8.5. Контроль проведення

ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ

Заключним етапом професійної реабілітації є контроль за своєчасним та раціональним працевлаштуванням інваліда. Функцію контроля здійснюють всі організації і установи, що беруть участь у проведенні професійної реабілітації інвалідів (функціональні їх обов'язки наведені вище). Але головна роль у проведенні контролю за професійною реабілітацією відіграє МСЕК.

Оцінку ефективності виконання індивідуальної програми реабілітації інваліда по розділу «Професійна реабілітація» проводять з урахуванням стану професійної адаптації інваліда на виробництві та інші показники якості його працевлаштування.

У професійній адаптації на виробництві виділяють декілька компонентів (А. В. Іпатов, О. В. Сергієні, Т. Г. Войтчак та ін., 2005): психофізіологічний – адаптація до фізичних факторів виробничого середовища, робочого місця та характеру праці; професійний – ступінь оволодіння професією та успішність професійної діяльності; соціально-психологічний – адаптація до членів робочої групи та керівництва, задоволення або незадоволення своєю працею та ін.

Фізіологічна складова пристосування до праці являє собою процес формування системи зв'язків, що забезпечують якісне і своєчасне виконання тієї або іншої роботи при найменших духовних та енергетичних витратах організму. Вона оцінюється тривалістю та напругою виконання роботи, втомлюваністю, частотою і тривалістю захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та іншими показниками.

Професійна складова пристосування до праці є процесом оволодіння професією, здатністю до орієнтації у виробничих умовах та контролювання своїх трудових дій; оцінюється такими показниками як: виконання норм вироблення, планових виробничих завдань і своїх функціональних обов'язків, якість виконаної роботи та ін.

Соціально-психологічна складова адаптації до праці – це процес пристосування працівника до правил і норм поведінки та соціально-психологічних відносин у трудовому колективі, участь у суспільному житті його колективу та ін.; формування суб'єктивного відношення інваліда до праці, відповідність її інтересам, нахилам та ціннісним його орієнтаціям, що може проявлятись задоволеністю або незадоволеністю роботою, відчуттям комфортності в процесі роботи, бажанням продовжувати або припинити працю та ін.

Хід процесу професійно-виробничої адаптації оцінюється за всіма її складовими, психофізіологічними дослідженнями та за допомогою експериментально-психологічних досліджень.

Раціональність працевлаштування оцінюється переважно за наступними показниками: відповідністю санітарно-гігієнічної характеристики робочого місця інваліда його стану здоров'я, тяжкості патологічного процесу, стадії та формі перебігу інвалідизуючого захворювання, ступеня порушених функцій; рівнем професійної адаптації, у тому числі працевлаштування в кваліфікованих професіях, що забезпечує найбільш повне використання трудових можливостей і часто приводить до відновлення працездатності; медичними показниками раціональності працевлаштування (тимчасовою непрацездатністю за основним та супутнім захворюваннями за рік, динамікою основного захворювання по тимчасовій непрацездатності за останні три роки, динамікою інвалідності, динамікою основних фізіологічних показників людини та ін.).

Ефективність виконання індивідуальної програми реабілітації інваліда оцінюється за клініко-функціональними показниками, соціально-побутовими показниками та за професійно-виробничими показниками.

Контроль за проведенням професійної реабілітації здійснюють, як нами уже підкреслювалось вище, всі організації, установи та підприємства, що беруть участь у реабілітаційному процесі. Але основну роль відіграє МСЕК. Цей контроль здійснюється переважно при переогляді інвалідів, при контрольних оглядах обмежено працездатних, а також під час обстеження підприємств.