робота в графматеріалі

	111
ОФОРТ ТА ІНШІ ВИДИ ГЛИБОКОГО ДРУКУ

Глади­лки присс­лу­го­ву­ютьс­я для ви­рівн­юваннн­я мікросс­ко­пічнии­х нее­рів­ нос­с­тей ­ до­шо­к піс­ля о­бро­бки шабе­ро­м та осс­лабленн­н­я штри­хів, н­апри­клад, у су­у­хій го­лці, ви­рівн­юваннн­я тону у у­ акватинн­ті, міс­це­вій по­ліро­вці. То­му ро­бо­ча по­ве­рхн­я глади­лки по­винн­н­а бу­ти іде­ально ­ відпо­ліро­ван­а.

Пе­ре­д ро­бо­то­ю ви­вчи­ть		с­во­ї інсс­тру­менн­ти­.	Чи		пасуу­ють	вони и­ до
ру­ки­. Як їх краще	три­мати у ­ ру­ці і який ­		штри­х вони и­			гравіру­­
ють, яко­ю по­винн­н­а	бу­ти	по­ду­ше­чка для гравіру­ваннн­я, як краще
н­агравіру­вати ко­ло	і чи	завжди с с­лід зн­імати		шабе­ро­м		заусене­н­ці?
Пе­вну ­ відпо­відь н­а	вс­і пи­таннн­я дас­ть тільки			досс­від. Не­мо­жли­во
то­чно о о­писс­ати вс­і тонн­ко­щі те­хноо­ло­гії, які до			то­го		ще й ­ різн­яьс­я під

впли­во­м ваго­мо­го су­у­б'єкти­вноо­го факто­ра, як нее­мо­жли­во оо­писс­ати н­атхненнн­н­я, що прави­ть ру­ко­ю.

в цілому, але стримували розвиток офор­ ту, як творчої техніки. У Франції майже всі видатні живописні твори часу рококо були репродуковані в цій манері. Вітбитки потім розфарбовувалися акварельними фарбами.

У 1769 р. французом Ж. Б. Лепренсом винайдено техніку акватинти. Дрібний порошок каніфолі розмішували з водою. Отриману суспензію нананосили тонким шаром на дошку. Після висихання води на поверхні залишалася рівномізно розпорошена каніфоль, яка потім приплявлалася. Травилися вглиб на різний час проміжки між зернами каніфолі. Потім навчилися запилювати дошки через сита, або у спеціальних пилових шафах. Розвивається техніка лавісу, що походить від акватинти. Англійці удо­коналюють техніку мецо тінто, поширення набуває коль­ровий офорт з ба­ гатьох дошок.

Велика Революція у Франції надихну­ ла нове життя у розвиток графіки. Війни Буанопарте,революції і реставрації збурювали європейське суспільство. І форт звертається до соціальної карикатури.

У Іспанії Франсіско Гойя гравірує з засто­ суванням акватинти серію «Капрічос» 1799р., де химерний зміст приховує хвору душу хворого суспільства, розтерзаного війною. Серія «Деса­срес» присвячена жахам війни, що почалася як революція, а скінчилася як різанина. Ф. Гойа досяг успіхів у поєднанні акватинти з травленим штрихом.

Нові французи – імпресіоністи Ж. Ф. Міле, К. Коро, Е. Мане, Е. Дега, К. Пісаро, О. Бену­ ар живописні імпресіоністичні задачі крім олійних фарб вирішували ще й за допомо­ гою офорту. Швед Ан­рес Цорн та німкеня Кете Кольвіц створили свої своєрідні напрям­ ки у графіці.

ХХ століття – це феєрверк імен та стилів. Матіс, Пікассо і Далі та інші, інші.....

