4.4. Конспекти-схеми як форма

АКТИВІЗАЦІЇ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ

ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Насамперед дамо відповідь на запитання: «Чи необхідно конспектувати лекції?»

Як свідчать психологи, в пам’яті людини залишається:

10 % — того, що вона слухає;

50 % — того, що вона бачить;

90 % — того, що вона робить.

Навіть при дуже уважному слуханні засвоюється до 20 % інформації, а в процесі діяльності — 90 %. Отже, конспектувати потрібно. А як саме?

З історії виникнення конспектів-схем. Історія конспектів-схем досить цікава. Найбільш яскраво цей досвід представлений у практиці видатного вчителя з Донецька В.Ф. Шаталова. Слід зазначити, що у талановитого українського вчителя опорний конспект — це не єдиний важливий методичний прийом.

Як він пише в книжці «Куда и как исчезли тройки», «ідея була в повітрі». Ще в 1968 р. в Угорщині були видані підручники з фізики, де кожний розділ закінчувався невеликим графічним конспектом матеріалу. Мета таких міні-конспектів — узагальнити засобами графічного моделювання основні думки і логічні зв’язки навчального матеріалу. З 1971 р. у Франції в багатьох підручниках в кінці розділу дається «вигляд дошки» (те, що має намалювати на дошці вчитель, пояснюючи новий матеріал).

Сам В.Ф. шаталов пояснював необхідність створення опорних конспектів так: «Пояснення нового матеріалу у різних вчителів і на різних уроках може відбуватися в різних формах. Але немає майже жодного уроку, коли б вчитель не зробив би якихось записів на дошці. Іноді цих записів більше, іноді менше. Але уявіть собі на секунду такий варіант: один з учнів класу взяв після уроку дошку з записами вчителя додому... Зрозуміло, що цей учень підготується краще, ніж інші учні, які користувались підручником. ... Окремі штрихи, цифри, записи асоціюватимуться в пам’яті учня з інтонаціями і текстами вчителя.

!

Нова методика передбачає, що такі дошки після кожного уроку приносить додому кожний учень. Ось що таке опорний конспект, ось що являють собою аркуші з опорними сигналами... Заперечувати проти цих методичних посібників — це значить заперечувати проти класної дошки, проти крейди, проти записів під час пояснення нового матеріалу... Проти всього, що полегшує навчання» [134, c. 21].

У вищій школі вперше за методом Шаталова почали працювати в Київському інституті народного господарства з 1977 р. Опорні конспекти були розроблені доцентом Л.Л. Вікторовою, автором цієї книжки та іншими викладачами кафедр загальної теорії статистики, економіки праці, технології, бухгалтерського обліку в сільському господарстві тощо.

Зрозуміло, що методика використання опорних конспектів-схем у вузі має деякі відмінності від методики В.Ф. Шаталова. Ці конспекти більш об’ємні, їх не треба заучувати напам’ять, можливі доповнення конспектів студентами. Викладач розробляє конспекти не по всіх темах, частину тем готують самі студенти.

Дидактичні основи розробки та використання конспектів-схем. Конспект-схема — це своєрідна координатна сітка, або «канва» знань, які студент (учень) вже має в даній галузі. Конспект-схема дозволяє, використовуючи одну методичну основу, варіювати (залежно від складу аудиторії) обсяг і характер навчального матеріалу.

конспекти-схеми відображують логіку навчального предмета, тобто послідовність змісту, порядок вивчення, зв’язки елементів і частин курсу. Правильно розроблені конспекти-схеми встановлюють також зв’язок курсу з іншими предметами і, що дуже важливо, дають можливість зменшити обсяг формальних знань, наголошуючи на провідних ідеях і поняттях.

Розробляючи конспект-схему, треба завжди пам’ятати про встановлення оптимальних співвідношень між описовим матеріалом, те­оретичними узагальненнями і конкретними прикладами з практики.

Конспекти-схеми як форму унаочнення навчання можна використовувати у вигляді роздаткового матеріалу як на лекції, так і до неї і після неї (а іноді і замість неї). Їх можна малювати на дошці або проектувати через епідіаскоп, зняти на слайди тощо. Крім схеми-конспекту, викладач має розробити відповідну методику опитування і проведення практичних занять залежно від мети використання конспекту: аби уникнути формалізму, конспекти потрібно переглядати та доповнювати. Дуже важливо уникати одноманітності у методиці користування схемами та диференціювати навчальні завдання студентам за складністю, що зростає.

Це потребує застосування спеціальної системи опитування та контролю знань з використанням конспектів-схем. Форми використання конспектів-схем викладача різноманітні:

1. для первісного засвоєння основ теми;

2. для роботи з підручником і спеціальною літературою;

3. для контролю знань;

4. для повторення й доповнення тем;

5. для встановлення внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків.

Не прагнучи до прямого запам’ятовування конспекту, студент має працювати з ним в різних формах самостійної та аудиторної роботи.

!

