2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

МОДУЛЬ І. Інтелектуальний бізнес

Змістовий модуль 1. Інтелектуальний бізнес

ТЕМА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО БІЗНЕСУ

Загальні теоретичні положення про інтелектуальний бізнес. Економічна природа інтелектуального капіталу та інтелектуального бізнесу. Основи економічного механізму формування інтелектуального бізнесу. Національний та міжнародні інтелектуальні ресурси. Об’єкти та суб’єкти інтелектуального бізнесу.

ТЕМА 2. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ПРОДУКТИ: СУТНІСТЬ І ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ

Визначення інтелектуального продукту. Види, форми та класифікація інтелектуального продукту. Методи та Визначення споживчої цінності та вартості інтелектуальної продукції.

ТЕМА 3. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

Визначення інтелектуального бізнесу та інтелектуального продукту згідно з нормами Цивільного та Господарського кодексів України. Об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності та їх захист. Міжнародні документи з авторського права і суміжних прав.

ТЕМА 4. МОДЕЛЮВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО БІЗНЕСУ

Сучасні моделі розвитку підприємств інтелектуального бізнесу. Моделювання та формалізація бізнес-процесів створення інтелектуальної продукції. Проектування та реінжинірінг бізнес-процесів на підприємствах.

ТЕМА 5. УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ БІЗНЕСОМ

Управління високотехнологічними виробництвами. Управління процесами інтелектуального бізнесу. Управління витратами інтелектуального бізнесу. Менеджмент інтелектуального бізнесу.

ТЕМА 6. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО БІЗНЕСУ

Формалізація бізнес-процесів інтелектуального бізнесу. Інформаційні технології у створенні інтелектуального продукту.

ТЕМА 7. МОТИВАЦІЯ ВИРОБНИКІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ПРОДУКТІВ

Сучасні методи управління персоналом у розвитку інформаційного бізнесу. Управління мотивацією співробітників компаній інтелектуального бізнесу.

ТЕМА 8. РИЗИКИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО БІЗНЕСУ

Система економічних ризиків і місце в ній інтелектуального ризику. Сутність інтелектуального ризику. Суттєвість та її вплив на ризик у інноваційної діяльності підприємств.

ТЕМА 9. ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО БІЗНЕСУ

Економічна безпека інтелектуального бізнесу: сутність і передумови формування. Антикризова діяльність підприємств. Методи та заходи економічної безпеки інтелектуального бізнесу. Показники оцінювання рівня економічної безпеки підприємства.

ТЕМА 10. ВЕДЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО БІЗНЕСУ

Організація та створення підприємств інтелектуального бізнесу. Процедури реєстрації сучасних підприємств. Кооперація та співпраця підприємств та закладів інтелектуального бізнесу. Реалізація продукції інтелектуального бізнесу.

ТЕМА 11. ВІРТУАЛІЗАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО БІЗНЕСУ

Сучасні організаційні, комунікаційні та інформаційно-технічні форми проведення робіт зі створення інтелектуальної продукції.

МОДУЛЬ ІІ

Індивідуальне науково-дослідне завдання (ІНДЗ).

2. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

МОДУЛЬ І. Інтелектуальний бізнес

Змістовий модуль 1. Інтелектуальний бізнес

ТЕМА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО БІЗНЕСУ

План вивчення теми

1. Загальні теоретичні положення про інтелектуальний бізнес.

2. Економічна природа інтелектуального капіталу та інтелектуального бізнесу.

3. Основи економічного механізму формування інтелектуального бізнесу.

4. Об’єкти та суб’єкти інтелектуального бізнесу.

5. Національний та міжнародні інтелектуальні ресурси.

Навчальні цілі

Засвоєння, закріплення і систематизація знань про основні поняття сучасного інтелектуального бізнесу та його складові.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Працюючи над темою, необхідно вивчити питання плану теми 1 та розглянути рекомендовану літературу.