На теренах Російської імперії перший офорт було надруковано у 1665р. Симо­ ном Ушаковим. Це були «Сім смертних гріхів». Більш розвинуте культурне середо­

	112
ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ

е­рс­тати різн­ятьс­я н­а ве­ли­кі й малі, н­а ті, що вс­таноо­влюютьс­я н­а с­тіл і ті, що вс­таноо­влюютьс­я н­а підло­гу­. Най­більш по­ши­ренн­і ве­рс­­ тати ви­ро­бленн­і н­а кли­шн­ьо­му ко­мбін­аті ху­до­жн­ьо­го фонн­ду СРСР, що у ­ міс­ті По­дільс­ьку (Росс­ія). В ціло­му вони и­ відпо­відають ви­мо­гам авто­рс­ько­го дру­ку­, але мають і нее­до­ліки­: нии­жн­ій вал зро­блено о­ з тру­би­, яка з часоо­м де­фо­рму­єтьс­я, тако­ж під тисс­ко­м зноо­шу­єтьс­я тале­р, який ­ зро­блено о­ з !алюмін­ію!, мідн­і до­шки зали­шають н­а

по­ве­рхн­і заби­ття. Ан­глійсс­ькі та, осо­о­бли­во­, н­іме­цькі ве­рс­тати більш н­адійнн­і, те­ж с­аме мо­жн­а с­казати про су­у­часнн­і якіснн­і ре­пліки знии­х.

вище України відчутно вплинуло на розвиток графіки у Росії після її приєднання у 1654 р. Перші газети – «Відомості» гравірувалися на міді повністю як станкові роботи. Посту­ пово гравюра на міді та офорт починають застосовуватися у народному лубку. Відо­ ма навіть фа­рика купця Ахтемьєва з дру­ ку мідного лубка, яку він заснував у 1740р. у Москві. Поступово традиції лубку зійшли на нівець, але були відро­жені у ХХ столітті митцями «Міра Іскуства».

Російський цар Пе­ро І сприяв розвитку гравюри, випису­чи граверів до Петербургу

зЄвропи та Києва, який на той час, завдяки успіхам Лаврської друкарні, був значним центром граверного мистецтва. Графіка про­ славляла перемоги російської зброї. Відомі роботи Шхонебека, Пікара, братів Алексія та Івана Зубових. Граверні роботи було зосе­ ре­жено у Академії наук, а відколи Гравіру­ вальний департамент очолив І. А. Соколов, склалася нова школа гравюри. У 1757 р. гравірування передано ново­твореній Ака­ демії ми­тецтв, у якій було закладено основу си­теми освіти художників – графіків. У ХІХ столітті, коли літографія відчутно потіснила гравюру різцем, митці більше уваги звернули на офорт. Набули поширення акватинта та м'який лак.

Тарас Григорович Шевченко велику частину своєї творчості присвятив праці

втехнічі офорту, створивши чудові серії українських пейзажів, жанрових сцен, та портретів видатних діячив культури.

Пізніше, у1871р. виникає «Союз рускіх офортістов»,який видає перший посібник

зофорту. До цієї спілки належали В. Мате, Н. Н. Крамський, Н. Н. Ге, Ф. А. Васнецов І.І. Шишкін, до офору зверталися Репін, Серов

та Поленов, а Шинкін надрукував їх більше сотні. У 1894 р. створена Графічна майстер­ ня при Академії художеств під керівництвом В. В. Мате, де навчалися свого часу А. Ос­ро­ умова Лебедева, Ф. Фалілеєв, Н. Невинськи та Г. Верейський, які у свій час навчали нову генерацію тепер вже радянських графіків. З 1959 р. започатковано було проводити Все­ союзні ви­тавки естампу, Розвиваються нові

ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ

	113
ОФОРТ ТА ІНШІ ВИДИ ГЛИБОКОГО ДРУКУ

Один ­ із с­посо­о­бів н­анесенне­н­н­я о­фо­ртноо­го лаку­: н­а знее­жи­рену у­ крейй­до­ю до­шку нн­а гарячий ­ пли­ті н­аплавляєтьс­я лак, по­тім він ро­зкатае­тьс­я вало­м до уу­тво­ренн­н­я тонн­ко­го шару бу­рштино­о­во­го ко­льо­ру­.

школи естампу у країнах Балтії на Україні, на Кавказі.

На прикінці XIX початку XX сторіч офорт розповсюдився на Україні. Касьян, Кульчиць­ ка, Заузе, Мироненко, Дерегус, Данченко – це тільки малий перелік українських худож­ ників графіків.

Національною спілкою художників України започатковано проводення ви­тавок при­ свячених тільки офорту, на яких можно побачити нові творчі досягнення у цьому виді авторського друку. Великі виразні досягнення мистецтва офорту спонукають до вивчення цього виду мистецтва у процесі підготовки художникаграфіка.

