3. Фахова підготовка викладачів світової літератури – одне з найважливіших завдань, які нині стоять перед вищими педагогічними закладами України.

4. Планування та організація праці вчителя зарубіжної літератури. Календарні, тематичні та поурочні плани.

   Питання планування дуже актуальне в наш час. Це питання має розглядатися як певний порядок розміщення навчального матеріалу та визначення послідовності спрямованих на досягнення навчально-виховної мети дій як учителя, так і учнів. Порядок може бути різноманітним, але він повинен забезпечити найефективніший шлях розв’язання виховних завдань.

         Основні правила планування:

1) нумерація тем = кількості годин;

2) тема уроку формується науково-діловим стилем з урахуванням анотації, яка подається до кожної теми;

3)  дата записується олівцем;

4)  кількість годин різна на уроках різних типів.

Типи уроків

- урок вивчення художніх творів – читання та робота, яка спрямована  на розуміння програмових творів;

- урок виразного читання – для цілеспрямованого навчання виразному читанню епічних, ліричних і драматичних творів;

- урок позакласного читання (планується завчасно);

- урок розвитку мовлення, що має такі форми:

-відповіді на запитання (усно чи письмово);

-твори-мініатюри;

-робота за картиною;

-відгук на прочитану книгу;

-ігри (наприклад: „Я питаю – ти відповідаєш”);

-конкурси на краще читання, загадку.

   - урок-повторення вивченого.

5)     літературні 5-хвилинки плануються заздалегідь. Вони можуть бути як окремою ситуацією на уроці, так і плановим навчальним матеріалом, який дозволить розповісти події сучасності, обійдені програмою, але важливі. У підготовці допоможуть літературні календарі, періодична література. Можна подавати додатковий матеріал до вивчення якоїсь теми.

6)  вивчення напам’ять учитель планує самостійно, враховуючи зміст і форму твору;

7)  теорія літератури подається за програмою;

8)  міжлітературні зв’язки використовуються під час оглядових тем, при монографічних темах, при дослідженні історії створення твору та сюжету, при аналізі художнього твору, при розкритті значення творчості письменника. Варто використовувати метод співставлення, залишаючись на позиціях конкретно-історичного дослідження.

9)  наочність та ТЗН допомагають:

Ø     уявити людину, про яку вони ніколи не чули і не бачили її;

Ø     легше зрозуміти літературні явища, що відбувалися;

Ø     відчути своєрідність далеких епох;

Ø  сприйняти життя людей різних країн, їх звичаї, побут, проблеми;

Ø   побачити, як твори продовжують своє життя в інших творах мистецтва.

 Орієнтовна схема календарного планування

1) № за порядком;   2) Тема уроку; 3) Дата проведення уроку; 4) Кількість годин; 5) Літературна 5-хвилинка; 6) Вивчення напам'ять; 7) Питання теорії літератури; 8) Міжлітературні зв'язки; 9) Міжпредметні зв'язки; 10) Наочність, ТЗН; 11) Література до уроку; 12) Література для самостійної роботи; 13) Примітки.

5. Науково-методичні принципи, побудова і зміст діючих нині Програм загальноосвітньої школи з українською мовою навчання «Зарубіжна література»/ 5-11(12)класи.

Головною метою вивчення предмета «Світова література» в загальноосвітніх навчальних закладах є виховання в молоді високої читацької і загальної культури, естетичного смаку шляхом залучення її до найвищих досягнень світової літератури та культури, загальнолюдських і національних духовних цінностей.

Ця мета реалізується в таких першорядних завданнях: формування гуманістичного світогляду та гуманітарної свідомості самостійної, творчої особистості; стимулювання інтересу до читання в цілому; відчуття краси та виразності художнього слова; плекання вміння сприймати прекрасне, творити власну особистість його засобами; сприяння виробленню естетичних смаків, поглядів і уподобань учнів; формування читацької культури, творчих здібностей, критичного мислення, навичок аргументованого оцінювання прочитаного; підвищення загального рівня культури учнів як повноправних членів соціуму та активних учасників. соціальних процесів; виховання в учнів поваги до національної культури та інших етнокультурних традицій; формування планетарного мислення, вільної орієнтації в розмаїтті культурних явищ.

