6.4. Ефективність

ІГРОВИХ ФОРМ НАВЧАННЯ

ЕКОНОМІЧНИМ ДИСЦИПЛІНАМ

?

Чи ефективне навчання у процесі гри? У літературі (як вітчизняній, так і зарубіжній) вичерпної відповіді на це нема.

Керівник гри повинен знати сильні та слабкі сторони ігрового методу. І передусім, наскільки ефективне навчання у процесі гри? Чи доцільні великі витрати творчої праці викладача? Чи можна передати будь-яке знання у процесі ігрового заняття? Чи будуть діти і дорослі грати у штучні ігри так само охоче, як і в традиційні «дочки-матері»? тощо.

Проблема оцінки ефективності активних методів навчання дуже складна і потребує глибокого експериментального дослідження. Ми можемо зробити лише деякі висновки.

Труднощі процесу впровадження ділових ігор зв’язані з тим, що педагоги мало знають про корисність ігор (крім того, серйозних викладачів лякає і «грайливість» теми, і складність бути присутнім на грі протягом 6–8 годин, хоч тільки це може дати розуміння суті й корисності гри). До того ж не всі викладачі дозволяють присутність, бо це дуже ускладнює проведення самої гри; існує звичайний природний опір усякому новому процесові; достатньо багато організаційних та методичних труднощів тощо.

Вивчення досвіду використання навчальних ігор (як і будь-якої іншої проблеми) потребує відповіді на такі традиційні запитання:

– що в цьому досвіді є позитивним;

– що в ньому є негативним;

– що потрібно врахувати в майбутньому.

Для того, щоб дати такі відповіді, щоб зрозуміти гру та її ефективність, потрібно обов’язково взяти участь у ній, отримавши і виконавши конкретну роль. Саме тому автори ігор не часто запрошують на них колег-викладачів. Проте створити певне уявлення про ефективність гри можна, так би мовити, опосередковано — через анкетування її учасників. Подамо приклад такої анкети.

Анкета оцінювання гри

1. 

   Чого Ви навчились під час гри?

2. Що виховує гра?

3. Що позитивного в грі?

4. Що негативного в грі?

5. Як би Ви організували гру?

6. Що б Ви відповіли людині, яка стверджує, що чотири семінари корисніші, ніж 8-годинна гра?

7. Що Ви думаєте (до і після гри) про Вашу майбутню працю?

8. Чи зіграли б Ви в цю гру ще раз?

9. Ваші зауваження і пропозиції щодо використання конспектів-схем у навчальному курсі.

10. Ваші зауваження та пропозиції щодо методики читання лекцій і ведення практичних занять з курсу.

11. Ваші пропозиції щодо роботи центру ділових ігор.

12. Ваш середній бал в останню сесію.

Аналіз анкет показує, що гра вчить застосовувати знання на практиці, розвиває творчі здібності, виховує почуття колективізму, посилює інтерес до майбутньої праці та впевненість у правильному виборі спеціальності. Студенти відзначають день гри як один з найкращих у студентському житті. Анкетування (особливо аноні­мне) дає дуже багатий матеріал для подальшого вдосконалення методики гри і розуміння психології учнів.

Нам здається, що кращим ефектом, правильним результатом гри є обмірковування учасником гри своєї «діяльності» та розу­міння того, що «іншим разом я б діяв (грав) краще». Саме це наближає учасника гри до підтвердження тези «Гра — це репетиція життя!»

!

А проте... Східна мудрість застерігає, що «коли малюєш вер­блюда, не забудь намалювати і його горб». Поряд з позитивними якостями ділові ігри мають ряд недоліків і обмежень, які необхі­дно враховувати при проведенні гри та оцінюванні її результатів.

1. Учень не може приділити праці стільки часу, скільки необхідно, він змушений пристосовуватись до ритму гри.

2. Учень надто збуджується, часто виходить на межу емоційної витривалості.

3. Коли учень не повірить у реальність «запропонованих обставин» (термін К.С. Станіславського), всі зусилля викладача будуть змарновані, а гра перетвориться на звичайнісінький семінар.

4. Надзвичайна трудомісткість гри: її підготовка забирає до 10 тис. годин праці викладача.

Причини таких невдач частіше за все пояснюються поганою підготовкою учасників, слабким розумінням суті проблеми, яка лежить в основі гри. Часто студенти (особливо ті, що добре вивчили теорію) нездатні співвіднести бажані (літературні) цілі з конкретними даними гри та своїми можливостями. Хоча слід відзначити, що краще за все грають групи, які краще підготовлені.

Ми цілком поділяємо погляди, що не можна погодитись з визначенням навчальної ділової гри як гілки імітаційного моделювання, вона є «гілкою педагогіки», тому що викладач, перебуваючи в позиції педагога, має створити дидактичні умови для включення особистості студента в особливу, ігрову форму навчальної діяль­ності. Можна впевнено сказати, що «не йдуть» або «погано йдуть» саме ті ігри, що в них недостатньо відпрацьовані психолого-педа­гогічні й методичні сторони.