Учбовий процес при вивчені офорту бажа­ но починати з засвоєння спочатку технічно найпростіших різновидів глибокого друку, таких, як «суха голка» на різних матеріалах, потім класичних різновидів офорту («трав­ лений штрих»), копіювання творів майстрів цієї техніки. Засвоївши на прикладі учбових завдань мануальні навички, необхідні при роботі в різних техніках глибокого друку, основні принципи офорту, і деякі його виразні можливості, бажано посту­ пово переходити до більш технічно склад­ них різновидів, таких, як акватинта, лавіс, резерваж, коль­рового офорту, вивчати можливості змішаних технік застосовуючи їх як самостійно так і як засіб ілюствації. Виправданий викладацькою практикою на першому етапі вивчення офорту такий перелік учбових завдань: «суха голка»,

пейзаж на картоні; «суха голка», пейзаж на металі; копія в техніці травленого штриха для вивчення основних принципів травлення; композиція для вивчення засобів організації неглибокого простору (натюрморт) у техніці травленого штриха та акватинти; композиціядля вивчення засобів організації глибокого простору(пейзаж), у техніці поєднання травленого штриха, акватинти, сухої голки. Взалежності від можливостей учбової майстерні учбовий план може бути відкоригований у відповідності до задач та напрямків учбового процесу. Другий єтап вивчення технік офорту слід присвятити технічно більш складним технікам, які вимагають більш досконалих мануальних

РОБОТА В ГРАФІЧНИХ МАТЕРІАЛАХ

	114
ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ

Піс­ля н­анесенне­н­н­я лаку до­шку сс­лід		зако­пти­ти під ви­тяжко­ю факе­­
ло­м зі с­ки­підаро­м	або у у­ай­т-с­піріто­мдо до у у­тво­ренн­н­я суу­цільноо­го
чо­рноо­го блисс­ку­чо­го	ко­льо­ру­. Якщо	з’яви­лисс­я мато­ві плями­, до­шку
с­лід пе­ре­катати і зноо­в зако­пти­ти­,		бо нн­а мато­ву по­ве­рхн­ю по­гано ­

пе­ре­во­ди­тьс­я малюноо­к і лак під шаро­м с­ажі мо­же бу­ти з тріщи­­ н­ами­. Такий ­ лак по­гано ­ ви­три­му­є травленн­н­я.Піс­ля пе­ре­ве­денн­н­я малюн­ку до­шку мо­жн­а гравіру­вати­.Краще­, що­б с­вітло н н­а до­шку падало че­ре­з е­кран затягнуу­тий ­ мато­во­ю плівко­ю, або калько­ю. То­ді штри­х по­кладений ­й­ під разнии­м ку­то­м не ­ бу­де відблисс­ку­вати­, а бу­де рівноо­мірно с с­вітли­м.

навичок та творчих навичок. Пропонується виконання композицій у техніці відкритого травлення (пейзаж або натюрморт), м’якого лаку портрет, або автопортрет), композиція у техніці кольорового офорту з кількох дошок (бажано – пейзаж).

Авторські техніки можна вико-ристовувати у таких синтетичних видах мистецтва, як книжкова графіка та дизайн.

ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ, ІНСТРУМЕНТИ ТА УСТАТКУВАННЯ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В РІЗНИХ ТЕХНІКАХ ОФОРТУ

1. Офортні дошки – металеві пла­ти­ ни: цинкові, мідні, латунні, сталеві або алюмінієві товщиною від 0,5 мм до 3 – 4 мм. Зараз найбільше поширений цинк у різних сплавах, як то «цинк офортний», «цинк типо­ графський» (сплав «ґард»), (деякі різниці у хімічному складі не мають великого значен­ ня) однаково придатні для основних видів офорту.

Цинк найбільш придатний до офорту при навчанні, бо легше оброблюється та легше піддається травленню та, у разі потреби, корегуванню дошки. З цинкових пла­тин можна зняти, в залежності від техніки, від 20 до 300 естампів. Цинк дає ускладнення лише при друкуванні коль­ровими фарба­ ми, бо деякі з них активно хімічно ре­гують з ним або шліфують його забрудню­чи при цьому колір. Травити цинк можна слабки­ ми розчинами азотної кислоти. У процесі правлення слід дотримуватися стандартних заходів беспеки, обов’язкове використання витяжного обладнення. Цинк можна травити рожчином мідного купоросуабо хлорноного заліза.

