робота в графматеріалі

ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ ОФОРТ ЛІТОГРАФІЯ ДЕРЕВОРИТ ЛІНОРИТ ШОВКОТРАФАРЕТНИЙ ДРУК	41

Ко­льо­ро­вий ­ пейй­заж. Фо­рма ви­го­то­вленн­а за фо­то­те­хноо­ло­гією з ро­з­ дру­ківо­к лазе­рноо­го при­те­ра, які бу­ли зро­бленн­і н­а мато­ву кальку­. Дру­к про­во­ди­вс­я фаф, як з о­днии­х і ти­х же сс­іто­к мо­жн­а н­адру­ку­вати ро­бо­ти у ­ різнии­х ко­льо­ро­ви­х гамах.

лювання приводки по двом координатам і куту оберту.

Щоб папір щільно прилягав до столу та неприлипав до сітки при друкуванні за допомогою компресора, різних ве­рилято­ рив або звичайного пилососа у спеціальній порожнині під робочою поверхнею столу створюється знижений тиск, через отвори туди всмоктується повітря. Різниця тисків надійнофіксує папер до побочого столу.

Точне положення паперу фіксується упорними рейками, які робляться або з тон­ кого металу, або зі звичайного кортону відповідної до паперу товщини і фіксуються скочем. Якість і точність фіксації паперу особливо важлива для приводки фарб у процесі друкування.

Зазор між рамою і столом ви­тав­ ляється коли рама знахидиться у нижнь­му положенні для того, щоб не було торконня сітки і паперу після проходу ракеля, бо це може приве­ти до змазування фарби на відбитку, а також для того щоб вітбиток не прилипав до трафарету. Зазор між сто­ лом і сіткою повинен бути 1 3 мм для рам

ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ ОФОРТ ЛІТОГРАФІЯ ДЕРЕВОРИТ ЛІНОРИТ ШОВКОТРАФАРЕТНИЙ ДРУК	42

формату А3 (30х42мм) і 3 5 мм для А0 (84х118мм).Дуже важливо, щоб рама у по­ ложенні паралельно до талеру друкарського столу.

Для точної приводки крімточного гео­ ме­ричного положення паперу на талері, точного приводу рами слід зважати на такі чинники: мінімальнийзазор, мінімальне піднімання рами, мінімальний тиск ракеля, рух ракеля тільки в один бік по коротшій стороні трафарету, при багатоколь­ро­ вому друкуванні слід викори­товувати ракелі однакової якості та довжини, фарба

ну ­ кальку­. Дру­к про­во­ди­вс­я фарбами нн­а оснон­о­ві е­мали­і ПФ. фо­то­те­хноо­ло­гією з ксее­ро­кс­ів, які бу­ли зро­бленн­і н­а мато­ву ксее­ро­кс­­ Ці лисс­тівки ви­конн­ан­і в те­хн­іці шо­вко­графії. Фо­рма ви­го­то­вленн­а за

ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ ОФОРТ ЛІТОГРАФІЯ ДЕРЕВОРИТ ЛІНОРИТ ШОВКОТРАФАРЕТНИЙ ДРУК	43

повинна бути однакової конси­тенції, вологість і температура повинні бути постійні (55 65% та 19 20°), однакові умови висихання фарби. При богатоколь­ровому друкуванні слід особливу увагу звернути на якісне виконання привідних міток на оригінал макеті, плівках та трафаретах на сітках. При виводі плівок на офісних прин­ терах слід вважати на те, що вони можуть деформувати розміри у діапазоні від 0,1 до 1 мм на 30 мм довжини.

Готові вітбитки слід у горизонтальному положенні сушити на спеціальних стилажах, полиці яких робляться з рядів туго натяну­ тих міцних ниток. Час висихання шовкот­ рафаретних фарб від 15 до 60 хвилин, інші фарби маюь значно більший термін оста­ точного висихання.

