28. Комбінований аналіз художнього тексту. Його особливості.

(Мірошниченко, с.229)

29. Зміст, структура і принципи побудови навчальних планів.

Зміст освіти відображається в навчальних планах, програмах, підручниках, дидактичних матеріалах для самостійної роботи, наочних посібниках.

Навчальний план-документ, затверджений Міністерством освіти і науки України, який визначає склад навчальних предметів (для кожного типу шкіл), розподіл їх за роками навчання із визначенням кількості годин (уроків), які відводяться на вивчення кожного предмета в тиждень, а також встановлює структуру навчального року.

Включення певної дисципліни в навчальний план визначається її функціями у змісті освіти і суспільним замовленням. З огляду на це в навчальний план запроваджено нові предмети: основи інформатики з 5 класу, етика, екологія.

У практиці загальної середньої освіти використовується кілька типів навчальних планів: базовий, типовий і навчальний план школи.

Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів - це основний державний нормативний документ, який є складовою державного стандарту загальної середньої освіти. Він визначає структуру змісту загальної середньої освіти (інваріантна і варіативна складові), освітні галузі, розподіл годин між ними за роками навчання; обумовлює гранично допустиме тижневе навантаження учнів для кожного класу. Інваріантна складова змісту є спільною для всіх загальноосвітніх закладів України і визначає її загальнодержавний компонент, який забезпечує необхідний для кожного учня обсяг і рівень знань, умінь і навичок.Варіативну складову формує навчальний заклад, ураховуючи інтереси, бажання учнів і батьків, можливості школи; вона становить шкільний компонент змісту освіти.

Базовий навчальний план є основою для розроблення Міністерством освіти і науки України типових навчальних планів для різних типів загальноосвітніх навчальних закладів.

Навчальний план загальноосвітньої середньої школи - нормативний документ, який визначає структуру навчального року, кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет, і враховує додаткові години на проведення індивідуальних і групових занять, факультативів, гуртків тощо.

Існують такі вимоги до навчального плану:

- спрямованість на всебічний розвиток особистості школяра;

- забезпечення потреб суспільства;

- урахування рівня розвитку науки;

- урахування рівня розвитку учнів, їх потреб та інтересів;

- урахування здобутків національної культури і традицій.

На основі навчального плану створюють навчальні програми, які розкривають зміст навчального матеріалу з кожного предмета і встановлюють послідовність його вивчення.

30. Роль вчителя у сприйнятті учнями творів зарубіжної літератури.

Сучасний вчитель розуміє, що учень - особистість як зросла, а й шукає свій шлях пізнання істини. Щоб катастрофи і прямих помилок цьому шляху було менше, йому необхідна допомогуучителя-наставника. Роль вчителя літератури у формуванні ціннісних орієнтації які у пізнанні світу і оздоровлення людини є визначальною.

Література як предмет володіє цьому плані свої широкі можливості. Художні твори містять певний культурний компонент, а де й чимало, дозволяє прилучити учнів до матеріальним і духовним реаліям вітчизняної і світової культури. Засвоєння духовних і національних цінностей залишається досі слабким ланкою шкільного уроку літератури. У результаті випускники шкіл вагаються дати тлумачення найпростішим етичним поняттям. У певної частини старшокласників закріпилося неправильне уявлення у тому, що ці поняття знайомі ним із дитинства і елементарно зрозумілі. Насправді розуміння ними етичних дефініцій однозначно, спостерігається тавтологія визначень і хибність тлумачень. Закріпився у школі та стереотипний підхід до сприйняття героя мистецького твору - крізь призму історії, політики, побуту, немає спроби нього у тих культури, національного менталітету.

Модернізація літературного освіти визначає полікультурний підхід побудови концепції шкільного викладання літератури. Наявність полікультурного компонента у навчальних дисциплінах дозволяє вирішувати подвійну завдання: стимулювати людський інтерес дітей до нового знання і водночас пропонувати різні погляду на світ довкола себе. Тому актуальним стає місце літератури у житті, свідомості, душіребенка-подростка, роль літератури у формуванні полікультурною особистості, що вивчає як російську літературу, а й літературу інших народів.

Отже, суть і мети викладання літератури у шкільництві залежить від запиту сучасного полікультурного суспільства, у якому чільне місце займає культурний діалог.

Тому основний формоюурочной діяльність у курсі стає розповідь вчителя щодо книжки, пояснення учителем книжки, а спільна – учнів, і вчителя – робота над книгою, їх діалог, направлений замінити розуміння твори.

Учитель одна із учасників діалогу. Він представляє дітям історичну культуру, жанр, книжку, автора, вводить підлітків в історико-культурний та літературний контекст досліджуваних творів. Він бере участь у роботі над книгою, утримуючи і розвиваючи у діалозі зі учнями своє прочитання твори, своє бачення проблеми. Він знайомить школярів із історико-культурними логіками розуміння, виводить на роботу ті літературознавчі і культурологічні поняття і знаходять способи дослідження, які, з його погляду, сприяють глибшого розуміння досліджуваних текстів. Він охоплює в діалог нових співрозмовників – поетів та закордонних вчених,размишлявших над цими самими книжками та проблемами.