Мідь – «класичний» матеріал офор­ ту придатний для гравірування різцем і для травлення. Слід пам'ятати, що мідь треба перед обробкою розжарити і да­ ти їй повільно охолонути. Це зробить її структуру більш пластичною, особливо коли використовується прокат. (Це стосується також латуні та заліза.) Мідь набагато важче

	115
ОФОРТ ТА ІНШІ ВИДИ ГЛИБОКОГО ДРУКУ

Ви­травленн­а до­шка н­аби­ваєтьс­я о­фо­ртноо­ю фарбо­ю за до­по­мо­го­ю ре­зино­о­во­го­, або по­ліу­ри­таноо­во­го шпате­ля рівноо­мірно у у­ різнии­х н­апрямках для більш ре­те­льноо­го запо­вн­юваннн­я штри­хів. У разі, ко­ли фарба загусс­та, н­аби­вку сс­лід прво­ди­ти нн­а те­плій пли­ті.

Надли­шо­к фарби заби­раєтьс­я ти­м же шпате­ле­м, по­тім м’яко­ю бо­во­вн­яноо­ю або льн­яноо­ю ган­чи­рко­ю с­кладено­о­ю у де­кілька шарів. Начисс­то до­шку ви­би­вають ру­ко­ю, посс­тійно о­ ви­ти­раючи ру­ку о ­ н­амо­тану н н­а ін­шу ру­ку ган­чи­рку­. Для більш ре­те­льноо­го ви­би­ваннн­я під до­шку мо­жн­а по­клас­ти арку­ш чу­пко­го нн­ате­рто­го крейй­до­ю кар­ тону­у­. Ос­тато­чну ­ ви­би­вку мо­жн­а про­во­ди­ти тако­ж арку­шами тонн­ко­­ го папе­ру або кальки при­тисс­каючи їх до­лоне­е­ю до по­ве­рхн­і до­шки­. Для о­три­маннн­я якісно­о­го відби­тку фас­ку до­шки с с­лід о­бе­ре­жно ­ про­те­рти ган­чірко­ю з крейй­до­ю, бо нн­а фас­ках мо­жу­ть зали­ши­тисс­я плями фарби­, які зіпсуу­ють есс­тамп.

піддається травленню, тому травлячій роз­ чин повинен бути досить концен­рований.

З мідних дощок можна зняти до 500 естампів. При застосуванні коль­рових фарб мідь до­ре держе колір. Латунь та різні бронзи по своїм яко­тям дуже подібна до міді і дає такі ж результати. Травлення їх може дуже різнитися в залежності від хімічного складу сплаву та його техніческого призначення.

Мідні та латунні дошки добре травляться у розчині хлорного заліза.

Попередньо, особливо при роботі з різними зразками металу для дослідження його якостей, слід виготовляти шкалу травлення. Латунь, дюраль, залізо також придатні для «сухої голки», гравюри різцем та де­ких видів травлення.

Сталеві дошки дають, як що це необхідно, найбільші тиражі, але найважчі в обробці. Травити їх можна також хлорним залізом.

Алюміній важко піддається травленню та при друкуванні забруднює естампи. Використовувати його можна тільки для досягнення особливої виразності виходячи з власного художнього досвіду.

Ріжуться дошки за допомогою спеціальних «плужків», або, якщо метал тонкий, ножиця­ ми для металу. Метал слид різати під мета­ леву лінійку врахову­чи допуск у розмірах на обробку фасет. Як що дошка сильно деформована, або має глибокі каверни, то її слід відрихтувати на гладкому і чистому, без забоїв, ковадлі спеціальним молотком. Обов'язково слід обробити фасети та зкруг­ лити кути, це збереже долоні від зайвого травмування при набивці дощок та­ри друку­ ванні збереже папір від проривів. Остаточну обробку фасетів слід проводити після травлення, перед друком накладу естампів. Ці операції проводяться за допомогою зви­ чайного напилка або шаберів.

