Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
53
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
1.26 Mб
Скачать

6.2. Як провести економічну гру

!

Як проводити гру. Більшість методичних розробок навчальних ігор нагадує інструкції з управління виробництвом, будівництвом об’єкта або розподілом ресурсів, а не методику проведення занять. Між тим, в даному випадку основна складність полягає в розробці не змісту гри, а її форми. Можна сказати, що організація гри — це музика, а викладач — диригент, який управляє оркестром так, аби кожен грав якомога краще, а музичний твір сподобався усім. Як відомо, складніше за все — показати, що все просто. У певному розумінні проведення гри — це тільки надводна частина айсбергу, коли може здатись, що «все так просто». Насправді, головна робота керівника гри знаходиться у підводній частині цього айсбергу. Спробуємо пояснити це більш конкретно.

Керівник гри — це організатор гри, який у своїх методичних рекомендаціях повинен серйозно продумати, як і в будь-якій організації:

Що робити — хто буде робити?

Чим займатися — як це робити?

Де грати — коли грати?

Хто — з ким вступає у взаємодію тощо.

Авторка цього посібника понад 25 років використовує навчальні ігри у процесі викладання таких дисциплін, як «Організація і нормування праці в промисловості» (гра «ЕОНТ»), «Управління трудовими ресурсами» (гра «Труд і ринок») та ін. [6, c. 85]. Розглянемо особливості основних елементів методики проведення навчальної гри на прикладі гри «ЕОНТ» (ефективність організації й нормування праці).

!

Гра «ЕОНТ» (рис. 33) розроблена в 1976 р. як комплексна навчальна гра, яку можна проводити у 15 варіантах (залежно від проблемної ситуації, ступеня деталізації вихідної інформації і вимог до обсягу розрахунків) [6, с. 11].

Докладно методика проведення гри та занять у виробничих умовах описана у спеціальних методичних вказівках(див. рис. 34).

Найважливішою особливістю гри «ЕОНТ» є, на наш погляд, те, що вона являє собою навчальну гру для закріплення знань з курсу «Наукова організація праці». Вона є грою «відкритого» вільного імітаційного типу з дослідницькими елементами у навчанні (типу організаційно-діяльнісних ігор). За класифікацією гра «ЕОНТ» — це комплексна спеціальна гра, зі взаємодією гравців, саморозвиваюча, змішана, стохастична.

Навчально-виробнича гра «ЕОНТ» є формою групового проблемного навчання, що в ній реалізуються такі психолого-дидактичні принципи, як проблемність, імітація умов виробництва і предметного змісту професійної діяльності, рольового спілкування учасників гри тощо.

Універсальність гри «ЕОНТ» полягає в тому, що вона розроблена як методична основа для розігрування (аналізу) різних виробничих проблем і ситуацій навчального та практичного характеру. Гра «ЕОНТ» є формою аналізу найбільш цікавих виробничих завдань з прив’язкою до умов конкретного цеху (підприємства). Це вносить дослідницький елемент у саму гру.

Методичне забезпечення гри. Ігрові форми проблемного навчання — це не просте включення проблемних ситуацій у процес навчання. Це передусім спільна творча праця студентів і викладача для дослідження конкретної господарської діяльності. Недостатньо просто розглянути статистичний матеріал і сформулювати проблему. Викладач має допомогти студентам усвідомити мету гри, пробудити інтерес до неї, дати відчути студентам складність проблеми й практичну цінність її вирішення.

Рис. 33. Блок-схема гри «ЕОНТ»

Починає цю свою діяльність викладач з підготовки спеціальних методичних розробок. Наприклад, готуючи «Методичні розробки з навчально-виробничої гри «ЕОНТ», авторка прагнула створити такий посібник, який був би не просто корисним, а ще й цікавим у читанні. Саме тому ми відійшли від сухого традиційного стилю викладу, запропонували студентам оформити методичку власними малюнками. Пропозицій було багато, що є свідченням активності та зацікавлення студентів.

!

Якщо перша частина «Методичних розробок ...» підготовлена так, аби зацікавити й «настроїти» студентів на ролі, які вони виконуватимуть, то друга її частина — це предметна і конкретна інформація для функціональних служб гри. У процесі лекцій і консультацій викладач вчить студентів працювати з цими матеріалами. При цьому активність студентів на таких заняттях дуже висока, бо вони знають, що їм потрібно буде виконати належну роботу з цими матеріалами. Друга частина «Методичних розробок...» постійно доповнюється передовим методичним і виробничим досвідом. Крім того, студенти користуються конспектами-схемами найважливіших тем; у грі діє «бібліотека викладача» і «бібліотека групи», кожній службі видають спеціальну папку зі статистичними й методичними матеріалами, проблемними статтями тощо. Важливо зазначити, що до проведення гри відбуваються заняття у виробничих умовах того цеху, проблеми якого (на замовлення підприємства) мають стати предметом аналізу в процесі гри.

