2. Оцінка та аналіз ризиків в інноваційній діяльності.

Для оцінювання рівня ризику застосовують якісні і кількісні методи.

Якісні Ґрунтуються вони на оцінюванні рівня ризику на різних фазах проекту групою фахівців (експертів). Експерти аналізують умови реалізації проекту і організаційно-технічний потенціал орг.-ії, яка його виконує, визначають ймовірність виникнення певної ризикової події і пов'язану з цим міру небезпеки для проекту, яка описується вагомістю (значущістю) впливу певного ризик-фактора.

За кожною фазою проекту складають вичерпний перелік факторів ризику і вказують їх крайні значення для того, щоб експерти могли присвоїти їм ранги.

Передінвестиційна фаза:

1. Розроблення концепції проекту (правильна, помилкова).

2. Ефективність інвестицій (ефект є, ефекту немає).

3. Місце розташування об'єкта (доступне, важкодоступне).

4. Ставлення місцевої влади (конструктивне, деструктивне).

5. Прийняття рішення щодо інвестування (витрати мінімальні, вигоди максимальні).

Інвестиційна Фаза:

1. Платоспроможність фірми (стабільна, нестабільна).

2. Зміни в технічному й робочому проектах (немає змін, істотні зміни).

3. Зрив строків будівництва (немає, ризик значний).

4. Зрив строків поставок сировини, матеріалів, комплектуючих (немає, ризик значний).

5. Кваліфікація персоналу (висока, низька).

6. Підвищення цін на сировину, енергію, комплектуючі через інфляцію (понад 5%, понад 100%).

7. Підвищення вартості обладнання внаслідок валютних ризиків (понад 5%, понад 10%).

8. Невиконання контрактів партнерами (немає, ризик значний).

9. Підвищення витрат на зарплату (понад 5%, понад 100%).

10. Підвищення витрат у зв'язку з несподіваними державними заходами податкового і митного регулювання (немає, ризик значний).

Експлуатаційна фаза:

1. Забезпеченість обіговими коштами (висока, низька).

2. Поява альтернативного продукту (конкурентоспроможність висока, низька).

3. Рівень інфляції (низький, високий).

4. Неплатоспроможність споживачів (незначний час, тривалий час).

5. Зміна цін на сировину, матеріали, перевезення (зниження 10%, зростання на 10%).

6. Надійність технології (достатня, недостатня).

7. Щомісячне зростання ставки реінвестування (до 5%, понад 5%).

8. Недостатній рівень заробітної плати (зростання на кожен відсоток інфляції, зниження при зростанні інфляції).

9. Загроза забруднення довкілля (є, немає).

10. Ставлення до проекту населення і влади (позитивне, вкрай негативне).

Вказаний перелік містить 25 ризик-факторів, Якщо максимальному рівню ризику за кожним фактором присвоїти значення 10, то максимальний ризик для проекту загалом становитиме 250 (25 х 10) балів, мінімальний — 25.

Отримані бали підсумовують за всіма показниками з урахуванням вагових коефіцієнтів і формують узагальнену оцінку ризиків. Якщо вона дорівнює від 25 до 100, проект відносять до малоризикованих, від 100 до 160 — до середньоризикованих, від 160 до 250 — до високоризикованих.

Кількісні методи найчастіше застосовують для аналізу величини грошових потоків, що супроводжують реалізацію проекту. Сутність кількісного аналізу рівня ризику проекту полягає в оцінюванні невизначеності очікуваних грошових потоків від даного проекту. Практично всі розрахункові значення грошових потоків, на яких оснований проектний аналіз, є очікуваними значеннями випадкових величин з певними законами розподілу. Ці розподіли можуть мати більшу чи меншу варіацію, що є відображенням більшої чи меншої невизначеності, тобто ступеня власного ризику, проекту.

Найпоширенішими методами аналізу проектного ризику є 1) аналіз чутливості, 2) метод сценаріїв і 3) метод Монте-Карло.

1)Аналіз чутливості — це техніка аналізу проектного ризику, яка показує, як зміниться значення чистого дисконтованого доходу (або ЧТВ) при заданій зміні вхідної змінної за інших умов. Він розглядає окремий вплив кожної змінної на результуючу величину. Проте на практиці всі змінні впливають на результати реалізації проекту одночасно, погіршуючи або поліпшуючи результуючу величину.

2. Метод сценаріїв — це техніка аналізу проектного ризику, що дає змогу врахувати чутливість ЧТВ до зміни вхідних параметрів, а також інтервал, в якому перебувають їх ймовірні значення. Метод передбачає прогноз розвитку подій за трьома сценаріями: 1) оптимістичним, 2)песимістичним і 3) найвірогіднішим. Всі три сценарії обгрунтовуються за їх наслідками. Обмеженістю методу є вивчення лише декількох варіантів розвитку подій.

3. Метод Монте-Карло є методом імітаційного моделювання. Використовують його за наявності ефективних програмних продуктів. Сутність полягає у поєднанні аналізу чутливості та ймовірності розподілу факторів моделі. ЕОМ генерує множину можливих комбінацій факторів з урахуванням їх імовірного розподілу. Кожна комбінація приймається як значення ЧТВ, і в сукупності керівник отримує ймовірний розподіл результатів проекту.

Методи кількісного оцінювання рівня ризику дають змогу спрогнозувати ймовірність негативного впливу ризик-факторів на реалізацію проекту, що спричиняє зменшення або втрату ним дохідності.