Розвиток у будь-якій соціо-економічній системі відбувається через оновлення (зміни) всіх її складових – матеріально-технічної бази, системи управління, суспільних відносин, способу і стилю життя. Цілеспрямовані зміни здійснюються через нововведення різ­них типів, які стали самостійним об’єктом вивчення нової галузі науки – інтелект-інноватики, що вивчає закономірності процесів розвитку та формування новацій, нововведень, механізмів управління змінами, подолання опору нововведенням, адаптації до них людини, використання та поширення інтелектуальних потоків, інтелектуально-інноваційної діяльності, їх вплив на сферу конкуренції та розвиток суспільства в цілому. Предмет інтелект-інноватики – створення, освоєння та поширення інтелектуальних інновацій різного виду, а об’єктами дослідження є технологічні уклади, інтелектуально-інноваційні цикли, життєві цикли продукції, технологій, товарів, інтелектуальні процеси. Особли­вість цієї науки полягає у вивченні механізмів ініційованих і контрольованих змін, які відбуваються на основі раціонально-вольових дій. Інноватика забезпечує інтеграцію знань, за якої спеціальні науки (економічно-управлінські, соціологія, психологія, кібернетика, філософія та ін.) зберігають свою самостійність і специфічність, але їхні теоретичні концепції та фактичні дані об’єднуються навколо методів дослідження проблем інновацій та інтелектуальної діяльності, інтегруючи різноманітні наукові знання з метою підвищення практичної ефективності.

Вивчення категоріального апарату інтелектуального бізнесу є важливим для опанування наукових підходів до управління нововведеннями. До таких категорій відносять:

• інтелектуальна новація (новина);

• інтелектуальна інновація (нововведення);

• життєвий цикл інтелектуальної продукції;

• інтелектуально-інноваційна діяльність;

• інфраструктура інтелектуального бізнесу;

• технологічні засоби.

Новація (новина) визначається як новий метод, принцип, новий порядок, новий продукт, новий процес, якісно відмінний від попереднього аналога, що є наслідком інтелектуальної діяльності, закінчених наукових досліджень та розробок. Поняття новація вживається до всіх новин як у виробничій, так і в управлінській, фінансовій, науковій, навчальній, соціальній сферах. Новація стає нововведенням (інновацією) з моменту впровадження у виробництво, побут, інші сфери діяльності.

Слід звернути увагу на різні підходи до визначення сутності поняття «інновація». Відповідно до міжнародних стан­дартів («Керівництво Осло»), інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, який дістав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, технологічного про­цесу, що використовується в практичній діяльності, або у новому підході до соціальних послуг.

Життєвий цикл інновації визначають як період часу від зародження ідеї до розробки, створення, поширення, використання та утилізації інновації. З урахуванням послідовності науково-до­слідних та дослідно-конструкторських робіт, життєвий цикл інновацій розглядають як інноваційний процес, а період часу між появою новації (новини) і втіленням її у нововведення називають інноваційним лагом.

Аналізуючи життєвий цикл інновації, необхідно розглянути характеристику фаз, з яких він складається. При розгляді конкретних випадків доцільно звернути увагу на співвідношення життєвих циклів продуктів та технологій з життєвим циклом попиту. Оскільки життєві цикли технології та товарів змінюється у часі частіше, ніж попит, то серед різного виду ресурсів, потрібних для впровадження інновації на ринок, основними є інвестиції і час.

Процес перетворення новації в нововведення є інтеграційною взаємодією ринку новацій, ринку чистої конкуренції та ринку капіталу. Студентам потрібно зосередити увагу на характеристиці формування цих ринків та особливостях їх взаємодії.

Ринок новацій, конкуренції і капіталів створюють сферу інтелектуальної діяльності, котру визначають як діяльність колективу людей щодо забезпечення доведення науково-технічних ідей, винаходів (новацій) до результату, придатного до практичного застосування та їх реалізації на ринку з метою задоволення потреб суспільства у конкурентоспроможних товарах та послугах. Студентам важливо усвідомити, що інноваційна діяльність пов’язана з трансформацією наукових досліджень і розробок, винаходів і відкриттів у новий продукт/процес, які впроваджуються у виробництво.

Одним із найважливіших аспектів цієї діяльності на підприємстві є освоєння (комерціалізація) нових видів інтелектуальної продукції або методів її виробництва, доставки, реалізації. Така діяльність має комплексний, системний характер, бо включає наступні види робіт: пошук ліцензій, патентів, кадрів, організацію дослідницької роботи, інженерно-технічну діяльність, що об’єднує винахідництво, раціоналізацію, конструювання, створення інженерно-технічних об’єктів, інформаційну та маркетингову діяльність. Під час вивчення питання потрібно розглянути чинники, що сприяють і стримують інноваційну діяль­ність на підприємстві. На жаль, помітна тенденція до згортання масштабів інноваційної діяльності на промислових підприємствах та в науково-технічних організаціях України.

