11.4. Державний нагляд за охороною праці

Державне керування охороною праці в Україні здійснюють:

– Кабінет Міністрів;

– спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади по нагляду за охороною праці;

– міністерства й інші центральні органи виконавчої влади;

– місцеві державні адміністрації й органи місцевого самоуправління.

Державний нагляд за виконанням законів і інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

– спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади по нагляду за охороною праці;

– спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

– спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

– спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарчих органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Посадові особи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади по нагляду за охороною праці мають право:

– безперешкодно відвідувати підконтрольні виробництва (об’єкти), виробництва фізичних осіб, які у відповідності з законодавством використовують найману працю, і здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку виконання законодавства з питань, що віднесені до їх компетенції;

– отримувати від роботодавця і посадових осіб письмові або усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріалів профілактичної роботи, про причини порушення законодавства і вжиті заходи по їх усуненню;

– видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам і іншим посадовим особам, які у відповідності до законодавства використовують найману працю, міністерствам і іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям і органам місцевого самоврядування обов’язкові для виконання розпорядження про усунення порушень і недоліків в області охорони праці, безпечної експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки;

– заперечувати, призупиняти, обмежувати експлуатацію виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будов, споруджень приміщень, випуск і експлуатацію машин, механізмів, обладнання, транспортних та інших знарядь праці, виконання певних праць, використання нових шкідливих речовин, реалізацію продукції, а також відміняти або призупиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, що створюють загрозу життю працюючих;

– притягувати до адміністративної відповідальності працівників, що винні в порушенні законодавства про охорону праці;

– висилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній ними посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення таких осіб до відповідальності у відповідності з законом.

Суспільний контроль за виконанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборчих органів і представників.

11.5. Роль фонду соціального страхування

ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ У ВІДШКОДУВАННІ ШКОДИ,

ЩО ЗАПОДІЯНА ПРАЦІВНИКАМ НА ВИРОБНИЦТВІ

У відповідності до Конституції та Закону України «Про обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що привели до втрати працездатності» в Україні створений Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійного захворювання.

11.5.1. Основні обов’язки Фонду:

1) своєчасно і в повному обсязі відшкодовувати шкоду, що була заподіяна працівнику внаслідок пошкодження його здоров’я або у випадках його смерті, виплачуючи йому або особам, що знаходяться на його утриманні:

а) допомогу по тимчасовій непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу у випадках стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісячно грошову суму у випадках часткової або повної втрати працездатності, що компенсують відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

д) пенсію в зв’язку з втратою годувальника, що помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

є) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту нанесення цієї шкоди потерпілому;

ж) допомогу дитині, в тому числі й дитині, яка була зачата потерпілим до нещасного випадку (при втраті годувальника);

2) організувати похорони потерпілого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг у відповідності з місцевими умовами;

3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому у випадках настання нещасного випадку, швидкої допомоги у випадках необхідності його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

4) організувати цілеспрямоване і ефективне лікування потерпілого в своїх спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою швидкого відновлення здоров’я потерпілого;

5) забезпечити потерпілому спільно з відповідними службами охорони здоров’я при призначеннях лікарів повний об’єм постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати:

а) обслуговування вузькопрофільними лікарями і лікарями загальної практики;

б) догляд медичних сестер вдома, в лікарні або іншому лікувально-профілактичному закладі;

в) акушерський та інший догляд вдома або в лікарні під час вагітності або пологів;

г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, корегуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);

6) вживає всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення і відновлення працездатності потерпілого;

7) забезпечує згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;

8) у відповідності до висновків лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) проводить навчання, перенавчання та перекваліфікацію потерпілого в особистих навчальних закладах або на договірній основі в інших навчальних закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок пошкодження здоров’я або нанесення моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштування осіб зі зниженою працездатністю;

9) організовує робочі місця для інвалідів самостійно або спільно з органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування або з іншими зацікавленими суб’єктами підприємницької діяльності; компенсуючи при цьому витрати виробництва, що не покриваються доходами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;

10) у випадках невідкладної необхідності надавати інвалідам одноразову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та його регіональних управлінь – за рахунок Фонду;

11) сплачувати за потерпілих внески на медичне і пенсійне страхування;

12) організувати притягнення інвалідів до суспільного життя.

