15.3. Ринок і держава

Головна мета державного регулювання згідно із кейнсіанською теорією є проведення політики стабілізації: на фазі спаду необхідно збільшувати державні витрати і зменшувати податки і відповідно на фазі піднесення, скорочувати державні витрати і підвищувати податки.

Для реалізації складних економічних завдань держава використовує такі напрями діяльності:

— фіскальна і грошова політика як сукупність заходів, спрямованих на регулювання економічних процесів у країні;

— соціальна політика і політика регулювання доходів як сукупність заходів з боку держави, спрямованих на захист окремих соціальних груп населення;

— зовнішньоекономічна політика як сукупність заходів, спрямованих на розвиток і регулювання торгових й інших відносин з іншими державами та міжнародними організаціями.

Держава через законодавчі та виконавчі органи намагається впливати на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політики. Виділяють адміністративні, економічні та донорські методи.

Тема 16. Форми суспільного продукту в процесі відтворення

16.1. Сутність і види економічного відтворення

Будь-який процес виробництва незалежно від його суспільної форми має бути безперервним, тобто повинен періодично проходити одні й ті самі стадії. Так само, як суспільство не може перестати споживати, так не може воно і перестати виробляти. Тому всякий процес суспільного виробництва, що розглядається в постійному зв'язку і безперервному потоці свого відновлення, в той же час є процесом відтворення.

Вищим інтересом підприємства є максимізація прибутку, а суспільного виробництва — максимізація добробуту населення. Підприємство орієнтується на ринковий попит, а суспільне виробництво на сукупний попит.

Економічне відтворення суспільства включає в себе такі найважливіші моменти:

- відтворення суспільного продукту та його конкретних форм;

- відтворення людського ресурсу як особистісного фактора виробництва та його зайнятості;

-відтворення основного і оборотного капіталу суспільства, тобто засобів виробництва, як необхідних умов суспільного про­цесу відтворення;

- відтворення національного багатства;

- відтворення споживання;

- відтворення економічних відносин.

Розрізняють просте і розширене відтворення економічної системи.

Просте відтворення — це відновлення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних масштабах. Просте відтворення передбачає, що прибуток та інші доходи не використовуються на заощадження та інвестиції, тобто на розширення виробництва товарів і послуг, а повністю споживаються домогосподарствами. Просте суспільне відтворення було типовим для докапіталістичних економічних формацій, для так званої традиційної економіки.

Розширене відтворення — це відтворення суспільного виробництва в зростаючих розмірах. У цьому разі частина прибутку та інших доходів підприємств і домогосподарств нагромаджується та інвестується у виробництво з метою розширення його межі виробничих можливостей.