Дуже важливо, щоб методика використання конспекту-схеми була щоразу новою, не давала студенту можливості звикнути до форм контролю й опитування. Так, якщо на початковій стадії застосування конспектів-схем викладач сам пояснює схему, її основні блоки, то в наступних лекціях він може дати завдання скласти план лекції за конспектом, доповнити конспект, знайти у ньому заплановану викладачем «неточність» тощо.

Під час самостійної роботи студента конспект-схема й методичні вказівки з відповідної теми є орієнтиром у роботі з підручником та спеціальною літературою. Реферування наукових статей також можна виконувати у вигляді конспекту-схеми.

Перевіряючи знання студентів, можна дати завдання розкрити зміст окремого блоку конспекту, навести змістовний приклад тощо. Як показав досвід, студенти широко користуються конспектами-схемами при повторенні матеріалу перед колоквіумом, заліком, діловою грою, екзаменом. Під час колоквіумів, заліків та екзамену користуватися конспектами-схемами забороняється.

Слід, проте, визнати, що конспект-схема, розроблений викладачем, як і сама лекція, це певною мірою нав’язана ним його власна логіка розуміння предмета. Якщо студенти користуватимуться лише конспектом-схемою, в них може виникнути спрощене розуміння питання. Але майстерність викладача в тому й полягає, щоб наповнити формальну схему живим змістом, фактами, проблемами тощо. За відповідної організаційної підготовки конспект-схема дає змогу виділити час для обговорення проблемних питань і вирішення практичних завдань. Досвід показує, що конспект-схема — добрий допоміжний засіб для запам’ятовування й первісного засвоєння основ навчальних курсів.

Як скласти конспект-схему? Досі ми говорили про конспекти, складені викладачами. Іншою формою логічного конспектування є завдання студентам самостійно скласти творчу схему-конспект. Це також сприяє активізації пізнавальної діяльності студентів.

Як стверджують дидакти, складання конспекту — це вміння, яке не може виконуватись автоматично. Конспектування як мета читання активізує процес засвоєння.

Вивчення психологічних особливостей сприйняття інформації показало, що при конспектуванні лекцій різного ступеня складності переробка та фіксація інформації відбуваються в плані її згортання з опорою на найбільш інформативні поняття. При цьому людина сприймає та запам’ятовує інформацію відповідно до уявного кола спілкування, де будуть застосовані отримані відомості.

Найважливіша ознака будь-якого мислення — незалежно від його індивідуальних особливостей — це вміння виділяти суттєве, самостійно приходити до все нових узагальнень. Коли людина думає, вона не обмежується констатацією того чи іншого факту або події. Мислення йде далі, заглиблюючись у сутність даного явища та відкриваючи загальний закон розвитку всіх більш або менш однорідних явищ [17, с. 27].

Складання студентом логічного конспекту-схеми однієї з тем (звичайно найважливішої, але не найскладнішої) є різновидом розумової діяльності студента для засвоєння знань, їхнього застосування, структурно-графічного конструювання.

Конспект-схему студента можна вважати узагальненим засобом «перетравлювання» у мисленні студента інформації з теми. Цей засіб дозволяє виявити причинно-наслідкові зв’язки, самостійно навчатися тощо. Приклади конспектів-схем див. у Додатку.

Для складання конспекту-схеми студенту рекомендується [7, c.11]:

1. визначити обсяг матеріалу, який має бути включений до конспекту-схеми;

2. чітко уявити зв’язок даного матеріалу з попереднім та наступним розділами курсу;

3. визначити, де знайти додаткову інформацію і як її використати;

4. увесь матеріал, що підлягає схематичному аналізу, розподілити на окремі частини (блоки), виділивши моменти, які необхідно зрозуміти, знати, запам’ятати;

5. встановити логічні зв’язки між цими блоками;

6. продумати варіанти графічного зображення блоків;

7. детально продумати кожний фрагмент конспекту-схеми;

8. виділити у ньому основні опорні слова, проблеми, формули, факти;

9. показати їхній взаємозв’язок;

10. продумати символіку та графічну форму зображення;

11. розробити перший варіант конспекту-схеми;

12. обговорити його з викладачем і колегами;

13. остаточно доопрацювати конспект-схему;

14. апробувати свій конспект у студентській аудиторії.

Складання конспекту-схеми — трудомісткий процес. Дуже складними є добір інформації та форма її зображення, що має нести не тільки інформативне, але, по можливості, й психологічне навантаження. Розуміння кожного пункту підготовки логічних конспектів-схем приходить тільки з практикою. Для прикладу. В курсі «Теорія організації праці» викладалась взаємна залежність трудомісткості праці (ТП) та її продуктивності (ПП). Кожен студент розуміє цей зв’язок, але не зовсім точно. На запитання, як збільшиться продуктивність праці, якщо трудомісткість зменшиться на 20 %, більшість відповідає: «Збільшиться на 20 %». Але залежність тут інша: (продуктивність зросте на 25 %). Для того, щоб учні краще запам’ятали це, в конспекті-схемі викладач використав знак терезів.

