- •2. Поняття «національна мова» і «національна література». Важливість підходу до самого встановлення національної письменницької приналежності.
- •3. Фахова підготовка викладачів світової літератури – одне з найважливіших завдань, які нині стоять перед вищими педагогічними закладами України.
- •4. Планування та організація праці вчителя зарубіжної літератури. Календарні, тематичні та поурочні плани.
- •5. Науково-методичні принципи, побудова і зміст діючих нині Програм загальноосвітньої школи з українською мовою навчання «Зарубіжна література»/ 5-11(12)класи.
- •7. Зв'язок методики викладання зарубіжної літератури в школі з іншими науками.
- •8. Принцип пріоритету загальнолюдських цінностей у підході до оцінки літературного твору.
- •10. Поняття «навчальний метод». Метод – прийом – види діяльності.
- •11. Творчі усні та письмові роботи учнів – заключний етап роботи з літературним твором.
- •12. Метод творчого читання і його реалізація в прийомах.
- •13. Евристичний метод; евристична бесіда.
- •14. Дослідницький метод.
- •16. Професійні вимоги до вивчення зарубіжної літератури в школі.
- •17. Урок – основна форма вивчення літератури в школі.
- •19. Пообразний аналіз твору.
- •21. Роль біографічних, автобіографічних матеріалів на вступному етапі підготовки учнів до сприйняття матеріалу.
- •22. Типи уроку.
- •Урок засвоєння нових знань.
- •Урок формування умінь і навичок.
- •Урок застосування знань, умінь і навичок.
- •Урок узагальнення та систематизації знань.
- •Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок.
- •Комбінований (змішаний) урок.
- •23. Етапи уроку, структурні елементи уроку, план уроку, компоненти уроку, навчальні ситуації уроку у молодших, середніх та старших класах.
- •Основні елементи уроку.
- •24. Види мовної діяльності та взаємозв’язок між ними.
- •25. Визначити види та функції позакласної роботи із зарубіжної літератури.( ксерокс)
- •26. Розкрити дидактичні, літературознавчі та методичні принципи вивчення зарубіжної літератури.
- •27. Визначити значення факультативних занять для поглиблення вивчення зарубіжної літератури.
- •28. Комбінований аналіз художнього тексту. Його особливості.
- •29. Зміст, структура і принципи побудови навчальних планів.
- •30. Роль вчителя у сприйнятті учнями творів зарубіжної літератури.
12. Метод творчого читання і його реалізація в прийомах.
Другий етап вивчення художнього твору в школі – читання тексту. Реалізується цей етап методом творчого читання та притаманними йому прийомами.
У 5 – 6 класах мета творчого читання – навчити учнів правильно, вдумливо, виразно читати й розуміти прочитане.
У 7 – 8 класах під час читання художнього в класі вчитель враховує попередню підготовку учнів. Якщо вони вже добре оволоділи прийомами творчого читання, вчитель удосконалює здобуті вміння і вводить нові прийоми: читання під музику, читання напам"ять за дійовими особами, індивідуальне чи самостійне читання (вдома і в класі) тощо.
Розподіл прийомів творчого читання за класами умовний. Учитель може використати будь-який з прийомів у різних класах, якщо це буде ефективно й відповідатиме рівню підготовки учнів.
У старших класах учні переважно опрацьовують твори вдома. А в класі звучать лише деякі з них (невеликі за обсягом або окремі уривки).
Головна мета вчителя на цьому етапі – керувати процесом читання (якщо воно відбувається в класі), спостерігати й контролювати його (якщо учні читають вдома). Після прочитаного учнями художнього твору вчитель може розпочати роботу, спрямовану на підготовку до аналізу твору.
13. Евристичний метод; евристична бесіда.
Евристичний метод, чи частково-пошуковий, чи, як називає йогоЛ. Ф. Мірошниченко, евристична бесіда, — це метод, який передбачає поглиблення первинного емоційно-художнього сприйняття учнями літературного твору та стимулювання їхніх інтелектуальних зусиль. Щодо грецького слова, яким названо даний метод, то евристику учитель має розуміти як – сукупність прийомів дослідження та навчання. „А для учнів „евристика” — цемистецтво знаходження істини(від грецьк. „еврика”), радість, задоволення від виникнення вдалої думки або будь-якого часткового відкриття”. Евристичний метод реалізується за допомогою наступних прийомів:
— побудова логічної та чіткої системи питань, які стосувалися б тексту художнього твору, критичної статті, теоретичних або історико-літературних проблем і які сприяли б переходу учнів від споглядання до аналізу тих чи інших літературних явиш. Ще однією характерною рисою евристичного методу уданому аспекті є те, що система питань, з яких складається евристична бесіда, повинна дати змогу учням не лише отримати певні знання, а й дати їм можливість зрозуміти, як ці знання здобувати;
— побудова системи різних типів завдань (фронтальні, групові, індивідуальні; усні та письмові) до тексту художнього твору, критичної статті або до ілюстративних матеріалів;
— зіставлення:
• тих чи інших епох, літературних напрямків, • біографій письменників, їхніх творчих контактів (зустрічі, листування, обмін задумами), • матеріалів про створення сюжетів чи творів, • творів, які є близькими за ідейно-тематичною спрямованістю, • оригіналу твору та його художнього перекладу, • типологічно схожих, але таких, що мають національно-специфічну забарвленість, художніх образів та образних асоціацій, які виникають у свідомості учнів, • теоретико-літературних понять, які за своїм значенням або не збігаються, або збігаються лише частково, залежно від національної специфіки літератури, • відтінків слів у образних системах української та зарубіжної літератур;
— постановка проблеми учителем або, за його пропозицією, учнями та організація і проведення диспуту.
Відповідно до прийомів евристичного методу визначаються наступні види навчальної діяльності учнів:
— підбір матеріалів (літературознавчі, історико-культурні, цитати з творів тощо);
— переказ з елементами аналізу тексту, аналіз епізодів, сцен за питаннями та завданнями учителя;
— розгорнуті усні та письмові обгрунтовані відповіді на питання, запропоновані учителем;
— складання плану як прийом аналізу композиції частини або усього твору;
— аналіз образу героя твору;
— переказ із елементами порівняння;
— порівняльний аналіз образів героїв твору, епізодів, пейзажів, стильових особливостей твору;
— порівняльний аналіз творів різних жанрів;
— зіставлення підрядника, перекладу та переспіву;
— постановка проблеми та її аналіз із використанням не тільки літературних джерел, а й матеріалів із суміжних мистецтв;
— виступ підчас проведення диспуту;
— твори на конкретні та узагальнені теми, а також твори з елементами порівняння.