- •2. Поняття «національна мова» і «національна література». Важливість підходу до самого встановлення національної письменницької приналежності.
- •3. Фахова підготовка викладачів світової літератури – одне з найважливіших завдань, які нині стоять перед вищими педагогічними закладами України.
- •4. Планування та організація праці вчителя зарубіжної літератури. Календарні, тематичні та поурочні плани.
- •5. Науково-методичні принципи, побудова і зміст діючих нині Програм загальноосвітньої школи з українською мовою навчання «Зарубіжна література»/ 5-11(12)класи.
- •7. Зв'язок методики викладання зарубіжної літератури в школі з іншими науками.
- •8. Принцип пріоритету загальнолюдських цінностей у підході до оцінки літературного твору.
- •10. Поняття «навчальний метод». Метод – прийом – види діяльності.
- •11. Творчі усні та письмові роботи учнів – заключний етап роботи з літературним твором.
- •12. Метод творчого читання і його реалізація в прийомах.
- •13. Евристичний метод; евристична бесіда.
- •14. Дослідницький метод.
- •16. Професійні вимоги до вивчення зарубіжної літератури в школі.
- •17. Урок – основна форма вивчення літератури в школі.
- •19. Пообразний аналіз твору.
- •21. Роль біографічних, автобіографічних матеріалів на вступному етапі підготовки учнів до сприйняття матеріалу.
- •22. Типи уроку.
- •Урок засвоєння нових знань.
- •Урок формування умінь і навичок.
- •Урок застосування знань, умінь і навичок.
- •Урок узагальнення та систематизації знань.
- •Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок.
- •Комбінований (змішаний) урок.
- •23. Етапи уроку, структурні елементи уроку, план уроку, компоненти уроку, навчальні ситуації уроку у молодших, середніх та старших класах.
- •Основні елементи уроку.
- •24. Види мовної діяльності та взаємозв’язок між ними.
- •25. Визначити види та функції позакласної роботи із зарубіжної літератури.( ксерокс)
- •26. Розкрити дидактичні, літературознавчі та методичні принципи вивчення зарубіжної літератури.
- •27. Визначити значення факультативних занять для поглиблення вивчення зарубіжної літератури.
- •28. Комбінований аналіз художнього тексту. Його особливості.
- •29. Зміст, структура і принципи побудови навчальних планів.
- •30. Роль вчителя у сприйнятті учнями творів зарубіжної літератури.
24. Види мовної діяльності та взаємозв’язок між ними.
Під мовленнєвою діяльністю слідрозуміти діяльність (поведінка) людини, в тій чи іншій мірі опосередковану знаками мови. Більш вузько під мовленнєвою діяльністю слід розуміти таку діяльність, у якій мовнийзнаквиступає в якості «стимулу-засоби» (Л. С. Виготський), тобто таку діяльність, в ході якої ми формуємо мовне висловлювання і використовуємо його для досягнення певної заздалегідь поставленої мети.Види мовленнєвої діяльності - це і є різні види мовних навичок та мовленнєвих умінь. До основних видів мовленнєвої діяльності належать: Øговоріння(усне вираження думки), Øслухання(сприйняття мови на слух і їїрозуміння), Øлист(графічне, письмове вираження думки) і Øчитання(тобто сприйняття і розуміння чужої записаної мови); розрізняють читання вголос і тихе читання - читання про себе.
3.1 Говоріння Навчанняспілкуванню у старших класах будується з орієнтацією на автентичні (або наближені до них) ситуації спілкування в школі, родині, у громадських місцях. При цьому основнаувагаприділяється розвитку етики спілкування на міжособистісному та міжкультурному рівнях. Говоріння - відправлення звуковихсигналів, несучих інформацію; Удосконалення навичок говоріння включає в себе підвищення готовності до підтримки бесіди на різні теми та оволодіннятехнікоюмови. Для того, щоб бути готовим підтримувати розмову на різні теми в публічному і приватному спілкуванні, людині необхідно постійно займатися самоосвітою в широкому сенсі слова, тобто здобувати новізнання, причому не тільки по своїй спеціальності, а й інші знання в галузінаукиі мистецтва, що представляють суспільний інтерес, розвивати самостійність мислення, намагаючись дати отриманої з книжок і газет інформації власну оцінку, читати художню літературу, для того щоб глибше розбиратися в життя і удосконалюватистильсвоєї мови. 3.2 ЧитанняЧитанняяк вид мовленнєвої діяльності розвивається на основі автентичних текстів різного жанру, що мають комунікативну та особистісно-орієнтовану спрямованість. Перш ніж приступити до роботи над текстом, вчителю рекомендується визначити, з якою метою цей текст може бути використаний: Ø для ознайомлення із загальним змістом тексту(ознайомлювальне читання);Ø для вибіркового ознайомлення з певними положеннями тексту(просмотровое читання);Ø для докладного вивчення змісту прочитаного матеріалу(вивчаюче читання).
3.3 Лист Мова письмова - вербальне (словесне) спілкування за допомогою письмових текстів. Воно може бути і відстроченою (наприклад, лист), і безпосереднім (обмінзаписками під час засідання). Мова письмова відрізняється від мови усної не тільки тим, що використовує графіку, але і в граматичному (насамперед синтаксичному) та стилістичному відносинах - типовими для письмової мови синтаксичними конструкціями і специфічними для неї функціональними стилями. Їй властива вельми складна композиційно-структурна організація, якій необхідно спеціально опановувати, і звідси - особлива задача навчання письмовою мовою в школі. Оскільки текст писемного мовлення може бути сприйнятий одночасно або, у всякому разі, великими «шматками», сприйняття писемного мовлення багато в чому відрізняється від сприйняття усного мовлення.
3.4 Слухання Це сприйняття звукових сигналів і їх розуміння; Слухання є складовою частиною процесу спілкування і включає два етапи: етап первинного аналізу звуковогосигналуі його псіхомеханіческой обробки; етап смислової інтерпретації. Вчені виявили істотний розрив між кількістю інформації, висловленої диктором, оратором, учасником звичайної розмови і кількістю інформації, сприйнятої слухачами. Експериментально встановлено, що при сприйнятті мови на слух людина в середньому досягає лише 25%-ного рівня ефективності за 10 хвилин. Навіть у неофіційних бесідах слухач засвоює в середньому не більше 60-70% того, що говорить співрозмовник.