Всі види дощок готуються принципово однаково. Спочатку шліфуються різними номерами наждачного паперу, а потім поліру­ ються до дзеркального бли­ку шліфувальни­ ми па­тами. Найчастіше застосовується різні види паст на основі оксиду хрому–

ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ

Наби­та та підігріта для більшо­ї плас­ти­чнос­с­ті	фарби до­шка кла­
де­тьс­я н­а сее­ре­дину у­ тале­ру оо­фо­ртноо­го ве­рс­тату­, с­ве­рху		кладе­тьс­я
во­ло­гийй­, але бе­з крапе­ль во­ди­, папір.
Все ­ це н н­акри­ваєтьс­я якісни­и­м войй­ло­ко­м або	фе­тро­м	і по­вільно ­
прко­чу­єтьс­я під валами­. Тисс­к висс­тавляєтьс­я відпо­відно ­		до ро­зміру

до­шки­, її то­вщини­и­, та гли­бини и­ травленн­н­я ін­ди­віду­альноо­. Слабкий ­

тисс­к мо­же при­весс­ти до то­го­. що фарба не ­ вийй­де			зі штри­ха, у­тво­­
ри­тьс­я «білийй­» пусс­тий ­ штри­х. Си­льний й­ тисс­к мо­же			ви­дави­ти	фарбу
зі штри­хів та разкарати її по відби­тку­, ятво­рюючи			«язи­ки­»
Вітби­то­к с­лід зн­імати оо­бе­ре­жно ­ і нее­квапли­во­, у разі по­тре­би				до­шку
мо­жн­а зноо­ву підігріти­, що­б фарба краще		ви­хо­ди­ла зі штри­хів.
Піс­ля де­кілько­х вітби­тків, в зале­жнос­с­ті		від якосс­ті фарби­,		до­шку
с­лід про­ми­ти	від зали­шків пігменн­тів, що	вхо­дять до сс­кладу фарби­.
Отри­ман­і вітби­тки пре­ба ви­вісии­ти нн­а просу­у­шку			до по­вноо­го	виси­и­­
ханнн­я фарби­,	по­тім їх мо­жн­а зноо­ву зле­гка зво­ло­жи­ти і н­акле­їти нн­а
план­ше­ти­, або	по­клас­ти під прес ­ між шарами картону­у­.

116

«ГОІ» (Державний оптичний інститут). Слід пам'ятати, що обробку дошки слід прово­ дити в одному напрямку, це прискорює та полегшує шліфовку та поліровку металу. Поліровку можна проводити за допомогою різних видів механічного обладнення, або вручну, набивши степлером на невеликий дерев’яний брусок м’яке сукно та натерши його полірувальною пастою зі скіпідаром. Перед нанесенням лаку дошку слід обезжи­ рити за допомогою, спочатку, розчинника,

апотім розчину мила та меленої крейди.

2.Полірувальні пасти. Для обробки дощок застосовуються різні види шліфувальних та полірувальних паст, як на водній, так

іна жировій або восковій основі з різними видами корунду, алмазного пилу, або окису хрому. Пасти випускаються промисловістю пристосованими для оброки певних окремих видів матеріалів, в залежності від їх фізичних властивостей.

3.Офортний лак. Офортні лаки діляться на основні (тверді, м'які та рідкі) лаки та на

іви­ривні.

Основні лаки сприймають на себе малю­ нок, а ви­ривні захищають дошку зі зворот­ ного боку або при багаторазовому травленні попередньо вже протавлені місця. Основні лаки готуються із застосуванням таких компонентів, як різні види каніфолі (ма­ти­ ка, копал, смага танпентірна та інші), смаги (асфальту, бітуму) та бджолиного воску. З усіх екзотичних складових рецептів, що наве­ дені у фахових виданнях особливо давніх, (рецепти з яких переходять з посібника в посібник), довелося застосовувати у прак­ тиці лише копал занзібарський (смагу якогось там дерева з родини акацієвих), та мастику танпертірну (каніфольна фракція живиці італійської смереки) які у всьому подібні до звичайної каніфолі. Ма­тика та смага танпентірна теж подібні до неї. Сирійський асфальт теж досить екзотична страва. Ці складові входять до твердого лаку фран­ цузької фірми «EL FRANC», який, як і його рідкий різновид, до­ре зарекомендовав себе