Видалення покриття з сіток Після друку фарба змивається з сітки

рекомендованим розчинником.

Увага! Завжди слід дбати пр гарну венти­ ляцію приміщення, особливо при роботі з розчинниками та ви­равками для емульсій!

Найкраще вимивати­рафарети відразу після закінчення друку, коли залишки фарби ще остаточно не полімерізувалиля. Для попереднь­го очищення від фарби можна застосовувати крім рекомендованих виробником розчинникі типу 646, 647 для шовкотрафаретних фарб та скіпідар або уайт-спірит для фарб на основі ПФемалей.

Для руйнування емульсій слід вико­ ри­товувати­ пеціальні очищу­чи засоби. Гідрохлорид натрію (вітбілювач) у чи­тому вигляді може приве­ти до швидкого зно­ шування сітки. Він діє швидко тільки на еьульсії на основі желатину.

На сітку наноситься па­топодібний або гелеподібний лужнийз асіб з двох боків і змивається тільки після повного розчи­ нення трафарету. Промивку сітки слід проводити потужним струменем води за

Авто­рс­ькі пе­ре­ки­дн­і каленн­дарі н­адру­ко­ван­і в те­хн­іці шо­вко­графії. Фо­рма ви­го­то­вленн­а за фо­то­те­хноо­ло­гією з ро­здру­ківо­к лазе­рноо­го при­те­ра, які бу­ли зро­бленн­і н­а мато­ву кальку­. Дру­к про­во­ди­вс­я шо­в­ ко­трафаре­тнии­ми фарбами­.

ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ ОФОРТ ЛІТОГРАФІЯ ДЕРЕВОРИТ ЛІНОРИТ ШОВКОТРАФАРЕТНИЙ ДРУК

44

допомогою спеціального насоса під ти­ком

50 100 бар.

Якщо на сітці залишилися рештки фарки, її х слід смити розчинником для шовкотрафаретніх фарб або змивкою для емалей ПФ, після цього обов’язково сітка знежирюється, ще раз промивається і стає готовою для повторного викори­тання..

ЛІНОРИТ, ДЕРЕВОРИТ

	46
ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ

«Свята До­ро­те­я» – о­дин ­ з пе­рши­х нин­н­і відо­ми­х євро­пейс­с­ьки­х де­ре­­ во­ри­тіврбо­бо­ти анон­н­імноо­го майсс­тра з Бо­варії(1410 – 1420 рік).

Де­ре­во­ри­т	відо­мий у у­ Євро­пі н­а 50	ро­ків ран­іше		за	гравюру н н­а
ме­талі.
Ймо­вірно ­	він нн­аро­ди­вс­я у майсс­те­рн­ях ре­місни­и­ків,			що		зай­малисс­я
н­аби­внии­ми	тканин­н­ами­. Де­ре­во­ри­т	шви­дко у у­вій­шо­в			у	ку­льту­рне ­
жи­ття ши­ро­ки­х ве­рс­тв сус­с­пільс­тва		с­тавши­,	при май­ше			абсоо­лют­
ноо­му не­е­писс­ьменс­с­тві, с­во­єріднии­м ан­ало­го­м			книи­ги­.	Йо­го		графічн­а

мо­ва с­про­щенн­а і де­ко­рати­вно ­ ви­разн­а. Відчу­ття лін­ії, ко­мпо­зи­ції чо­рноо­го та біло­го­, ро­би­ть деее­во­ри­т мисс­те­цтво­м висо­о­ко­го ху­до­ж­ н­ьо­го рівн­я. З'яви­вшисс­ь, як ноо­вий ­ ко­мунн­ікати­вний й­ зас­іб в у­мо­вах нее­досс­татн­ьо­ї осс­віти у сес­е­ре­дн­ьо­віччі гравюта н­а де­ре­ві шви­дко сс­тає с­ами­м росс­по­вс­юджени­и­м та с­ами­м нео­о­бхіднии­м ви­до­м графічноо­го мисс­те­цтва. А винн­ахід І. Гу­тенн­бе­рго­м ре­во­люційно но н­о­во­го сс­посо­о­бу дру­ку­ваннн­я книи­г по­клав по­чато­к ро­зви­тку книи­жко­во­ї графіки­, де гравюра с­тала оснон­о­внии­м засоо­бо­м ілюс­тру­ваннн­я ноо­во­ї книи­ги­.

