3. Рівновага споживача

В умовах кардиналістського підходу аналіз поведінки споживача визначається таким чином:

- його раціональна поведінка й прагнення до максимізації сукупної корисності;

- наявність системи переваг і точне уявлення про граничну корисність благ;

- бюджетне обмеження.

Рівновага споживача означає досягнення максимальної сукупної корисності, яка досягається за умови дотримання принципу рівної корисності.

Функція корисності максимізується у тому випадку, коли грошовий доход споживача розподіляється таким чином, що кожна грошова одиниця, яка витрачена на придбання будь-якого блага приносить однакову граничну корисність.

Правило максимізації корисності дозволяє зробити наступний висновок:

якщо , то

Це правило показує, що у стані рівноваги (максимум корисності при заданих смаках споживача, цінах та доходах) корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на придбання будь – якого товару, однакова незалежно від того, на який товар вона витрачена. Цей висновок називають другим законом Госсена.

Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме товари таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні. Цей підхід називається еквімаржинальним принципом.

Коли споживач розподіляє свій бюджет згідно другого закону Госсена, тоді його покупки стають оптимальними. Такий стан називають рівновагою споживача.

Контрольні запитання:

1. Які фактори визначають вибір споживача в ринковій системі?

2. У якому випадку треба визнавати поведінку споживача раціональною?

3. Покажіть основні постулати споживчого вибору.

4. Поясніть особливості рівноважного споживання.

Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача

1. Вибір споживача з ординалістських позицій.

2. Криві байдужості, їх властивості.

3. Бюджетна лінія.

4. Модель раціонального споживного вибору.

1. Вибір споживача з ординалістських позицій

Теорія споживацького вибору заснована на припущенні, що споживач поводиться раціонально, намагаючись максимізувати задоволення своїх потреб у процесі купівлі та споживання товарів і послуг у певному їх сполученні.

Купуючи що-небудь у магазині чи на ринку, ми, перш за все, вибираємо те, що задовольняє наші потреби. Але одні і ті ж потреби можуть задовольняти різні блага, тому потрібно розглянути поняття «уподобання споживача».

Уподобання споживача — це система цінностей людини щодо благ, це ранги, які споживач встановлює для альтернативних варіантів задоволення своїх потреб.

Крім уподобань, на споживацький вибір впливають ціни благ та доходи споживача.

Отже, споживацький вибір — це прийняття та реалізація рішень на підставі уподобань, ціни благ та доходів споживача з метою максимізації задоволення його потреб.

Отже, кожний споживач, опинившись перед вибором, має вирішити: що купити; скільки коштує товар чи послуга; чи вистачить грошей, щоб здійснити покупку. А це, у свою чергу, спонукає споживача на наступні дії: з'ясувати корисність речі для споживача; встановити її ціну; визначити дохід споживача.

Ці три проблеми - корисність, ціна і дохід - і становлять зміст теорії поведінки споживача.

В основі ординалістської теорії поведінки споживача лежать наступні припущення (аксіоми уподобань):

1. Порівнянність - з двох наборів благ людина вибирає для себе привабливіший набір, або вказує на їх еквівалентність з власної точки зору (не бачить між ними відмінності).

2. Транзитивність - споживач встановлює певний порядок уподобань.

Якщо набір благ A привабливіший для суб'єкта, ніж набір B, а набір В, у свою чергу, переважає привабливістю набір C, то набір A буде привабливішим також і за набір C.

3. Ненасичуваність - люди завжди надають перевагу більшій кількості товару чи послуг (якщо товари якісні). Це означає, що потреби в товарах та послугах не мають насичення.

Проте грошовий дохід споживачів має обмежену величину і люди повинні узгоджувати бажання із бюджетом. Бюджет залежить від доходу і від цін товарів і послуг.

Споживачі повинні обрати, як найкращим способом задовольнити свої уподобання, не витрачаючи більше, ніж дозволяє бюджет.

Отже, в основі споживацького вибору знаходяться такі чинники, як:

1. Бюджетне обмеження.

2. Ціни.

3. Споживчі передбачення.

Підхід до пояснення споживчої поведінки з позиції ординалістів ґрунтується на використанні лінії споживчого бюджету та кривих байдужості.

З позиції ординалістської теорії граничної корисності:

1) Гранична корисність не може бути виміряною.

2) Суб’єкт вимірює не корисність окремих благ, а корисність наборів благ.

3) Суб’єкт в змозі виміряти тільки порядок переваг наборів благ.

4) Всі набори благ можна згрупувати, розподілити їх по множині на основі граничної корисності.

5) Графічно набір варіантів, які мають однакову граничну корисність відображається у виді набору кривих байдужості.

6) Теорія граничної корисності постає у цілому як модель кривих байдужості.

2. Криві байдужості, їх властивості

Підхід до пояснення споживчої поведінки з позиції ординалістів ґрунтується на використанні лінії споживчого бюджету та кривих байдужості.

З’ясувавши основні особливості споживчого вибору на основі граничної корисності блага, слід розглянути його здійснення за допомогою набору байдужості, тобто набору варіантів споживчого вибору, кожен з яких має однакову корисність. Графічним зображенням набору байдужості є крива байдужості.

Крива байдужості – це крива, яка виявляє комбінації економічних благ, які забезпечують однаковий рівень задоволення.

Таблиця 3.1.

Сітка споживача

Комбінації	М’ясо	Сир
А	4	1,5
B	3	2
C	2,5	2,5
Д	2	3

Рис. 5. Крива байдужості

Крива байдужості визначає багато комбінацій м’яса і сиру, які носять однакову, з точки зору споживача, корисність. Тобто між наборами товарів А, В, С, Д споживач не вбачає ніякої різниці.

Набір товарів, що відповідає координатам точкиF забезпечує більший рівень задоволення споживача ніж будь-який набір, що належить кривій байдужості.

	Безліч кривих байдужості утворюють карту кривих байдужості.
Рис. 6. Карта кривих байдужості

Криві байдужості мають певні властивості:

• криві байдужості мають негативний нахил;

• криві байдужості випуклі до початку координат;

• криві байдужості не перетинаються, через будь яку точку можна провести лише одну криві байдужості;

• набори товарів на кривих, більш віддалених від початку координат, відповідають вищому ступеню споживчого задоволення.