У 2011/12 навчальному році вивчення світової літератури у 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України: Зарубіжна література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів / Автори Ю.1. Ковбасенко, Г.М. Гребницький, Н.О. Півнюк, К.Н. Баліна, Г.В. Бітківська. Керівник авторського колективу Ю.І. Ковбасенко. За загальною редакцією Д.С. Наливайка. — К„ Ірпінь: ІІерун, 2005. — 112 с.

В основу курсу світової літератури покладено особистісно зорієнтовану модель навчання, умовою ефективного застосування якої є використання таких методичних підходів, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку, самого процесу вивчення літератури. Така позиція формується завдяки системному використанню міжлітературних зв’язків і міжпредметної інтеграції, створенню системи проектної діяльності (дослідницької, творчої тощо) й умов для самопізнання особистості учня в процесі вивчення світової літератури.

Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навмчок, які необхідно засвоїти, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

Навчальні програми повинні мати високий науковий рівень з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу, втілювати виховний потенціал, генералізувати навчальний матеріал на основі фундаментальних положень сучасної науки, групувати його навкола провідних ідей і наукових теорій, не містити надто ускладненого і другорядного матеріалу, реалізувати міжпредметні зв’язки та ідею взаємозв’язку науки, практики і виробництва, формувати вміння і навички учнів з кожного предмета.

Основні розділи навчальної програми:

· Пояснювальна записка, яка містить виклад мети навчання з певного предмета, ознаки процесу (організація навчання кожного класу);

· Зміст навчального матеріалу, поділений на розділи і теми із зазначенням кількості годин на кожну з них;

· Обсяг знань, умінь і навичок (у їх різновидах) з певного предмета для учнів кожного класу;

· Перелік унаочнень, літератури для учнів та методологічної літератури для викладачів;

· Критерії оцінювання знань, умінь і навичок що до кожного з видів роботи.

До навчальних програм додають пояснювальні записки, що розкривають основні завдання викладання предмета, особливості організації й методів навчальної діяльності, форми зв’язку класної та позакласної работи, зміст практичних і лабораторних занять, систему вироблення вмінь і навичок як результат викладання предмета.

Важливу роль відіграє авторська модернізація навчальних програм залежно від нових методичних знахідок, науково-методичного прогресу і змін в соціальному житті. Так, на прикінці 80-х років минулого сторіччя виникла потреба внесення істотних змін до програм з російської та української літератури, коли було знято заборону на твори незаслужено витіснених з духовного простору письменників, розширено перелік сучасних авторів. Необхідність загального екологічного навчання і виховання значно змінила програму з географії.

Внесенням змін до програм займаються комісії, створені при Науково-методичному центрі Міністерства освіти і науки, до яких входять провідні вчені, спеціалісти-практики.

На основі навчального плану створюють навчальні програми, які розкривають зміст навчального матеріалу з кожного предмета і встановлюють послідовність його вивчення.

Навчальні програмизатверджуються вищим державним органом (Міністерством освіти і науки України). Вони містять загальну характеристику змісту матеріалу з кожної дисципліни, розподіляють його за роками навчання і темами.

Навчальні програми часто зазнають змін: їх удосконалюють, розвантажують від другорядного і надто складного матеріалу, підвищують їх науковий рівень, забезпечують реалізацію міжпредметних зв’язків.

На сучасному етапі існують такі системи викладу змісту навчального матеріалу:

1. Лінійна– безперервна послідовність матеріалу від простого до складного у відповідності з принципами послідовності, систематичності, доступності (нове будується на основі вже відомого і в тісному зв’язку з ним). Лінійний принцип побудови програм дає економічність, оскільки унеможливлює надлишкове дублювання матеріалу.

2. Спіральна– неперервне розширення і поглиблення знань з певної проблеми.

