- •Предмет математичної логіки.
- •Розділи математичної логіки
- •Г. Ляйбніц як засновник математичної логіки.
- •„Алгебра логіки” Дж. Буля як перша система математичної логіки.
- •Роль г.Фреге у становленні математичної логіки як науки.
- •Обмеження та узагальнення поняття.
- •Місце сучасної математичної логіки в системі наук.
- •Поняття множини.
- •Інтуїтивне означення множини
- •Xs означатиме, що елемент X не належить множині s. Символ називається символом
- •Поняття елементів множини та підмножини.
- •Операція включення.
- •Відношення між поняттями за обсягом.
- •Загальна характеристика операцій над множинами.
- •Основні закони операцій над множинами: закон тотожності.
- •Основні закони операцій над множинами: комутативний закон.
- •Основні закони операцій над множинами: асоціативний закон.
- •27. Загальна характеристика висловлювань.
- •30. Відношення логічного слідування.
- •32. Поняття формули-тавтології.
- •33. Поняття формули-суперечності.
- •2.5.1. Минимизация логических функций с использованием
- •Рівносильності, за допомогою яких виражають одні сполучники через інші:
- •41. Основні закони логіки висловлювань: закон складної контра позиції.
- •46. Нормальні форми: досконала кон’юнктивна нормальна форма (дкнф)
- •49. Розділово-категоричні виводи.
- •50. Поняття доведення та його види.
- •54. Характеристика математичної аналогії.
-
Поняття елементів множини та підмножини.
У теорії множин використовується поняття порожньої множини. Порожня множина –
це множина, яка не містить елементів. Позначається вона символом . Введення порожньої
множини дає можливість оперувати будь-якою множиною без попереднього застереження,
існує вона чи ні. Наприклад, множина S = {x | x – непарне число, що ділиться на 2} буде
порожньою.
Означення 1.1. Множина A є підмножиною множини В, якщо кожний елемент А є
елементом В, тобто якщо xA, то xВ. Для позначення цього факту водиться знак «» -
символ включення (або «»). При цьому множина В буде називатися надмножиною
множини А.
Якщо необхідно підкреслити, що множина В містить також інші елементи, крім
елементів множини А, то використовують символ строгого включення: АВ. Зв’язок між
символами та задається виразом
ABAB & АВ.
Зокрема кожна множина є підмножиною самої себе. Якщо А не є підмножиною В, то
пишуть АВ. Тобто існує елемент множини А, який не належить В.
Говорять, що множина А є власною підмножиною В, якщо AB і АВ. В такому
випадку множина В буде власною надмножиною.
Означення 1.2. Універсум (універсальна множина) U – множина з такою
властивістю, що всі множини, які розглядаються, є її підмножинами.
У теорії чисел універсум зазвичай співпадає із множиною всіх цілих або натуральних
чисел. У математичному аналізі універсум – множина всіх дійсних чисел, або множина всіх
точок n-вимірного простору. Треба зазначити, що універсум однозначно не визначений, якщо
точно не вказана область визначення (предметна область). Звичайно, будь-яка множина, яка
містить U, може бути використана як універсум.
За визначенням, кожна з множин є підмножиною універсуму. Порожня множина є
підмножиною будь-якої даної множини S, оскільки кожний елемент порожньої множини
міститься в S (або не існує елементів порожньої множини, які б не належали S).
Треба бути уважним, щоб розрізняти елементи множини та підмножини цієї множини.
Наприклад, коли пишуть a{a,b,c}, це означає, що елемент a є членом множини, що
складається з трьох елементів: a, b і c. Коли ж пишуть {a}{a,b,c}, це означає, що множина,
що складається з одного елемента a, є підмножиною множини, яка складається з трьох
елементів: a, b і c.
-
Операція включення.
Включення і рівність множин.
Нехай Х та У - дві множини. Якщо кожен елемент х множини Х є елементом множини У, то говорять, що безліч Х міститься у безлічі У і пишуть: Х У або У Х. Кажуть також, що Х включено в У або У включає Х, або що Х є підмножиною множини У. Знаки включення або відносяться тільки до множинам і їх не слід змішувати зі знаками приналежності Î і . Якщо, наприклад, А - множина всіх студентів вузу, а В - множина студентів-першокурсників цього вузу, то В є підмножина А, тобто У А. Порожня множина вважають підмножиною будь-якої безлічі Х, тобто Ш Х, яким би не було безліч Х. Ясно також, що кожне безліч є підмножиною самого себе: Х Х.
Якщо для двох множин Х і У одночасно мають місце два включення Х У і У Х, тобто Х є підмножина безлічі У і У є підмножина множини Х, то множини Х і У складаються з одних і тих же елементів. Такі множини Х і У називають рівними і пишуть: Х = У. Наприклад, якщо А = {2; 3}, а В = {х | хі-5х +6 = 0}, то А = В.
Якщо Х У, але Х ≠ У, тобто існує хоча б один елемент безлічі У, не належить Х, то говорять, що Х є власне підмножина безлічі У, і пишуть: Х У. Наприклад: N Z, Z Q, Q R. Далі нам потрібно безліч, яке містить в якості свого підмножини будь-яке інше безліч. Таке «всеосяжне» безліч будемо називати універсальним і позначати буквою U.