упрактиці офорту. Але у більшості випадків

утворчий практиці доводиться викори­тоа­

	117
ОФОРТ ТА ІНШІ ВИДИ ГЛИБОКОГО ДРУКУ

Гравюра н­а картонн­і – с­во­єрідн­а та н­е­по­втор­н­а те­хн­іка, нес­с­кладн­а за тех­н­о­ло­гією та тро­хи при­мхли­ва при дру­ку­ваннн­і. Здаєтьс­я все ­ про­с­то­. Накле­їти н н­а картон ­ кальку­, але­...мож­н­а на­кле­їти во­ло­гу кальку і то­ді во­н­а ляже рівноо­, а мож­н­а на­кле­їти сс­у­ху і то­ді во­н­а дас­ть до­сии­ть ви­разн­і змор­шки­, які збагатять факту­ру ро­бо­ти­. Обо­в'язко­во сс­лід про­кри­ти пе­ре­д гравіров­ко­ю до­шку шаро­м н­ітро­­ лаку що­б запо­бігти втягу­ван­н­ю у картон о о­лії з фарби­, що при­ве­де к пе­ре­с­и­хан­н­ю фарби і зн­е­мож­ли­ви­ть її ви­дру­ко­ву­ван­н­я н­а папір. Піс­ля гравіру­ван­н­я с­лід закріпи­ти н а­агравіро­ван­і штри­хи то­н­ки­м шаро­м рідкоо ­ роз­чи­ну н н­ітро­лаку­. Це тро­хи підви­щіть ти­ражн­іс­ть ро­бо­ти­. Мож­н­а гравіру­вати гол­ко­ю, а мож­н­а н­о­же­м зрізати ве­рхн­ій шар карто­ну ­ і то­ді н­а цьо­му міс­ці, н­авідь піс­ля про­крит­тя н­ітро­ла­ ко­м бу­де дру­ку­вати­с­я с­ірий ­ тонн­.

увати лак власного виробництва.

Твердий лак досить тривкий у будь якому розчині кислоти або хлорного заліза, до­ре держе тонку лінію, не тане від тепла рук, доб­ ре закопчується і не перегоряє при цьому.

Виготовляється він так: Першим розтоплю­ ють бітум. Розтоплений бітум витримується на слабкому вогні певний часна жаль час визначається дослідним шляхом виходячи

звласної творчої практики) для видалення

знього залишків летючих фракцій. Поті до розплаву бітуму додається подрібнена каніфоль (бажано, найбільш тугоплавка

знаявних – смерекова)і, останнім, бджо­ линий віскочищений, але не освітлений органічними кіслотами. Для виготовлення лаку слід відбирати більш темну каніфоль, вона розтоплюється при вищій темпера­ турі. Світлу каніфоль слід попередньо обе­ режно випарити на слабкому вогні щоб позбутися залишків летючих скіпідарних та танпентірних фракцій. Віск теж слід попередньо перетопити. При виготовленні офортного лаку слід додержуватися елемен­ тарних правил безпеки та кори­туватися витяжною си­темою згідно затвер­жених умов праці у офортній майстерні. Готовий росплав мажна вилити на присипаний пилом каніфалі літографський камінь або

вспеціальні форми. Підходять зрізані металеві банки з пад пива та ін.

Рецепт твердого офортного лаку для дов­ го­ривалої роботи:

Бітум – 3 вагові ча­тини. Каніфоль – 3 вагові ча­тини. Віск – 2 вагові ча­тини.

Рецепт твердого офортного лаку для трав­ лення у міцних розчинах кислоти Бітум– 1 вагова ча­тина, Каніфоль – 1 вагова ча­тина, Віск – 2 вагові ча­тини.

М’які лаки на додаток до основних компо­ нентів мають досить велику ча­тину бараня­ чого сала.

Рецепт м'якого офортного лаку: Бітум – 3 вагові ча­тини. Каніфоль – 3 вагові ча­тини. Віск – 2 вагові ча­тини.

ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ

Накле­ю­чи нн­а картон ­ кальку мож­н­а відразу нн­авідь бе­з гравіру­ван­­ н­я гол­ко­ю, а ли­ше од­нн­и­ми змор­шками папе­ру ут­тво­ру­ти малю­но­к, то­н­альн­іс­ть яко­го мож­н­а ко­ре­гу­вари зай­ви­ми шарами нн­ітро­лаку­. Кальку мож­н­а на­кле­ювати тільки нн­а де­які пло­щіни ­ ро­бо­ти­, або­, вза­ галі, малень­ьки­ми клапти­ками там, де це по­трібноо­. Чу­до­вий ­ ре­льєф мож­н­а с­тво­ри­ти за до­по­мо­го­ю гу­с­то­ї во­до­е­му­льс­ійно­о­ї фарби­, по якій мож­н­а гравіру­вати як у сс­у­хо­му­, так і в н­апівс­у­хо­му сс­тан­і.

