування можливості повернення витрат є основою розрахунку економічної ефективності інноваційного проекту.

Ек ефективність інновац проекту визначається розміром доходів чи прибутку, отриманих за рах реалізації інновації протягом жит циклу проекту.

Обчислюючи економічну ефективність, слід обов'язково враховувати зміну вартості грошей у часі, оскільки від вкладення інвестицій до отримання прибутку минає чимало часу. Дисконтування — це перерахунок вигод і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту. Воно грунтується на використанні техніки складних відсотків.

Методи оцінювання економічної ефективності передбачають :

1. розрахунок інтегрального показника ефективності, розрахованого на основі чистої теперішньої (дисконтованої) вартості;

2. індексу рентабельності інвестицій;

3. внутрішньої норми рентабельності (доходності);

4. терміну окупності;

5. точки беззбитковості проекту.

Чиста теперішня вартість - різниця доходів і витрат за розрахунковий період (зазвичай прогнозний жит цикл проекту), приведених до одного, як правило, початкового року, тоб з урахуванням їх дисконтування:

Якщо ЧТВ є позитивною, рішення доцільно впроваджувати. Найскладнішим у розрахунку ЧТВ є прогнозування величини грошових потоків, точність якого значною мірою залежить від зовнішніх умов господарської діяльності — рівня інфляції, зміни цін на ресурси, зміни попиту на продукцію внаслідок появи конкурентів тощо.

Рішення про інвестування коштів у інноваційний проект приймається, як правило, за наявності альтернативних варіантів проектів і їх зіставлення за вигідністю. Якщо величина ЧТВ є позитивною для всіх альтернативних проектів, необхідно вибрати той із них, де ЧТВ буде більшою.

Індекс рентабельності інвестицій - відношення приведених доходів до приведених на цю ж дату витрат, що супроводжують реал-ію інновац проекту. Цей показник доцільно викор-ти для порівняння кількох альтернат-х проектів. За жорсткого дефіциту коштів перевагу слід надавати тим проектам, для яких індекс рентаб-сті є найвищим.

Внутрішня норма рентабельності (ВНР). Вона показує ту норму дисконту Ен, за якої величина дисконтованих доходів за певну к-сть років стає рівною інвестиційним вкладенням у реалізацію проекту. У такому разі доходи і витрати проекту визначаються приведенням до розрахункового моменту.

Термін окупності інноваційного проекту. Це період, протягом якого додатк прибуток, отриманий внаслідок реалізації інновац проекту, забезпечить повернення вкладених інвестицій. Розрахунок додатк прибутку також базується на грош потоці з його дисконтуванням для приведення до початкової (теперішньої) вартості.

Необхідність - бажанням інвестора впевнитися, що термін повернення інвестицій буде не надто великим, оск ризики інвестування є тим більшими, чим триваліший час їх окупності.

Точка беззбитковості. Викор-ють її для визначення обсягу нової продукції, який потрібно реалізувати на ринку за прогнозного рівня цін на неї, досягнення якого забезпечуватиме прибутковість проекту.

Із кількох альтернативних варіантів реалізації проекту приймають той, який забезпечить більший запас фінансової міцності. Ним є різниця між прогнозним рівнем попиту на продукцію і критичним її обсягом.

Економічна ефективність створення і комерціалізації нового товару, як і ефективність реалізації інноваційного проекту, виявляється у перевищенні виручки від реалізації.

Процес створення і промислового освоєння нового продукту можна поділити на три стадії: формування концепції товару, техніко-технологічна підготовка виробництва і виготовлення дослідного зразка; промислове освоєння виробництва нового продукту.

На першій стадії відділ маркетингу досліджує потреби і вимоги споживачів і формує концепцію товару. На другій — у конструкторському відділі розробляють його конструкцію, здійснюють техніко-технологічну підготовку до запуску у виробництво, виготовляють промисловий зразок, випускають пробну партію. На третій стадії здійснюють перебудову виробничих потужностей і освоєння в-ва нового виробу, розробляють заходи зі стимулювання збуту.

Витрати і втрати, пов'язані із освоєнням виробництва продукції, залежать від конструктивної однорідності асортиментного ряду продукції, потужності потокової лінії, кваліфікації основних робітників.

Виведення нового продукту на ринок потребує витрат на розроблення реклами і засобів стимулювання збуту (виставки, презентації тощо).