Дереворит, або ксілографія, най­ давніша з техніки гравюри. І походить вона від різблення по дереву, одному з найдоступніших та найпоширеніших матеріалів, що здавніх давен застосовувала людина у своєму житті. Дереворит та його молодший родич, лінорит належать до теннік, що узагальнено називаються техніками високого друку. Для всіх технік високого друку характерно те, що друкуючий єлемент утворений поверхнею матеріалу – дошки ізнаходиться вище пробільного, який заглиблений у поверхню, Фарба наноситься за допомогою валу або тампону на поверхню і не попадає у заглиблення

Найперший з відомих відбитків на папері датовано 868 роком і зроблено його в Східній Азії. Відомі ще давніші відбитки на пергаменті. Так, перші відбитки фігур­ них зо­ражень у техниці високого друку робились індійськими будди­тами з метале­ вих, дерев'яних або кам'яних «дошок» ще у першому столітті нашої ери.

ЛІНОРИТ ТА ДЕРЕВОРИТ	47

Зі стародавньої Індії дереворит поширю­ ва­ся на схід і на захід, утворивши два неза­ лежні напрямки, які ототожнюються тепер насамперед з західною, європейською, та східною, китайською та японською техніка­ ми гравірування.

У Європі дереворит з'являється у ХІV – ХV стліттях. Перший нині відомий датований відбиток відноситься до 1418 року.

Історія розвитку гравюри почалася одно­ часно у декількох країнах, одначе її розвиток ішов по різному. В історії німецького мис­ тецтва гравюра поряд із живописом визнача­ ли стиль Відро­ження. Відомі «Вершники апо­ каліпсісу» Альбрехта Дюрера по емоційній силі, пристрасності та філософській глибині став в один ряд з найвідомішими творами Відро­ження.

До кін­ця 18 с­то­ліття відо­ма бу­ла ли­ше оо­бре­зн­а гавюра н­а де­ре­ві.

Де­ре­во­, пе­ре­важно ­ ви­шн­ю, гру­шу­, яблунн­ю, ін­ко­ли			бу­к,	різали нн­а
до­шки	вздо­вж во­ло­конн­, по­ліру­вали­, про­грунн­то­ву­вали			восс­ко­м.
Малюноо­к н­аносис­и­ли		за до­по­мо­го­ю пенн­зля або пе­ра. По­тім лін­ії
з о­бо­х бо­ків о­брізу­валисс­я три­ку­тнии­м ноо­же­м, де­ре­во			по­між лін­іями
ви­би­ралосс­я маленн­ьки­м до­ло­то­м н­а гли­бину у у­ два –			три міліме­три­.
Ес­тампи	мали характе­рний й­ ви­гляд, їх ко­мпо­зи­ції с­кладалисс­я з ко­м­
бін­ацій	чо­рнии­х лін­ій	та конн­трас­тнии­х плям.
У осс­таннн­ій чве­рті		XVIII с­то­ліття ан­глієць То­мас Б'юік		винн­ай­шо­в

суу­часний ­й­ ви­д де­ре­во­ри­та – то­рце­ву гравюру­. Гравіру­ваннн­я про­во­­

ди­тьс­я	шти­хе­лями­, с­хо­жи­ми нн­а інсс­тру­менн­ти для		гравіру­ваннн­я по
ме­талу­,	н­а по­пе­ре­чноо­му зрізі тве­рдо­го де­ре­ва (		гру­ші, с­амши­та,
бу­ка). Інсс­тру­менн­т зали­шає н­а вітби­тку		білу лін­ію. Це дає змо­гу пра­
цювати	більш тонн­ко­ю лін­ією і зро­бти	де­ре­во­ри­т тоно­о­ви­м.