Усі перелічені вище соціальні послуги та виплати надаються застрахованим і особам, які знаходяться на його утриманні, незалежно від того, зареєстроване виробництво, на якому відбувся страховий випадок, в Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

11.5.2. Відшкодування шкоди, що нанесена застрахованому пошкодженням його здоров’я.

Страховими виплатами є грошові суми, що їх Фонд виплачує застрахованому або особам, які мають на це право, при настанні страхового випадку.

Страховий випадок – нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, які нанесли застрахованому професійно обумовлену фізичну або психічну травму.

Вказані грошові суми складаються з:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) в залежності від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї і особам, що знаходились на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії в зв’язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання його матері під час вагітності;

6) страхові витрати на медичну і соціальну допомогу.

За наявності факту нанесення моральної шкоди потерпілому проводиться страхова виплата за моральну шкоду.

Ступінь втрати професійної працездатності потерпілим встановлюється МСЕК за участі Фонду у відсотках у залежності від пошкодження здоров’я потерпілого.

Одноразова допомога визначається з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток ступеня втрати професійної працездатності, який визначений МСЕК.

Середньомісячний заробіток для розрахунків суми страхових виплат потерпілому в зв’язку з втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або три останніх календарних місяці роботи, що передували каліцтву, а в зв’язку з професійним захворюванням – стійкої втрати працездатності.

Якщо професійне захворювання встановлене після переходу (звільнення) потерпілого з роботи, з якою воно пов’язане. Середній заробіток визначається за 12 місяців, за бажанням потерпілого, за три останніх повних календарних місяці до часу переходу (звільнення) з цієї роботи.

Якщо у потерпілого не набереться 12 або три повних календарних місяці роботи протягом 24 місяців, які передували каліцтву, встановленню стійкої втрати професійної працездатності або переходу (звільнення) робітника з роботи, з якою пов’язане пошкодження здоров’я, середньомісячний заробіток визначається за фактичний час роботи протягом останніх трьох місяців (двох або одного у випадках, коли потерпілий пропрацював тільки два або один календарний місяць), що передував цьому, шляхом ділення суми заробітку на кількість відпрацьованих днів за цей період. Визначений таким способом середньоденний заробіток помножується на кількість робочих днів за місяць, що вираховуються в середньому за рік.

Середньомісячний заробіток у вказаний період підлягає корекції на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) виробництва, де працював потерпілий до моменту пошкодження здоров’я, або індексації доходів у відповідності з законодавством. Відкоректований середньомісячний заробіток не може бути більше середньомісячного заробітку відповідного працівника.

Страхові виплати у випадках смерті потерпілого мають непрацездатні особи, які знаходились на утриманні померлого або які мали право на день його смерті на отримання від нього допомоги, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більше десятимісячного строку після його смерті.

У випадках смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не менше п’ятилітньої заробітної плати потерпілого і, крім цього, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожну особу, яка знаходилась на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після смерті потерпілого.

У випадках смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання суми страхових виплат особам, що мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку за винятком частки, що припадала на потерпілого і працездатних осіб, які знаходились на його утриманні, але які не мали права на ці виплати.

Сума страхових виплат кожній особі, яка маэ таке право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на таких осіб, на їх кількість.

Сума виплати особам, які втратили годувальника, проводиться в повному розмірі без урахування призначеної їм пенсії у випадках втрати годувальника і інших доходів.

Висновок про причинний зв’язок смерті інваліда з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання проводиться на запит Фонду МСЕК на підставі даних медекспертної справи, довідки про причину смерті або даних патолого-анатомічного розтину та ін.

Моральна шкода, що нанесена умовами виробництва і яка не потягнула за собою втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладенням характеру нанесеної моральної шкоди й за подання відповідного висновку медичних органів (висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікувально-консультативної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого). Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної платні, що встановлена на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.