10. Методика вивчення природи рідного краю в дошкільному навчальному закладі.

Діти будь- якої національності, які проживають на Україні повинні знати її природу, історію і культуру. Вони повинні знати що живуть на Україні, в багатонаціональній, самостійній державі. У кожної людини є батьківщина, столиця країни, знати чим багата Україна (хліб, вугілля, льон, метал, енергетика), ріки (Дніпро, Південний Буг, Тиса), гори (Карпати, Кримські). Виховувати інтерес до природного колориту тієї місцевості, де розташований дитсадок. Знайомство з рідним краєм починаємо з молодшої групи, далі даються більш складніші знання, дітей водять на екскурсії, щоб помилуватися природою рідного краю і в водночас вивчити назви дерев, кущів, квітів. Привчають берегти природу.

Оскільки навколишнє середовище є основним джерелом інформації. Прогулянки в 1 і 2 половині дня проводяться для відпочинку дітей і продовження пізнавальної і виховної роботи з ними. На прогулянці організовують спостереження за типовими, характерними ознаками найближчого оточення (під час прогулянки по вулиці вихователь звертає увагу на те, чому вулиця так називається, а ще недалеко від дитячого закладу знаходиться магазин «Овочі», «Молоко» - чому вони так називаються. Заняття – основне їх призначення – повідомлення дітям нових знань і створення умов для їх застосування. Особливістю краєзнавчих уявлень є їх універсальність і необмежена варіантність використання, починаючи з 2 мол групи. Тому для проведення занять вих.-ль добирає частіше індивідуально Групи 8-10 дітей, яка дає можливість диференціювати індивідуальну роботу з кожною дитиною. Під час заняття ознайомлення з рослинами, показ рослин та її обстеження необхідно продумати, після її обстеження дітей залучають до розгляду та обстеженню дерев і кущів, дають змогу порівняти.При обстеженні вих.-ль використовує різні прийоми, щоб дитина засвоювала кольори, твердість стовбура, гладкість листків. Так закладаються основи аналітичної діяльності, яка в старшому віці дозволить дитині через порівняння природи рідного краю з відомими районами виділити достатню кількість якостей на відмінність і спільність. Особлива увага звертається на свята і дозвілля. Для розширення дитячого уявлення добираються прості за змістом і доступні за формою твори, краще український фольклор. Діти вивчають на пам’ять вірші (Тичини «А я у гай ходила» - спонукає до пригадування змісту спостережуваного на прогулянках). Дозвілля може включати розігрування забавлянок, зміст яких має краєзнавчо – природничу спрямованість. («Диби – диби! Ішла баба по гриби, а дід по опеньки в неділю раненько»)Аналогічно підбираються таночки («На зеленому лужку»)На початку спостереження його зміст вих.-ль продумує пояснення, загадковість описів (За овочами – слід починати з загадок або віршів, далі перейти на фрукти і про значення сонця, для їх росту, достигання, потребу в вологі, догляді. Корисним будуть загадки про явища природи складені дітьми разом з вихователем. Цільові прогулянки і спостереження. Вихователь планує і проводить в різні пори року і в різну погоду, він відповідно до програмових вимог добирає обсяг праці і вирішує завдання трудового виховання. Краєзнавчий зміст праці дорослих є основною в цій роботі педагога з дітьми. (Ознайомлюючи з працею батьків вих.-ль може розпочати розмову з дітьми віршем «Помічники». Екскурсії по вулицях і майданах прилеглих до дит. закладу: Це дає можливість вих.-лю показати їх суттєві ознаки – вулиці і майдани, чим вони відрізняються і чим схожі. Знайомляться з атрибутами вулиць, майданів, їх призначення (назву має кожен майдан і вулиця, основним атрибутом майдану є пам’ятник або меморіал). Тут можна використовувати вірші чи їх фрагменти, пригадати відомі твори. Пояснити саму назву вулиці. Знання краще сприймаються дітьми, якщо вони будуть поглиблені, конкретні на заняттях з тематики «Назва свого міста».