	48
ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ

У пе­рши­х вправах у гравіру­ваннн­і с­лід ви­про­бу­вати різн­і прийо­о­ми різбденн­н­я. Ро­бо­ту біло­ю лін­ією, ро­бо­ту чо­рноо­ю лін­ією, ро­бо­ту чо­р­ ноо­ю плямо­ю, тонн­альн­і росс­тяги та ін­ше­. Про­ба ро­би­тьс­я для н­ад­ баннн­я по­чатко­ви­х н­ави­чо­к у різбленн­н­і та ви­явленн­н­я суу­б'єкти­внии­х у­по­до­баннн­ь до яко­їс­ь з існу­у­ючи­х манее­р і до­бре­, ко­ли про­ба с­тане ­ с­амо­цінно­о­ю тво­рчо­ю ро­бо­то­ю.

Вправа на вивчення властивостей техніки. Виконанана лінолеумі ліноритними та дереворитними різцями.

Гравірування, особливо у деревориті слід проводити на спеціальній граверській подушці. Площина різання буде вище за площину столу і це дасть змогу знайти більш раціоналний кут заглиблення різця в дошку, при якому різець не «пірнає» і не «вистрибує». До тогож обертати можна не тільки різець, а й дошку, що дуже жручно при гравіруванні ліній по колу.

Витоки інтенсивного розвитку гравюри були позначені суттєвими змінами свідо­ мості середньовіччя, умовами економічного, політичного та духовного життя. В умовах реформації зросла потреба у гравюрі, як засобі не тільки ми­тецькому, але й політич­ ному, релігійному, просвітницькому та комунікативному. Гравірування стало, як тепер кажуть, першою мультимедійною тех­ нологією. Це утілітарне значення гравюри ви­вилося з самого її заро­ження.

Гравюра на дереві у своїх перших зраз­ ках поступалася у художніх яко­тях своїй трохи старшій сестрі гравюрі на міді. Але вона «пішла у народ», замінивши йому книгу, популяризу­чи новітні тогочасні релігійні, філософські, естетичні, політичні ідеї та тво­ ри високого ми­тецтва.

Гравюра «Свята Доротея» (1410 – 1420 р.р.), надрукована у Баварії, несе на собі знаки декоративно орнаментальної стилісти­ ки середньовічного готичного собору, спов­ нена щирого поклоніння святості. (Світська тематика з'явиться у гравюрах значно пізніше.)

	49 51
ЛІНОРИТ ТА ДЕРЕВОРИТ

Інсс­ту­менн­ти для ліноо­ри­ту мають ви­гляд с­то­міс­то­к різноо­ї фо­рми­: н­апівкру­гли­х, ку­то­ви­х які різн­ятьс­я ши­рино­о­ю ле­за та н­ас­аджени­и­х у ру­чки як і в граве­рнии­х різцях ін­ши­х ви­дів.

Інсс­ту­менн­ти	для де­ре­во­ри­ту май­же ее­денн­ти­чн­і до ме­тало­графічнии­х
і мають ті	ж н­азви­: грабшти­хе­лі, шпи­цьшти­хе­лі, бо­льршти­хе­лі,

месе­е­ршти­хе­лі, фладенн­шти­хе­лі, ре­пшти­хе­лі.