Розподіл ролей у грі є дуже важливим методичним та організуючим моментом. Його найліпше проводити за 10–12 днів до початку гри, враховуючи, що студент засвоює свою роль поступово: спочатку це лише поверхове сприймання, потім більш глибоке вивчення предмета, і нарешті, «входження» у роль, тобто адекватна ролі перебудова інтересів і намірів, яка свідчить, що студенти не «грають роль», не прикидаються, а вважають її виконання своєю професійною й особистою справою.

Характер внутрішньогрупових відносин студентів у процесі підготовки до гри і під час самої гри здебільшого визначається розподілом ролей і самим складом групи. При цьому необхідно врахувати побажання групи щодо розподілу ролей, урахувати реальні можливості студентів з погляду їхньої загальної підготовки, знання викладачем неформальних лідерів групи з тим, аби призначити їх на ключові посади (начальник цеху, начальник ВПЗ, керівник лабораторії НОП). Авторитарне керівництво спричиняється до апатії та пасивності, угодовства, навіть ігнорування роботи. Так, в одній з ігор викладач «призначив» начальником цеху студента з високими знаннями й авторитетом у групі. Проте під час гри він ігнорував думки інших, а коли сам не зміг вирішити питання, взагалі відмовився від роботи. Довелось під час гри «перевести» його на «нижчу» посаду.

отримавши призначення

на роль,

насамперд з’ясуйте для себе, що в день гри протягом8 годин ВИ БУДЕТЕ ВИКО­НУВАТИ РОБОТУ працівника, на посаду якого Ви призначені.

Після опрацювання рекомендованої літератури кожна функціональна служба повинна розібратися в ЗМІСТІ ІНФОРМАЦІЇ Й СТАТЗВІТ­НОСТІ, які потрібні, скласти або взяти готовими в інших служб або викладача.

ДО ПАПКИ кожної функціональної служби входять:

  1. виробничі ситуації для попередного розгляду;

  2. методичні вказівки щодо виконання основних розрахунків;

  3. статистичні дані підприємства;

  4. проблемні статті та ін.

Одна частина матеріалу передається ПЕРЕД ГРОЮ, друга — В ПРОЦЕСІ ГРИ, а третя — під час ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ «ЕОНП»

При підготовці до «ЕОНП» усі функціональні служби повинні вибрати правильну тактику аналізу й визначення шляхів вдосконалення організації та нормування праці.

Основною умовою цього є ГРУНТОВНА САМОПІДГОТОВКА, уважне вивчення інструкцій та методичних основ курсу «Організація та нормування праці».

І хоча в «ЕОНП» є багато НЕСПОДІВАНОК, НЕВИЗНАЧЕНОСТЕЙ, ТРУДНОЩІВ, УМОВНОСТЕЙ, кожний учасник гри знайде в САМОПІДГОТОВЦІ і власних ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЯХ опору для прийняття рішень на всіх етапах гри.

Усі учасники гри повинні продумати свої дії й розрахунки, прогнозувати можливі наслідки своїх рішень, імовірні труднощі й конфлікти, при вивченні інформації кожна служба повинна мати ЧІТКЕ УЯВЛЕННЯ про те, з чого починати вивчення інформації. ЯК можна використати цю інформацію в цілях «ЕОНП», ЩО В І ЯКІЙ ФОРМІ треба розрахувати,обгрунтувати тощо.

Рис. 34. Приклад оформлення методичних рекомендацій до гри [6. с. 14].

!

Викладач має бути чутливим до таких моментів і тактично змінювати ситуацію у групі, щоб забезпечити активну участь кожного в навчанні. Для уникнення конфліктів можна міняти ролі, вводити якісь додаткові стимулюючі моменти тощо. За недосконалого керівництва групова праця може відбуватися стихійно і призвести навіть до таких негативних наслідків, як досягнення успіху окремими членами групи за рахунок інших, приховування безвідповідального ставлення окремих осіб до праці, неекономного, нераціонального витрачання часу тощо.

Роль викладача у грі. Підготовка та проведення гри вимагає від викладача знань, педагогічного вміння і дуже великого напруження сил. Уся складність полягає в потребі налагодити гру як «самодостатню» систему, так, аби діяльності викладача не було помітно, а гра відбувалась ніби «сама собою». Викладач — це не тільки кваліфікований помічник, а й режисер, що, як у театрі, мусить «вмерти» в акторах.

Особливістю гри як форми проблемного навчання є те, що її учасники мають «добувати» знання, «знаходити» рішення методом дискусії, спроб і помилок. Саме тому ігрову інформацію слід розподіляти за принципом: необхідна інформація; додаткова інформація; інформація на вимогу.

!

Викладач повинен мати власний варіант виходу з проблемної ситуації. Але повідомити його він може тільки тоді, коли студенти зайшли в глухий кут. Тільки після того, як учасники гри доклали максимальних зусиль для вирішення питання, викладач може дати еталонне рішення. Мистецтво викладача саме і полягає в тому, щоб дати цю інформацію у відповідний момент, у відповідній формі і відповідним виконавцям. Тільки тоді буде ефективно виконана умова проблемності навчання і максимально використані здібності студентів.

