1.1.3.Підприємство , його фінансово – виробнича діяльність як об’єкт моделювання.

Підприємства, як об'єкти моделювання відрізняються різно­манітністю послуг та продукції, які вони виробляють та реалізують, специфікою виробничого циклу, масштабами діяльності, виробничими фондами, технологіями виробництва, напрямами діяльності.

Підприємство формує взаємовідносини з замовниками, банками, персоналом, державними установами, інвесторами, акціонерами та з іншими зовнішніми контрагентами, що потребує комплексного моделювання їх взаємовідносин.

Виробничо-фінансова діяльність підприємства здійснюється у конкретних умовах, з урахуванням законів, стандартів тощо. У своїй діяльності підприємство діє відповідно до визначених на свій розсуд цілей, інтересів, орієнтуючись на свої ресурси, виробничий потенціал, рівень виробничих технологій, кон'юнктури ринку товарів і послуг, а також встановленого нормативно-правового поля держави і ринкових регуляторів (податки, ціна, тарифна політика, відсоткові ставки тощо).

У процесі виробничо-фінансової діяльності виникають проблемні ситуації, опрацювання яких вимагає:виявлення та визначення стратегічних цілей, завдань та напрямів дій; надання загальної характеристики проблемної ситуації; з'ясування ключових аспектів за кожним із напрямів дій; визначення шляхів розв'язання проблеми; прогнозування та виявлення перешкод, які слід буде подолати в майбутньому; формулювання критеріїв оцінювання результатів, передбачення механізму контролю та адаптації.

У загальному вигляді процес моделювання управління виробничо-фінансовою діяльністю може бути наданий у вигляді 6 етапів: визначення мети, формулювання проблеми управління, моделювання управлінського рішення, контроль за виконанням рішення та його корегування.

Реалізація цілей будь-якого підприємства забезпечується шляхом моделювання виробничо-фінансової діяльності, від якості якої значною мірою залежить ефективність використання: матеріальних (земля, знаряддя праці тощо), фінансових (рахунки в банках, цінні папери), інформаційних, часових та інших ресурсів.

До показників моделювання, які характеризують кінцевий результат, належать: техніко-економічні показники продукції, кількість, якість, конкурентоспроможність, платоспроможність, собівартість виробництва тощо.

Таким чином, підприємства як об'єкти моделювання відрізняються різноманітністю послуг та вироблюваною продукцією, мають взаємовідносини з зовнішніми контрагентами, тому моделювання має охоплювати всі ланки, орієнтуватися на кінцевий результат і цілеспрямовано пристосовувати управлінські рішення до вимог конкурентної ринкової ситуації.

1.1.4.Чинники впливу на процес прийняття рішень.

Сучасні умови функціонування підприємств обумовлюють збільшення кількості та ускладнення взаємозв'язків між чинниками, які впливають на виробничо-фінансову діяльність та процес прийняття управлінських рішень: розширюються масштаби і різноманітність економічного і соціально-культурного виробництва, більш складними стають фінансові, економічні, соціальні, технічні, організаційні зв'язки. Тому виникає необхідність досліджувати сукупність чинників, які впливають на виробничо-фінансову діяльність підприємства, за певним алгоритмом вибору чинників для моделювання виробничо-фінансової діяльності: Вибір сукупності досить значних чинників Установлення напряму та форми впливу чинників Визначення ступеня впливу чинників З'ясування того, які чинники треба врахувати для моделювання виробничо-фінансової діяльності. При виборі чинників, що впливають на рішення, необхідно враховувати багатоваріантність ознак:

За економічним змістом. Виробничо-економічні чинники -відображають умови, які необхідні для здійснення виробничо-фінансової діяльності, а також організаційні, технічні і господарські заходи, які безпосередньо впливають на діяльність підприємства. Соціально-економічні чинники визначають ініціативу працюючих, свідому діяльність трудового колективу і рівень керівництва діяль­ністю підприємства техніки. Екстенсивні - пов'язані з кількісним розширенням матеріально-технічної бази, збільшенням числа працюючих.

За місцем виникнення. Внутрішні чинники характеризують зусилля трудового колективу і залежать від діяльності підприємства і його структурних підрозділів. Зовнішні чинники визначаються зовнішнім середовищем, не залежать від діяльності підприємства (попит, ціна, соціальні умови, природні фактори, інфляційні процеси тощо).

За ознакою вимірювання. Вимірювані чинники підлягають кількісній оцінці.

За періодом впливу. Постійні чинники впливають безперервно, тимчасові - діють у визначений період.

За рівнем охоплення діями. Загальні чинники притаманні інім підприємствам, групам підприємств, холдингам. Специфічні -Характерні для окремих підприємств.

За рівнем деталізації. Прості чинники досліджують одну причину зміни діяльності, складні - комплекс причин.

За способом визначення. Прямі чинники отримують з даних обліку, інших джерел, розрахункові - вимагають додаткових розрахунків

За дією на результати. Негативні чинники діють негативно на результати діяльності. Позитивні - діють позитивно на результати діяльності.

За змістом процесів і явищ. Кількісні чинники відображають кількісну визначеність процесів. Якісні - визначають внутрішні ознаки і особливості визначених об'єктів.

За порядком. Головні чинники, першого, другого ... п-го порядку.

Отже, чинники - це умови, які необхідні для здійснення виробничо-фінансової діяльності; це причини, які впливають на зміну окремих показників чи їх систему. Застосування класифікації чинників дозволить згрупувати їх за певними ознаками в економічно обґрунтовані групи для визначення спільних характеристик та розбіжностей між ним, що є зручним для цілей управління виробничо-фінансовою діяльністю підприємства.