Необхідно також усвідомлювати труднощі практичного проведення ігор. Ми вже говорили про великі витрати часу викладача, високу інтенсивність його праці. До цього треба додати складність знаходження у жорстко регламентованому розкладі часу для гри, постійний брак вільних аудиторій тощо. Діапазон застосування ділових ігор обмежується і тим, що ділова гра завжди відображує конкретну, реальну ситуацію, що звужує сферу навчання.

Що ж, на наш погляд, треба зробити, щоб отримати від навчальних ігор найбільший можливий ефект? Передусім необ­хідно позбутися спрощеного розуміння ділових ігор тільки як «модної» форми навчання. Ми проти «кампаній» взагалі і «кампанії ділових ігор» зокрема. Потрібно брати навчальні ігри за якісно нову і більш високу форму навчання, що вимагає глибокої організаційно-методичної підготовки.

!

Найбільшим ворогом ділових ігор є халтура, кон’юнктур­щина та діляцтво, бо найстрашніший ворог той, хто свою неправду викладає твоїми ж словами. Керуймось принципом «Ліпше менше, та ліпше».

За збалансованості умовних та реальних компонентів навчальна ситуація усвідомлюється і як умовна, і як реальна, а гра служить засобом розвитку особистості учасника. За переважання виробничої сторони ділова гра стає одноплановою і «вироджується» у тренажер — складний, але такий, що принципово не відрізняється від інших (не ігрових) типів тренажерів.

Психологи вважають гру способом імітації діяльності, особливою мовою майбутнього. Проте не ясно, яким має бути зв’язок ігрової та реальної діяльності учасників гри, чомý студенти навчаються чи можуть навчитись у ході гри, які проблеми доцільно вирішувати ігровим методом, а які — ні. Від відповідей залежить і ставлення до ігор та їхнє майбутнє. Але це потребує спеціальних досліджень, експериментальної перевірки і виходить за рамки нашої книги.

Зрозуміло одне: для підвищення ефективності навчальних ігор треба не копіювати реальну господарську ситуацію (це в багатьох випадках просто неможливо), а відтворювати основні зв’язки, які учні повинні виявити, зрозуміти та використати.

Особливо ефективні орієнтаційно-рольові ігри у випадках, коли через об’єктивні причини школярі ще не можуть практично застосувати свої знання у галузі економіки. Проте, виконуючи роль дорослої людини, учень може зрозуміти значення економічних, моральних, етичних, юридичних, тобто тих соціальних норм, які регулюють людські взаємини в різних соціально-економічних сферах. У процесі ігрової взаємодії та подальшого аналізу результатів гри учень шукає і знаходить потрібні йому соціальні орієнтири для майбутніх вчинків.

!

Сюжетно-рольова гра (або ігрова взаємодія) дає можливість учневі поведінково виявити себе. Аналіз ігрових вчинків дає учаснику гри можливість порівняти й усвідомити свої вчинки, а це і є мета навчання взагалі, і навчання економіці зокрема, рушійна сила процесу самовиховання на основі обраних соціально-еконо­мічних норм поведінки.

Основні фактори ефективності економічних ігор. На нашу думку, ефективність гри (як і принципи її побудови) залежить від тієї теорії навчання, на якій (свідомо чи ні) базуються її творці й організатори. Як вважають дослідники, основною теоретичною базою для проведення імітаційних ігор був біхевіоризм, в кінці 60-х років сталася переорієнтація на праці Дж. Брунера, який вважав найкращим способом набуття практичних навичок той досвід, який дають ігри, а не лекції або інші дидактичні методи. У грі, як у житті, знання і досвід набувають методом спроб та помилок. Проте ціна помилки у грі не така велика, як у реальному житті.

Навчальна гра є формою навчання, у якій реалізуються частково-пошуковий, і навіть дослідницький методи навчання (ряд авторів розглядають гру як форму і метод навчання й виховання).

Та сама гра може виконувати кілька функцій:

1. 

   Навчаючу — розвиток таких загальнонавчальних вмінь і навичок, як пам`ять, увага, сприймання інформації різної мо­дальності; розвиток навичок володіння рідною (іноземною)

   мовою.

2. Розважальну — створення сприятливої атмосфери, перетворення уроку на захоплюючу пригоду.

3. Комунікативну — об’єднання учнів у колектив, встановлення емоційних контактів.

4. Релаксаційну — зняття емоційної напруженості, спричиненої навантаженням на нервову систему за інтенсивного навчання.

5. Психологічну — підготовка для більш ефективної діяльності, перебудова психіки і фізіології для засвоєння великих обсягів інформації.

6. Розвиваючу — гармонійний розвиток особистісних якостей для активізації резервних можливостей.

7. Виховну — психотренінг і психокорекція поведінки в ігрових моделях життєвих ситуацій.