Мета викладача — в умовах конкретної проблемної ситуації дати алгоритм правильного рішення. Під час гри студенти повинні відчувати, що їм потрібно знати весь курс «ОП та нормування», тому що «ЕОНТ» — проблема комплексна і справді творча.

Початковий стан «безладдя», нестикування даних буде завжди. Але після нього поступово встановлюватимуться функціональні зв’язки між службами, відбуватиметься розподіл праці, узгодження даних. У цьому і є навчальна мета гри «ЕОНТ». Крім того, у грі важлива її «секретна» частина, яка має бути добре продумана і підготовлена викладачем (ключ до гри).

Студентська група, як правило, створює власну імпровізовану модель, а викладач має свою. Комбінування цих моделей також дає відчуття нового, відчуття гри. Якщо абсолютно все передбачити, порахувати і формалізувати, не буде гри, не буде імпровізації, пізнання нового, не буде творчості.

Важливим питанням є рівень складності проблемної задачі. Він визначається структурою і змістом проблеми. Складність пізна­вальних задач залежить від системи вихідних даних. Чим більше умов, тим складніша задача. Тому кожна гра вимагає великої кількості основної й допоміжної інформації. Іноді студенти отримують її у вигляді проблемних статей, іноді у формі методичних вказівок або консультації іншого студента, асистента, викладача. А головне — у формі замовлення промпідприємства на вирішення конкретної виробничої проблеми.

При розгляді інформації під час гри треба допомогти студентам спочатку знайти загальну основу для порівняння, з’ясувати структуру рішення, порівняти відповідні факти, знайти внутрішні зв’язки між ними й усвідомити систему залежностей відповідних економічних показників.

Гра вимагає від викладача досконалого знання індивідуальностей студентів. Треба знати, в кого які «струни» грають краще, кому і яких знань бракує. Вже це одне дає корисний педагогічний ефект.

!

Якщо гра проводиться з виробничниками, то необхідно здолати бар’єр скептичного ставлення учасників (особливо на першій, а іноді й на останній її стадії) до гри, як до непотрібної витрати часу.

Викладач має дуже уважно стежити за ходом дискусії, щоб діловий конструктивний аналіз не перетворився на демагогію і сварку. Репліки викладача (а студенти дуже уважні до них) мають бути чіткими й продуманими.

Справжня творча дискусія не виникає сама собою, її потрібно організувати. Досвід показує, що тільки за умов активного пошуку інформації, праці з літературою, знання студента стають корисними і міцними. В цьому сила проблемного навчання: знання не заради знань, а для розв’язання конкретної виробничої задачі. Таке «пересування» стимулів дуже ефективне і значно збільшує пізна­вальну активність. Для підтримування активності викладач має вміти ставити «провокаційні» запитання, заздалегідь розробляти «спеціальні» помилки, вносити певну «драматизацію» у гру.

У грі студенти набувають досвіду соціального й емоційно-морального спілкування, активної співпраці, вміння виступати стисло й конструктивно тощо. Потрібно перебороти острах студентів перед виступом, неправильну реакцію на висловлювання товаришів (особливо в жіночому колективі).

За колективного вирішення проблеми у студентів формуються такі якості, як вміння зрозуміти інші погляди, критичність, здатність оцінювати себе та інших.

Тривала практика проведення ігор дає можливість проаналізувати й негативний досвід і можливі помилки. Насамперед, багато помилок виникає у зв’язку з неправильним розподілом ролей. Так, у грі 1981 р. начальником лабораторії НОП був «призначений» студент К. (староста групи), який, на жаль, не був у групі лідером. Через це ігрові зв’язки дуже важко налагоджувались. Знадобилося багато сил, тактичних ходів і додаткової допомоги, щоб довести гру до кінця (письмового звіту). Викладачеві ця гра запам’яталась на все життя і дозволила зробити висновок, що гра — це якнайточніше відображення реального соціально-психо­логічного клімату і соціального спілкування в студентській групі.

!

Труднощі у проведенні гри виникають і тоді, коли у гру включається надто багато факторів і студентам просто не вистачає знань. Тоді вивести групу на кваліфіковане стратегічне рішення мусить сам викладач.

У процесі гри потрібно домогтися, щоб студенти відчували відповідальність за прийняте рішення. Для цього використовуються моральні заохочення: визначення переможців, кращих з відповідних служб (кращий нормувальник, кращий майстер), встановлення призів за нестандартність мислення тощо.

Викладач мусить переконати студентів, що завжди (і в грі, і в житті) виграють тільки «бігуни на довгі дистанції», тобто ті, хто доводить справу до кінця.

Важливо правильно організувати відпочинок студентів. Іноді навіть доводиться робити це примусово, наказуючи зробити перерву, своєчасно пообідати, зробити гімнастику. Це має дуже велике значення, інакше студенти за посиленого розумового й емоційного навантаження швидко втомлюватимуться, що послаблюватиме ефективність гри.

Соседние файлы в папке Методика викладання економіки