3.2. Експериментальна установка

Експериментальна установка для визначення залежності граничного кута підйому від параметрів режиму вібротранспортувания (рис. 3.4) складається з вібраційного лотка-транспортера 5, розташованого на похилій платформі 3. Кут нахилу лотка до горизонту  відраховується за кутовою шкалою 2. Амплітуда коливань лотка транспортера регулюється автотрансформатором 1. Амплітуда поздовжніх коливань вимірюється за допомогою пристрою 4.

Вібраційний лоток-транспортер 5 виконаний за одномасовою схемою і настроєний на дорезонансний режим роботи. Частота коливань лотка транспортера  = 50 Гц.

Для вимірювання амплітуди коливань лотка застосо­вується оптичний пристрій – відліковий мікроскоп.

Рис. 3.4 – Схема експериментальної установки

3.3. Порядок виконання роботи

1. Задатися трьома попередніми значеннями параметра (1; 1,2; 1,4) і за формулою (3.4) підрахувати відповідні їм значення, попередньо прий­нявши що . Результати записати в таблицю 3.1.

2. Для заданих трьох плоских зразків з різними коефіцієнтами тертя за формулою (3.2) підрахувати і занестиу відповідні графи таблиці 3.1, у порядку зростання.

Таблиця 3.1 – Результати вимірювань

поп.	, мм	Деталь
		1			2			3
1,0
1,2
1,4

Коефіцієнти тертя для деяких матеріалів наведені у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 – Коефіцієнт тертя деяких матеріалів

Матеріал лотка	Матеріал деталі
	Сталь загартов.	Алюмі-ній	Латунь	Ебоніт	Свинець	Текстоліт
Сталь без термообробки	0,19	0,30	0,36	0,50	0,60	0,80

3. Установити на лотку розрахункову амплітуду коливань і, пок­лавши на жолоб зразок, поворотом платформи3 (див. рис. 3.4) домогтися такого положення, при якому швидкість зразка дорівнює нулю (). Зафіксоване при цьому за шкалою2 значення кута занести в таблицю 3.1 у графу, що відповідає коефіцієнту тертя і значенню попереднього. Цей експеримент провести для кожного з трьох зразків з різними коефіцієнтами тертя і кожного зі значень(всього дев’ять експериментів).

4. За експериментально знайденими кутами підрахувати дійснезначення виходячи з формули (3.4) і занести у відповідні графи таблиці 3.1.

5. За формулою (3.5) підрахувати і занести у відповідні графи таблиці 3.1.

6. Побудувати графіки залежності для кожного. Всі три графіки побудувати в одній системі координат, використавши для кож­ної кривої значення_. Необхідно пам’ятати, що по осі абсцис відкладається дійсне значення .