Погодьтесь, що такий елемент запам’ятається краще, ніж словесні пояснення. Інший приклад. Ві­домо, що коли взяти за одиницю зростання продуктивності праці за рахунок удосконалення її орга­нізації, то вдосконалення умов пра­ці дає 1/5, а раціоналізація трудових процесів — 4/5 продуктивності.

я запропонувала таку схему:

А тепер спробуйте Ви!

Безумовно, складаючи опорний конспект, викладач стає дуже лаконічним. Але відоме прислів’я свідчить, що «бажаючи бути коротким (стислим), я стаю незрозумілим». Тому розробка опорного конспекту — це балансування, певною мірою, між «лаконізмом» і «нерозумінням» логіки навчального матеріалу. Тому конспекти-схеми не завжди можуть бути зрозумілими для школяра, що не слухав уроку або лекції і не працював самостійно з навчальною та науковою літературою.

!

Пересторога! Не треба доводити схематизм до ідіотизму! Це означає, що далеко не все можна і треба формалізувати схемою. Неприпустимо перетворювати конспект на збірник графічних головоломок або «звикати» до якогось одного методичного засобу.

Запитання та завдання

Рівень А

1. Яким вимогам має відповідати урок?

2. Чим пояснити домінуючий стан урочної форми в школі?

3. Що таке тип і структура уроку?

4. Якими є шляхи підвищення ефективності уроку (лекції)?

5. Чи означають терміни «організаційні форми навчання» та «методика викладання» те саме поняття? Яка ваша думка?

6. Назвіть шляхи підвищення навчального ефекту уроку (лекції).

7. Як зробити конспект-схему уроку?

8. Що таке методична карта проведення уроку?

9. Як зробити самоаналіз уроку?

10. Дайте характеристику будь-якій лекції з погляду методів, засобів та прийомів, що були в ній використані.

11. Наведіть приклади для школярів із досвіду навчальної діяльності, котрі можуть проілюструвати правило «слухаючи — забуваю, записуючи — запам’ятовую, діючи — розумію».

12. Чи знаєте Ви, коли вперше був опублікований підручник з ілюстраціями? Хто його підготував?

13. Стародавні казали: «Вчи менше», і це зрозуміло. А як Ви розумієте тезу Мак-Інніса «Вчи більшому на меншому?» Наведіть приклади.

14. Порівняйте дві структури уроків.

15. Урок, спрямований на досягнення чітких цілей.

16. Урок, спрямований від репродуктивних вмінь до

пошукових.

Наведіть приклади.

15. Перевірте послідовність дій при підготовці уроку:

16. методичне обгрунтування вибору теми та змісту;

17. характеристика конкретної аудиторії, для якої Ви готуєте урок;

18. прогнозування реакції аудиторії на Ваш урок;

19. педагогічне завдання і надзавдання уроку — ближня й далека перспектива;

20. обгрунтування логічної структури уроку;

21. провідні ідеї, поняття та визначення.

    Чи можна доповнити їх або скоротити?

22. Розробіть план тематичного уроку.

23. Охарактеризуйте план тематичного уроку іншого студента.

24. Розгляньте конспект-схему до вказаної викладачем теми. Які Ви маєте до нього зауваження?

    Рівень В

25. Проведіть урок-гру, спарений урок, евристичну бесіду, урок «вдвох» на ту саму тему.

26. Проаналізуйте фрагмент уроку студента вашої групи, що особливо зацікавив Вас.

27. Проаналізуйте витяги з протоколів уроків студентів курсу (на вибір викладача).

28. Проаналізуйте з погляду змісту та методики викладання теми «Економіка — це ...» відповідні розділи в різних підручниках (вітчизняних і зарубіжних). Який з них Вам подобається найбільше? Чому?

29. Дайте методичний аналіз уроку для молодших школярів (з використанням казки).

30. Складіть конспект-схему уроку «Економіка — це ...». Назвіть можливі труднощі для розуміння школярами навчального матеріалу з теми.

31. Дайте характеристику методики аналізу уроку. Спробуйте розробити анкету аналізу і самоаналізу лекції-уроку. Дайте оцінку лекції викладача курсу «Методика викладання економіки» або будь-якого іншого викладача на Ваш вибір.

Рівень С

Методика проведення захисту виконання завдань ІІ модуля.

Послідовність виконання та поточного контролю за підготовкою кожним студентом тематичного уроку згідно з навчальним планом «Загальної економіки» для 11 класу середньої школи (тему вибирає студент індивідуально):

1. Розробка тематичного плану.

2. Вибір організаційних форм та типу проведення уроку.

3. Складання плану уроку.

4. Підготовка конспекту тез уроку.

5. Розробка конспекту-схеми уроку.

6. Розробка педагогічних завдань з економіки (питання, вправи, приклади, задачі, ситуації, рольові вправи, ігри).

7. Наочні посібники.

8. Контрольні запитання і завдання.

9. Тести на перевірку засвоєння.