6.2. Охорона ґрунтів

Найбільше природне багатство України - чорноземи. Вони складають майже 50% світового запасу чорноземів. Розорані землі в Україні становлять близько 85% від площі степів і лісостепів. Посівні площі займають 33,5 млн.га Вже зіпсовано 60% чорноземів, щорічно втрачається 100 тис. га родючих ґрунтів.

Внаслідок екстенсивного розвитку сільського господарства порушилося співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових та водних ресурсів, і як наслідок інтенсивний розвиток ерозійних процесів, ущільнення орного шару ґрунту, зниження його родючості, послаблення стійкості природних ландшафтів.

Одним з видів ерозійних процесів є водна ерозія. Водна ерозія розвивається на схилах, на яких потоки талих вод, дощових змивають й розливають ґрунтовий покрів, а згодом і ґрунтові породи. Внаслідок водної ерозії змивається найбільш родючий шар, втрачаються його фізичні властивості, утворюються вимоїни і яри, перевідкладаються продукти змивання, що призводить до замулення річок й водоймищ.

Щоб запобігти водній ерозії ґрунту та для боротьби з нею застосовують організаційно - господарські, агротехнічні, лісомеліоративні і гідротехнічні заходи.

До організаційно-господарських заходів належать правильна організація та використання земельної території, впровадження раціональної структури посівних площ, спеціалізація господарства залежно від еродованості ґрунту, планування і проектування проти ерозійних заходів, застосування спеціальних машин і знаряддя.

У боротьбі з водною ерозією всі види обробки ґрунту потрібно проводити впоперек схилів. Ці заходи ефективні на схилах крутизною понад 2⁰ .

На односкатних схилах крутизною понад 2⁰ широко застосовують, валкування зябу одночасно з оранкою. Його здійснюють встановленням на корпусі плуга подовженої полиці ВК-1. При цьому впоперек схилу створюється густа сітка валків висотою до 30 см., в яких на весні затримуються талі води.

У системі агротехнічних протиерозійних заходів мають місце щілювання і кротування грунту, плоско різний обробіток, залуження найбільш змитих ґрунтів на крутих схилах, снігозатримання.

До лісомеліоративних заходів боротьби з водною ерозією ґрунту належить вирощування полезахисних і стоко-регулюючих лісосмуг, залісення ярів, балок, берегів річок тощо.

В нашому районі поширена вітрова ерозія. Найбільш надійним засобом захисту ґрунту від вітрової ерозії є зберігання на поверхні ґрунту живої рослинності або післяжнивних решіток (стерні) в період, коли починаються сильні вітри. Стерня зернових культур зменшує швидкість вітру на поверхні поля, перешкоджає вільному переміщенню ґрунтових частинок, сприяє нагромадженню снігу і вологи в ґрунті.

У районах сильного розвитку вітрової ерозії застосовують смугове землеробство. При цьому поля ділять на смуги шириною 50-100 м на яких посіви багаторічних трав( буферні смуги) чередують з посівами зернових та інших культур.

У боротьбі з ерозією ґрунту важлива роль належить також скороченню кількості механічних обробіток (при використанні гербіцидів) і впровадженню мінімального обробітку ґрунту.

Велике значення в боротьбі з вітровою ерозією ґрунтів мають полезахисні лісонасадження, закріплення рухомих пісків і піщаних ґрунтів.