Дру­карс­ька ти­по­графс­ька фарба ви­кладаєтьс­я тонн­ки­м шаро­м за до­по­мо­го­ю шпате­ля н­а ро­зкатний й­ каменн­ь і ро­зко­ту­єтьс­я вало­м до по­яви рівноо­мірноо­го «о­кс­ами­то­во­го­» відли­пу­. Шар фарби нн­а до­шці по­винен ­н­ бу­ти те­ж тонн­ки­м і рівноо­мірнии­м, то­му до­шку н н­ако­ку­ють у різнии­х н­апрямках не н н­атисс­каючи нн­а вал що­б запо­бігти нн­ако­пи­­ ченн­н­ю зай­во­ї фарби нн­а краях фо­рми­. То­ді лін­ії н­а вітби­тку вийй­ду­ть о­хайнн­і, не ­ «ро­зчавленн­і»

Виникнення у Німеччині способу друку книги міцно на століття поєднало дереворит та ми­тецтво книги.

І вже через століття після своєї появи гра­ вюра на дереві піднеслася до найвищих мис­ тецьких вершин. Це пов'язано з нюрбергсь­ кою граверською школою та з ім'ям Альбрех­ та Дюрера. У 1493 р. видаються «Всесвітні хроніки», а у 1494 р. «Корабель дурнів», у створенні ілю­срацій до них, безперечно за свідченнями мистецтвознавців, приймав участь А. Дюрер. Це про нього Еразм Роттер­ дамський сказав у 1528 році: «…Чого тільки не може виразити він в одному кольорі, чор­ ним штрихом? Тінь, світ, блиск, ви­тупи та заглиблення, завдяки чому кожна річ постає перед зором глядача не тільки однією гран­ ню… Все він передає найтоншим штрихом, і до того ж тільки чорним, що ти б образив цей витвір, якби схотів привне­ти в нього фарби.» У гравюрах «Самсон» (1496 – 97 рр.), серії «Апокаліпсис» (1498 р.) знайшов своє відо­раження буремний час і буремний дух величного митця.

А. Дюрер і М. Лютер поширили гравюру на дереві у Європі. Усі наступні гравери були

	50
ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ

до певної міри учнями Дюрера. Один з них, Ганс Бальбунг (Грін) одним з перших викорис­ тав коль­ровий друк (з декількох дощок). Ганс Гольбейн Молодший і його «Танок смерті» (1526 р.), Лукас Кранах Старший – всі вони сягнули неперевершених вершин ми­тецтва гравюри.

Згодом цен­ром гравюри на дереві стає Італія і, а в Італії – республіка Венеція. Наприкінці XVI сторіччя гравюра на дереві, у більшості випадків стає засобом ілю­сру­ вання.

Італійці винаходять техніку «кьяро­куро» (що перекладається як світлий темний). Гра­ вюри у цій техніці друкуються з декількох дощок, кожна для відповідного коль­ру. Дошки друкувалися від світлого до темного. Уго де Карпі, найвидатніший представник цьо­ го напряму. (Відомі його гравюри «Діоген» 1527 р., «Чудесний лов риби» та інші.). Ніко­ ло Вінчентіно, Антоніо да Тронто, Ан­реа Ан­реані працювали у техніці гравюри на дереві.

На теренах Росії та України поширення гравюри на дереві пов'язано з книго­руком та діяльністю Івана Федорова та Пе­ра Мсти­ славця.

До­шка з фарбо­ю вкладаєтьс­я до сс­пе­ціальноо­ї дру­карс­ько­ї папки­,де ван­а фіксуу­єтьс­я у посс­тійно­о­му по­ло­женн­н­і за до­по­мо­го­ю с­пе­ціаль­ нии­х у­по­рів, що при­кле­юютьс­я по їїпе­ри­ме­тру­. Такіж у­по­ри при­­ кле­юютьс­я і для ти­ражноо­го папе­ру­, який ­ по­винен ­н­ бу­ти заго­то­ваний й­ о­дноо­го фо­рмату­. Осоо­бли­во цьо­го сс­лід до­де­ржу­ватисс­я при дру­ку­­ ваннн­і ко­льо­ро­ви­х есс­тампів, у яки­х є важли­во­ю при­во­дка фарб.