Змішана власність. Власність спільних підприємств, іноземних громадян, організацій і держав

Спільні підприємства з участю юридичних осіб і громадян України та юридичних осіб і громадян інших держав можуть мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення діяльності, визначеної установчими документами.

Приватна власність. Закон передбачає існування приватної власності, яка заснована на праці громадян і є основою створення і примноження їх власності. Власник має право на договірній основі використовувати найману працю громадян. Власник зобов'язаний забезпечити громадянину, праця якого ним використовується, соціальні, економічні гарантії та права, передбачені законом.

4.3. Особливості роздержавлення і приватизації в Україні

Формування ринкової економіки в Україні висунуло як найважливішу умову необхідність приватизації об'єктів державної власності. Приватизація (від лат. "privatus" - приватний) - це передача державної власності (земельних ділянок, промислових підприємств, банків, засобів транспорту і зв'язку, будівель, акцій, культурних цінностей) за плату або безкоштовно в приватну власність.

Основними формами приватизації є:

• продаж на аукціоні - спосіб приватизації, коли власником об'єкта стає покупець, який запропонував у ході аукціону максимальну ціну;

• викуп державного майна, зданого в оренду. За даного способу приватизації власником об'єкта стає його орендар;

• продаж за комерційним конкурсом. Тут власником об'єкта стає покупець, який запропонував найвищу ціну;

• продаж за некомерційним конкурсом. У даному випадку власником об'єкта стає покупець, котрий запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта або за рівних умов - найвищу ціну;

• продаж акцій відкритих акціонерних товариств (на аукціонах, за конкурсом, на фондовій біржі).

• викуп об'єктів малої приватизації товариствами покупців, що створені працівниками цих об'єктів. Такий спосіб приватизації не передбачає конкуренції покупців;

• продаж з відстрочкою платежу. Власником стає покупець, котрий на конкурсних засадах здобув право сплатити за придбаний об'єкт з відстрочкою платежу на три роки за умови попереднього внесення 30% його вартості.

Тема 5. Форми організації суспільного виробництва

5.1. Натуральне виробництво і його місце в історичному розвитку суспільства

Натуральне виробництво — це тип господарства, в якому виробництво спрямовано безпосередньо на задоволення особистих потреб і потреб виробництва. Для натуральних господарств характерною є економічна замкнутість. В умовах натурального господарства проявляються такі риси економіки:

• господарська одиниця не бере участі в суспільному поділі праці;

• кожне натуральне господарство намагається виробляти необхідні життєві засоби, тобто фонд життєвих благ для виробника і членів його сім'ї;

- засоби виробництва виробляються безпосередньо в господарській одиниці з тим, щоб процес виробництва був забезпечений не тільки земельними ресурсами, а й засобами виробництва, створеними в даному господарстві;

Економічною основою натурального господарства є сільське господарство і домашня промисловість.

Домашня промисловість являє собою виробництво в сільському господарстві готових продуктів для особистого і виробничого споживання. Домашні промисли є необхідною складовою натурального господарства.

Історичне значення натурального господарства полягає в тому, що:

- воно є історично першим типом господарської діяльності людей;

- з'явилися перші галузі господарства: землеробство і тваринництво;

- на базі домашньої промисловості створювались умови для виникнення ремесла і кустарного виробництва, а також для нового великого поділу суспільної праці.