1. адміністративні інструменти :

   1. валютні обмеження – вимоги щодо заборони чи обмеження валютних операцій (обов’язковий продаж всієї або частини валютної виручки державі, заборона спекулятивних валютних операцій на ринку, обмеження вивозу валютних коштів або вимога отримання дозволу НБУ на такий вивіз, адміністративна фіксація валютного курсу та ін.);

   2. валютна блокада – сукупність заходів щодо обмеження валютного потенціалу певної країни або окремих її резидентів для досягнення політичних чи економічних цілей. Рішення про валютну блокаду приймають керівні органи окремої країни чи групи країн, міжнародні фінансові організації (МВФ, Світовий банк, ЄБРР тощо).до методів валютної блокади відносяться заморожування валютних рахунків країни чи окремих її резидентів в зарубіжних банках, відмова в наданні міжнародних кредитів чи допомоги країні тощо. В останні роки методи валютної блокади активно застосовуються для боротьби з нелегальними доходами та з тероризмом.

2. Економічні інструменти:

   1. валютна інтервенція – продаж регулятивним органом валюти на ринку, якщо її там недостатньо, або ж купівля валюти на ринку, якщо там її пропозиція перевищує попит;

   2. облікова (дисконтна) політика – зміна облікової ставки НБУ та відповідна зміна депозитного і позичкового процента. Якщо процентні ставки зменшуються, то зменшується маса національних грошей, зростає приплив валюти з-за кордону, і це сприяє зростанню курсу національної валюти;

   3. курсова політика, тобто корекція курсу національної валюти. Курсова політика може бути спрямована на девальвацію (зростання курсу порівняно з іноземною валютою) і ревальвацію (навпаки);

   4. визначення режиму валютного курсу – фіксованого, плаваючого або змішаного (керованого).

Особливий, комплексний характер мають такі інструменти валютного регулювання, як регулювання сальдо платіжного балансу і управління золотовалютними резервами.

Платіжний баланс – це співвідношення між валютними платежами резидентів країни за кордон та валютними надходженнями від нерезидентів країни з-за кордону за певний період часу. Платіжний баланс має таку структуру:

1. розділ 1 – рахунок поточних операцій. Сюди включаються всі переміщення через кордон країни товарів, послуг, доходів фізичних осіб-резидентів (зарплата, дивіденди тощо), гуманітарної та технічної допомоги, переказів грошей та ін. Головною статтею цього розділу є стаття баланс товарів, яка відображає всі переміщенні товарів – експорт і імпорт. Співвідношення надходжень і платежів по ній називається товарним балансом;

2. розділ 2 – рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій. Тут враховується співвідношення між активами і вимогами резидентів країни за кордоном та активами і вимогами нерезидентів в даній країні. Зокрема, сюди включаються державне фінансування великих проектів за кордоном, інвестиційні субсидії корпорацій своїм іноземним філіям, капітальні вкладення в зарубіжні підприємства, операції з цінними паперами, кредитні операції тощо;

3. розділ 3 – резервні активи. Тут відображається зміна золотовалютного резерву країни.

По кожному з цих розділів та по кожній статті всередині розділу обліковуються надходження з-за кордону, платежі за кордон, та визначається сальдо – різниця між сумами надходжень та платежів. Якщо сальдо платіжного балансу по розділах 1 і 2 активне (надходження перевищують платежі), то це сприяє зростанню золотовалютних резервів, оскільки пропозиція валюти перевищуватиме попит на неї і центральний банк буде змушений купувати валюту на ринку і поповнювати не свої резерви. Якщо ж сальдо пасивне (платежі перевищують надходження), то це означатиме перевищення попиту на валюту над її пропозицією, і центральний банк буде змушений продавати валюту на ринку, тим самим зменшуючи свої золотовалютні резерви. Тобто, золотовалютні резерви є офіційним механізмом врегулювання сальдо платіжного балансу, а також самостійним інструментом валютного та грошово-кредитного регулювання.

Золотовалютні резерви – це запаси іноземної валюти і золота, які належать державі, перебувають у розпорядження органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення. Золотовалютні резерви накопичуються для таких цілей:

• забезпечення країни достатнім резервом платіжних засобів, щоб країна могла вчасно розраховуватися по своїх зобов’язаннях (трансакційне призначення);

• забезпечення можливостей проводити валютні інтервенції на валютному ринку і ринку грошей (інтервенційне, або регулятивне призначення).

Використання золотовалютних резервів пов’язане з низкою проблем. По-перше, це проблема оптимізації золотовалютних резервів, тобто визначення їх оптимального розміру. Він визначається на основі спеціальних методик виходячи з обсягів імпорту, зовнішнього боргу, експорту капіталу, розвиненості доступу резидентів країни до міжнародних валютних ринків, обсягів попиту і пропозиції валюти на внутрішньому ринку грошей тощо. Проблема використання ЗВР полягає в тому, що ЗВР можуть використовуватися навіть на найгостріші проблеми суспільства лише після того, як вичерпані можливості їх фінансування з державного бюджету. Також потрібно ретельно контролювати використання ЗВР при проведенні валютних інтервенцій, щоб не знизити рівень цих резервів до критичного. Проблема розміщення та диверсифікації ЗВР полягає у виборі валют чи дорогоцінних металів, в яких зберігаються ЗВР, а також співвідношення між їх кількістю. Це має велике значення для страхування ЗВР від знецінення, а також для отримання додаткових доходів і збільшення обсягів резервів. Так, в Україні в 2005 р. до складу ЗВР включалися: вільно конвертована валюта (98,4%), в тому числі долари (49,2%) і євро (38,2%), резервна позиція в МВФ і СДР (спеціальні права запозичення) – 0,1%, монетарне золото – 1,5%. Резервна позиція в МВФ – це частка в капіталі цього фонду, який внесла країна у вільно конвертованій валюті. Країна може вільно, на першу вимогу, одержати позику від МВФ на суму в межах цієї частки.

ЗВР звичайно розміщуються на найнадійніших високодохідних рахунках у банках-нерезидентах, а також в надійних зобов’язаннях урядів інших країн. Незначна частина резерву зберігається в готівковій формі.