31. Рух зерна гороху у сховищі

Дата надход­ження і витра­ти зерна	Надходження, ц	Витрата, ц	Сума щоденних залиш­ків, ц/день
01.06	300		На 01.07 300-10 = 3000
10.07	200		На 10.07 300-10 = 3000
			На 01.08 500-20 = 10 000
08.08	150		На 08.08 500-8 = 4000
20.09		400	На 20.08 500-20 = 10 000
20.10		50	На 20.10 150-30 = 45 000
20.11		99	На 20.11 100-30 = 3000
Усього	650	649	52 450

Середній строк зберігання цієї партії зерна становить 52 450 : 650 = 80 днів. Звідси норма природних втрат 0,90 • 80 : 90 = 0,80 %. На природні втрати спису­ється 649 • 0,054 : 100 = 0,52 ц зерна.

Приклад 2

Партія жита масою 600 т надходила в липні, серпні та вересні, витрачалася від жовтня до травня. Наприкінці періоду зберігання виявлено недостачу 7,5 т зерна: у витратах зазначено 590 т, у залишку — 2,5 т. Показники вологості та вмісту смітної домішки зерна в процесі зберігання змінювались.

Середній строк зберігання цієї партії зерна 4200 : 600 = 7 міс. Звідси норма при­родних втрат 0,09 + ^{0,03 1}= 0,095 %, а маса зерна для списання 592,5-0,095 : 100 = 6

= 0,56 т. Різниця між недостачею зерна і нормою природних втрат становить 7,5 - 0,56 = 6,94 т.

За даними документів про надходження зерна, у червні надійшло 300 т во­логістю 15,5 % із вмістом смітної домішки 1 %, у липні — відповідно 200, 14,2 і 0,8, у серпні — 100, 14 і 0,7. Відпущено зерна 200 т з вологістю 13,5 % і 392,5 т з вологістю 14 %, вмістом смітної домішки 0,5 %.

Місяць	Надходження, т	Витрата, т	Залишок на по­чаток наступного місяця, т
Липень	300		300
Серпень	200		500
Вересень	100		600
Жовтень		50	550
Листопад		50	500
Грудень		50	450
Січень		50	400
Лютий		50	350
Березень		50	300
Квітень		50	250
Травень		240	10
На 1 червня у залишку		2,5
Усього	600	592,5	4200

Для розрахунку норми списання внаслідок зміни вологості та смітної доміш­ки визначаємо показники останніх середньозважених. Середньозважена вологість зерна, що надійшло: 300- 14,5 = 435 (т%); 200- 14,2 = 284 (т%); 100- 14,0 = 1400 (т%). Разом 8590 (т%). В_ср= 8590 : 600 = 14,3. Середньозважена вологість витраченого зерна: 200- 13,5 = 2700 (т%); 392,5-14 = 5495 (т%). Разом 8195 (т%). В_ср= 8195 : 592,5 = 13,8. Середньозважений вміст смітної .домішки у зерні, що надійшло: 300-1 = 300 (т%); 200-0,8 = 160 (т%); 100-0,7 = 70 (т%). Разом 530 (т%). С_ср= 530 : 600 = 0,88. Середньозважений вміст смітної домішки у витраченому зерні — 0,5 %. Втрати маси внаслідок зміни вологості

X= 100(1⁴,3 -13,8) = 600-0,58 = 3,48 т;

100 -13,8 ' ' ' ' '

смітної домішки

X=⁽0,88 -0,5⁾⁽100^-0,58⁾=₀%; 600-0,38 = 2,28 т. 100 - 0,5 ' ' ' '

Усього виправдана втрата маси становить 0,56 + 3,48 + 2,28 = 6,32 т.

Завдання

1. Визначити зміну маси партії зерна внаслідок зміни вологості та наявності смітної домішки.

2. Розрахувати норму природних втрат за різних строків зберігання зерна. ^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^ 77

Заняття 7. Будова зерносховищ і розрахунок їх місткості

Зерно можна зберігати протягом тривалого часу лише у типових сховищах, вимоги до яких зумовлені особливостями зерна та насіння. Приміщення зерносховищ повинні бути сухими, чистими, добре вен­тильованими, непроникними для птахів, гризунів, гідро- і теплоізо- льованими. їх внутрішнє планування має забезпечувати зручний до­ступ до зерна для спостереження за його станом, а також можливість повної механізації трудомістких процесів під час зберігання зерна.

Сучасні зерносховища бувають кількох видів: елеватори, склади, обладнані верхніми та нижніми транспортними галереями (ком­плексно або частково механізовані), механізовані склади та ін. Най­більш досконалі серед них елеватори та бункерні сховища. Основні технологічні процеси — приймання, сушіння, очищення, заванта­жування, вивантажування — тут повністю механізовані й автома­тизовані. Потужна аспіраційна система елеваторів забезпечує необ­хідні санітарні умови для працюючих.

На комплексних механізованих складах з використанням стаціо­нарної механізації лише 30 % робіт з відвантаження зерна здійсню­ється за допомогою пересувних механізмів, а на складах, обладнаних лише верхньою галереєю, — 100 %. На немеханізованих складах усі операції здійснюються засобами пересувної механізації та вручну.

У сільськогосподарських підприємствах переважають немехані- зовані засікові зерносховища із застосуванням пересувної і частково централізованої механізації. За призначенням їх поділяють на схо­вища для продовольчого, кормового та насінного зерна.

У системі хлібоприймальних пунктів поширені зернові комплек­сні механізовані зерносховища та елеватори (табл. 33). При конс­труюванні зерносховищ мають бути враховані питома маса, сорб- ційні властивості зернових мас, кут природного скочування зерна. Ці показники визначають міцність конструкцій, висоту сховища, набір певних механізмів та ін.

Сухе зерно продовольчого призначення можна зберігати у сило- сах та сховищах інших типів з необмеженою висотою. Зерно насін­ного призначення зберігають шарами різної висоти залежно від шпаруватості зернової маси, наявності системи вентиляції. Якщо останньої немає, таке зерно зберігають, насипаючи шаром не вище 2 — 3 м, або в тарі заввишки 6 — 8 мішків. Свіжозібране зерно збері­гають насипом не вище 2,5 м (рядове) і 1,5 м (насінне).

Підлога для сховищ має бути дерев'яною або асфальтовою, на фундаменті. Дерев'яну підлогу і підпідлоговий простір важко дезін- секувати. Допускається застосування цементованих підлог на бе­тонній основі, вкладених не на фундамент, а безпосередньо на ґрунт. Проте така підлога через надмірну теплопровідність сприяє утворенню конденсованої вологи і не є надійним ізолятором.