В основі гри лежить поєднання інформаційного (репроду­ктивного), проблемного (евристичного) й ігрового навчання. В ній можна спостерігати принаймні три рівні активності учасників:

1. Репродуктивний — учасник гри за найсумліннішої праці не виходить за межі раніше знайденого способу дії.

2. Евристичний — учасник гри не задовольняється відомими, апробованими методами розв’язування задач, а шукає оригі­нального розв’язку.

3. Творчий — учасник гри, знайшовши розв’язок евристично, не спиняється на цьому, а намагається зрозуміти і використати всі його наслідки і можливості. Активність на творчому рівні якісно інша, ніж на евристичному: це вже шлях до самостійної творчості.

Які ж психічні якості (за Р.М. Грановською [30, с. 353]) розвивають окремі методи? Метод конкретних ситуацій спрямований на вдосконалення аналітичних граней розумового процесу, здатність розуміти й вирішувати реальні, не адаптовані практичні завдання не тільки з урахуванням НТІ, а й соціально-психологічних компонентів ситуації.

Ділові ігри, забезпечуючи максимальне емоційне і практичне залучення до конкретної ігрової ситуації, створюють принципово нові можливості у навчанні, дозволяючи радикально скоротити час накопичення власного соціального досвіду, перетворюють загальні знання на особистісно значущі, сприяють розвитку організаторських навичок у спеціалістів. Недарма широке використання ділових ігор дозволяє зменшити визначений для вивчення деяких дисциплін час на 30–50 %.

У соціально-економічній тематиці потрібно моделювати не тільки явища, структуру, процеси, а й соціальну діяльність.

Правильна управлінська поведінка у складних і таких, що по­стійно змінюються, умовах — це мистецтво, хоч окремі рішення можуть базуватись на суто наукових (наприклад, економіко-мате­матичних) засадах.

Абсолютно правий Ю.В. Геронімус, коли він пише: «... саме цьому мистецтву, а не зібранню розрізнених методів і слід було би навчати управлінця. Надзвичайно важливо не тільки і не стільки інформувати його про способи управління, скільки прищеплювати йому навички активного володіння цими методами та їх комбінування у конкретних умовах». Ефективність імітаційних ігор як засобу пізнання і надбання, вмінь та навичок зумовлена синтезом в рамках однієї діяльності ігрового й пізнавального інтересів.

Запитання та завдання

Рівень А

1. Що таке змістова основа гри?

2. Що таке сценарний план гри?

3. Назвіть функції навчальних ігор. Які з них особливо важливі у вивченні економічних дисциплін?

4. Які Ви знаєте недоліки навчальних ігор?

5. Які критерії оцінки ефективності навчальних ігор?

6. Які задачі вирішує соціально-психологічний рольовий тренінг?

7. Назвіть етапи розробки орієнтаційно-рольових ігор.

8. Наведіть приклади тем для проведення орієнтаційно-рольових ігор.

9. Чим відрізняється орієнтаційно-рольова гра від сюжетно-рольової?

10. Як у грі відбувається формування поведінських принципів у економіці?

    Рівень В

11. Поясніть тезу:

    «Економіка змінюється зі змінами нашого мислення».

    Ейнштейн.

12. Наведіть приклади, що характеризують 4 типи учасників ігор: (інспектори, концептуалісти, інтегратори, рахівники).

13. Поясніть тезу: «Через дитячу рольову гру до навчальної діяль­ності».

14. У 50-х роках до ідеї ділових ігор підійшли в США. Ділові ігри, що там виникли, застосовувались в основному для навчання студентів-економістів або майбутніх керівників фірм. Як Ви думаєте, чому?

15. Назвіть функції та задачі тренінгу.

16. Чому до навчальної діяльності дитині легше прийти через ГРУ?

17. Чому, складаючи казку для малюків, потрібно розуміти психологію дитячої рольової гри?

18. Наведіть приклади того, як Ви розумієте правило дидакта Куринського «Потрібно завжди завищувати стратегічне надзавдання та занижувати тактичне». Як це використати у проведенні гри?

19. Спробуйте, використовуючи методику колективного планування курсу, підготувати навчальну програму «Економіка для початківців» або іншу.

20. Чи можете ви підготувати гру «день ринкової економіки» в школі?

21. Продумайте модель економічної гри для школярів, в основі якої лежить економічне обгрунтування ідеї централізованого забезпечення сніданками та обідами шкіл м. Києва (користуйтеся досвідом Франції).

22. Розробіть модель навчальної гри, присвяченої конкурсові студентських уроків. В основі методики лежить ідея уроку-панорами, що ілюструє фрагменти уроків, які використовують методичний досвід педагогів-новаторів.

23. Проведіть самостійний аналіз запропонованих іншими студентами економічних або виробничих ситуацій.

24. Які ігри Ви можете провести з дітьми, щоб вони відпочили та налаштувалися на інтенсивну працю?

Рівень С

1. Розробіть ігрову ситуацію за темою курсової праці зі спеціальності.

2. Проведіть тренінг з конфліктології в педагогіці.