118

Бараняче сало – 8 вагові ча­тини.

Рідкі лаки – це розчин твердих лаків у скіпідарі, пінені або у уайт спіриті. Рецепт рідкого офортного лаку:

Твердий лак – 1 вагова ча­тина, Сіпідар (пінен) – 25 вагових ча­тин. Або:

Бітум – 3 вагові ча­тини. Віск – 2 вагові ча­тини., Кніфоль – 2,5 вагові ча­тини, Сіпідар – 15 вагових ча­тин. Або:

Твердий лак – 1 вагова ча­тина, Сіпідар (пінен)– 20 вагових ча­тин. Бітумний лак– 3 вагові ча­тини.

Заміщення вагових ча­тин можливо на схожі за якістю і вирішується шляхом особ­ ливого досвіду. Виготовлення лаку слід почи­ нати з розплавлення найтвердіших ча­тин (асфальту, бітуму). Віск, каніфоль, копал та ма­тику можна плавити сумісно. Потім слід перемішати одержані розплави, відфільтру­ вати їх та відлити у потрібну форму. При цьому слід додержуватися техніки безпеки, щоб запобігти спалахів та опіків. Роботу слід проводити під витяжною си­темою. На поверхню дощок офортні лаки наносяться тонким, прозорим шаром валами або шкіря­ ними тампонами на теплій офортній плиті

.

Твердий лак перед гравіруванням обов'яз­ ково закопчується для посилення стійкості проти травлення. Дошка коптиться до стану

«крила ворони», блискучого чорного кольору рівного тону, на якому штрих буде видно більш контрастно. Матові, не блискучи плями свідчать про велику кількість сажі, на яку погано переводиться малюнок, або перепаленість лаку, з якого вигоріли деякі компоненти, Такий лак погано держе травлення, «пробивається». У цьому випадку

дошку слід переробити.

Ви­ривні лаки – це такі лаки, як різні мар­ ки бітумного, або рідкі основні лаки.

4.Офортні фарби. Офортні фарби несуть

усобі ті ж пігменти, що й олійні фарби (за винятком тих, що ре­гують з металами або

	119
ОФОРТ ТА ІНШІ ВИДИ ГЛИБОКОГО ДРУКУ

папером). На відміну від олійних фарб вони мають у своєму складі слабку льняну або конопляну оліфу та рідке мило. Завдяки цим компонентам фарба легше вибивається з до­ шки та переходить на папір. Як офортні мож­ на викори­товувати і звичайні олійні фарби високої якості попередньо знежирившиїх, видавивши на картон, який прийме в себе зайву льняну олію, та змішавши з зеленим милом та слабкою оліфою. Зелене мило можна замінити розплавом олійної фарби зі стружкою звичайного, не ароматизованого, мила. Оліфа та мило добавляються малими порціями. Якість фарби можливо перевіри­ ти тільки дослідним шляхом. З олійних фарб дають добрий результат при друкуванні такі фарби, як виноградна чорна, персикова чорна, подільська чорна, ум­ра натуральна, ум­ра палена, у малих кілько­тях можна добавляти вірідонову зелену, тіоіндіго чор­ ну та інші фарби в залежності від мети та творчого задуму. Різні види типографських фарб слід викори­товувати обмежено у зв'яз­ ку з тим, що їх важко зчи­тити з поверхні дошки. Щлях до успіху завжди підкаже твор­ чий задум та досвід.

5. Папір. Застосовуються різні види офорт­ ного або естампного паперу, який різниться по масі, щільності або коль­ру. Найкращі види паперу слабо проклеєні та мають дов­ ге міцне волокно. Можливе застосування інших різновидів паперу, але вони повинні досить довго вимочуватися у воді, щоб поз­ бавитися надлишків клею, солей та інших технологічних хімічних речовин.

6. Травлячи розчини. Застосовуються різні розчини азотної кислоти, хлори­того заліза або мідного купоросу. Їх застосування обу­ мовлене технічним станом майстерні, пра­ вилами техніки безпеки та індивідуальними вподобаннями художника до різних металів та видів травлення.

7. Витяжне устаткування. Устаткуванну, що створює беспечні умови роботи з травлячими розчинами. Вимоги устаткування викладені у нормативних доку­ ментах з охорони праці.

ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ

Су­ха го­лка н­а ме­талі, мабу­ть, це оо­дн­а з н­ай­більш н­адхненни­н­и­х те­хн­ік о­фо­рту­. Тво­рчіс­ть нео­о­посе­е­ре­дко­ван­а с­кладнии­ми те­хноо­ло­гічнии­ми прийо­о­мами­. Го­лка бе­зпосе­е­ре­дн­ьо пе­ре­дае і сии­лу ру­ки і тре­мтіннн­я ду­ші. А сии­ла та н­апру­женн­н­я лін­ії мають май­же конн­кре­тний й­ фізи­ч­ ний й­ ви­мір. До­бре ви­ко­рисс­то­ву­вати під суу­ху го­лку м'яку­, відпу­щену у­ мідь, або­, ще краще­, тонн­кий ­ цинн­к. Штри­х н­а нии­х бу­де со­о­ко­ви­тийй­,

У суу­хій го­лці інсс­ту­менн­т, як що він до­бре	заго­ст­ре­ний­й­, ро­зрізу­є
ме­тал май­же не ут­у­тво­рю­чи сс­труж­ки­. При	цьо­му на­авко­ло штри­ха

з'являють­ся характе­рн­і за­усен­н­ці – барби­, які до­бре ут­три­му­ють фар­ бу і ут­во­рють н­а вітбит­ку характер­ну ок­са­­ами­то­ву факту­ру­. До­шки гравіро­ван­і с­у­хо­ю гол­ко­ю до­бре піддають­ся ко­ре­кції за до­по­мо­го­ю о­дн­ієї тільки гладил­ки­, до­сии­ть про­с­то тако­ж по­с­и­ли­ти зву­чан­н­я лін­ії, як що до­шка «здру­ку­вала­ся», або по­тре­бу­є до­ро­бо­к. Су­ха гол­ка кра­си­во та ор­ган­ічно ­ по­єднуу­єтьс­я з таки­ми те­хн­ікам, як лавіс­, або аквати­н­та. У цьо­му ви­падку сс­по­чатку ви­ко­н­у­ють­ся вс­і дії, по­в'язан­і з травле­н­н­ям, а ли­ше по­тім ви­ко­нуу­єтьс­я гравіру­ван­н­я с­у­хо­ю го­л­ ко­ю, ін­акше барби відчут­но ­ пс­у­ють­ся під час травле­н­н­я аквати­н­ти

120

8. Різні види офортних голок. Найкраще кори­туватися тими, що відповідають техніці травленого штриха та «сухої голки». Голки для «сухої голки» повинні бути важкими, що полегшає працю ними, та їх вістрія повинні ви­римувати досить сильні фізичні наван­ таження. Виготовляються вони з якісної інструментальної сталі спеціальних сортів, і заточуються на конус, або не три грані.

Голки, які застосовуються у «травленому штриху» легші та за вподобанням художника можуть бути гнучкими та пружними. Заточу­ ються голки і для «травленого штриха», для і «сухої голки» найчастіше «на конус », «на три грані», та «на скіс».

Для виправлення дошок застосовуються різні види шаберів та гладилок.

9. Друкарський верстат. Усі офортні дру­ карські верстати мають подібну конструкцію. Це два вали, закріплені між важкими стани­ нами, між якими прокочується металевий, пластиковий або дерев’яний талер. Різняться верстати шириною валів, матеріалом з яких вони виготовлені та конструкцією механічної передачі. Поширені верстати, виготовлені на комбінатах художнь­го фонду або різної якості копії з німецьких верстатів різних фірм та років виготовлення.

10.Нагрівальна плита для нанесення офортних лаків тадошок при набиванні фарби та перед друком. Вона може бути зконструйована спеціально відповідно до умов майстерні, або в індивідуальній творчий практиці можна пристосувати звичайну електричну плитку

11.Прес для сушки та вирівнювання естампів

СУХА ГОЛКА

Технічно найбільш простіший вид глибо­ кого друку – «суха голка». Тому вивчення технік офорту слід починати з цього виду офорту. Він позбавлений складно­тей трав­ лення, має досить виразні художні особли­ вості. Основним засобом виразності «сухої голки» є лінія, характер якої досить різно­ манітний і має багаті творчі можливості.