7.4. Основні принципи професійної

ТА СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Як було відзначено раніше, професійна реабілітація включає в себе експертизу потенційної професійної працездатності, профорієнтацію, профпідготовку, професійно-виробничу адаптацію, обов’язкове раціональне та оптимальне працевлаштування, контроль за раціональністю працевлаштування та ходом професійно-виробничої адаптації; а соціальна – заходи, що спрямовані на створення і забезпечення умов для соціальної інтеграції хворої людини (інваліда), відновлення її соціального статусу та спроможності до самостійної суспільної й сімейно-побутової діяльності.

Професійна орієнтація і професійне навчання спрямовані на забезпечення конкурентоспроможності хворої людини (інваліда) на ринку праці та її раціональне трудове працевлаштування. Таке працевлаштування може здійснюватись як на звичайних підприємствах з певними обмеженнями, так і в спеціально створених умовах праці на спеціальних підприємствах (наприклад, навчально-виробничих підприємствах Українських товариств сліпих та глухих), у спеціальних цехах, дільницях, на окремих робочих місцях на звичайних підприємствах, вдома.

Слід відзначити, що ефективність реалізації потенційних можливостей хворої людини (інваліда), що набуті в ході професійної реабілітації, багато в чому визначається якістю і повнотою проведення соціальної реабілітації, яка здійснюється шляхом соціального орієнтування, соціально-побутової адаптації, різноманітних видів патронажу та соціального обслуговування.

Соціально-побутові аспекти включають у себе питання забезпечення спеціальними технічними засобами, що полегшують побут інваліда і розширюють можливості його пересування, навчання, орієнтації, а також надання допомоги і догляду (в спеціалізованих стаціонарах або вдома). Важливого значення при цьому набуває проблема створення реабілітаційного містобудування і житлового середовища, адаптованих до специфічних особливостей інвалідів. У той же час самі інваліди повинні бути адаптовані до нових умов життя з тим чи іншим дефектом (навчання інвалідів навичкам поведінки в громадських місцях, користування транспортом, експлуатація побутових приладів, допоміжних технічних пристроїв та засобів тощо).

З професійною реабілітацією дуже тісно пов’язані соціально-правові аспекти реабілітації. Вони відображають організаційні механізми реалізації прав і пільг, які спрямовані на забезпечення соціальної захищеності інваліда (право на отримання пенсії, допомоги, спеціального автомобільного транспорту – автомобіль «Таврія», додаткової житлової площі тощо).

Підсумовуючи вищевикладене, потрібно відмітити, що при розробці індивідуальної програми реабілітації необхідний комплексний підхід і урахування всіх її етапів та аспектів з тим, щоб забезпечити всебічну інтеграцію хворого (інваліда) в суспільство. Метою такої інтеграції є максимальна реалізація його реабілітаційного потенціалу, розвиток здібностей інваліда з урахуванням конкретних потреб і забезпечення йому рівних з іншими членами людської спільноти можливостей.