3. Концентрична– повторне вивчення певних розділів, тем з метою більш глибокого проникнення в сутність явищ та процесів.

4. Мішана – комбінація різних систем викладу.Орієнтовна структура навчальної програми:1. Пояснювальна запискаа) вступ: мета та завдання навчального предмета ;б) характеристика структури навчальної програми;в) особливості організації навчально-виховного процесу;г) критерії оцінювання навчальних досягнень;ґ) рекомендації щодо роботи з програмою. 2. Зміст навчального матеріалу та вимоги до навчальнихдосягнень Клас (кількість годин, кількість годин на тиждень, резервний час) --------------------------------------------------------|Зміст навчального матеріалу|Навчальні досягнення учнів||---------------------------+--------------------------||Розділ (кількість годин) |описує ||Тема (кількість годин) |наводить приклади ||Зміст навчального матеріалу|пояснює ||теми |порівнює ||Перелік практичних і |характеризує ||лабораторних робіт, |спостерігає ||лабораторного практикуму |використовує || |показує на карті || |розв'язує || |дотримується правил || |класифікує || |аналізує || |оцінює || |виносить судження || |обґрунтовує та ін. || | || | || | || | || | ||---------------------------+--------------------------|| | |--------------------------------------------------------Можливі додатки:1. міжпредметні зв'язки;2. тематика екскурсій (орієнтовні об'єкти);3. переліки навчальної літератури, додаткової літератури для читання, навчально-методичної літератури. Підручник - навчальне видання, яке систематизовано відтворює зміст навчального предмета, курсу, дисципліни відповідно до офіційно затвердженої або експериментальної навчальної програми (до підручників належить також буквар). У відповідності до мети й завдань навчання і відповідно до рівня освітньої підготовки учнів підручник остаточно визначає обсяг і систему знань, що їх належить вивчити.

6. Основні завдання методики викладання зарубіжної літератури в загальноосвітній школі як наукової дисципліни.

Мета –. підготовка магістрантів до викладання літератури (зарубіжної та російської ) в навчальних закладах різних типів.

Завдання:

• ознайомлення зі змістом освіти у вищих закладах освіти вказаного профілю і формування знань про наукові основи створення навчальних планів, програм та методичних посібників;

• формування умінь планування навчально-виховного процесу у вищих закладах освіти, та створення програмно-методичного забезпечення курсу російської літератури;

• систематизація та поглиблення знань з дидактики в проекції їх на особливості роботи викладача російської літератури;

• формування умінь організації та проведення лекційних, практичних та семінарських занять з російської літератури, які вказані у спеціалізації магістра;

• навчання раціональній і науково обґрунтованій організації самостійної роботи студентів;

• формування умінь правильного контролю та оцінки знань студентів з використанням рейтингової системи;

• оволодіння практичними навичками, необхідними для роботи викладача російської літератури у вищих закладах освіти.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

• особливості художньої літератури як виду мистецтва;

• основні тенденції розвитку російської літератури;

• найважливіші факти літературного процесу;

• найважливіші відомості про творчі методи й літературні напрями, різні погляди дослідників на дані явища;

• основні етапи життєвого й творчого шляху найбільш видатних письменників;

• місце та значення найвизначніших творів у доробку письменника та в літературному процесі цього періоду;

• оцінку вивчених творів у літературознавчих дослідженнях та критичних статтях;

• місце російського письменства в загальноєвропейському літературному процесі;

вміти:

• робити аналітичний огляд літературно-критичних статей та досліджень щодо творчості письменників та літературного процесу взагалі;

• виявляти основні проблеми у творі, що вивчається;

• з’ясовувати взаємозв’язок між подіями певної епохи, світоглядом і творчістю письменника;

• виявляти найхарактерніші ознаки творчих методів та напрямів;

• зіставляти різні погляди в ході полеміки, виявляти здатність доводити свої твердження, власну думку;

• користуватися довідковими джерелами, зокрема, літературними енциклопедіями та словниками літературознавчих термінів.