Будь-яка інтелектуальна діяльність виконується в межах інноваційної інфраструктури, котру визначають як сукупність взаємопов’я­заних та взаємодоповнюючих організацій, взаємодіючих систем, кіль­кість яких необхідна й достатня для ефективного здійснення інтелектуальної діяльності та реалізації нововведень. Студентам необхідно з’ясувати, які організації мають бути представленими в інфраструктурі для забезпечення комплексної інноваційної діяльності.

Оскільки інноваційна інфраструктура охоплює всю діяльність в рамках інтелектуального процесу, то їй притаманні такі властивості:

1. поширення за регіонами для розв’язання на місцях проб­лем, що виникають унаслідок інноваційної діяльності;

2. універсальність, що дає змогу забезпечити реалізацію будь-якого проекту під ключ в будь-якому секторі економіки чи вироб­ництва;

3. професіоналізм, що ґрунтується на сумлінному і якісному обслуговуванні замовника;

4. конструктивність, яка забезпечує орієнтацію на кінцевий ре­зультат;

5. фінансова та інформаційна забезпеченість;

6. гнучкість, що забезпечує адаптивність інноваційної інфраструктури до вимог ринку.

Поглиблене вивчення теорії інноватики потребує усвідомлення студентами поняття технологічного укладу. Поняття «уклад» означає встановлення певного порядку будь-чого. Згідно із сучасною інтерпретацією, технологія означає сукупність виробничих процесів, науково-технічних і професійних знань, методів, нової техніки, засобів виробництва, які забезпечують перетворення природної сировини у продукти промислового і побутового використання. Розвиток технологій визнається основною рушійною силою прогресу.

Сутність поняття «технологічний уклад» відображує таке визначення: технологічний уклад — це єдиний технічний рівень вироб­ництв, що пов’язані вертикальними та горизонтальними потоками якісно однорідних ресурсів, які спираються на загальні ресурси кваліфікованої робочої сили і загальний науково-технічний потенціал. Кожний технологічний уклад є самовідтворюючою цілісністю, а тому розвиток економіки відбувається через послідовну зміну ТУ. Життєвий цикл технологічного укладу має період існування близько 100 років, а в рамках його спостерігається декілька фаз розвитку, кожна з яких має різні часові терміни та характеризує технологічні й соціально-економічні умови середовища.

Студентам потрібно звернути увагу на умови створення технологічного укладу та його внутрішню структуру, ядром якої є сукупність базових (радикальних) технологій. Це принципово нові технології, створені на основі раніше невідомих законів і закономірностей, винаходів та відкриттів, що докорінно змінюють зміст різних видів діяльності в суспільстві. Вперше на цей факт звернув увагу М. Д. Кондратьєв, який довів, що економічні зміни пов’язані із впровадженням значних науково-технічних винаходів та технологічних нововведень, вказав на базові технології, які формували відомі на той час технологічні уклади. На сьогодні вчені налічують п’ять технологічних укладів.

Студентам необхідно ознайомитися з особливостями підходу Г. Менша та Р. Фостера до причин виникнення і поширення нововведень. На їхню думку, зміна технологій — це раптовість, а не прогнозований процес, розрив, а не поступовість. Розвиток кожної технології вчені пропонують характеризувати за допомогою S-по­дібної логістичної кривої, що відбиває залежність між витратами, пов’язаними з розробкою нової технології (продукту), та результатами, які одержані внаслідок інтелектуальної діяльності.

Спочатку успіх досить незначний, але, в міру використання ключових знань, результат зростає стрибкоподібно. Проте настає час, коли нові інвестиції дають незначний результат — технічний прогрес стає все дорожчим. Це визначає межу ефективного використання різних технологій. Перехід від однієї групи технологій до іншої називають технологічними розривами, а подолання їх — технологічним проривом, яке здійснюють на основі принципово нових рішень, нових знань. Уміння розпізнавати межі технологій, що використовуються, має вирішальне значення для досягнення успіху, подолання невдач організації, бо межа — надійний ключ до виявлення моменту, коли необхідно розробляти і впроваджувати нові технології.

Завершувати вивчення теми необхідно аналізом взаємозв’язку базових технологій, що є основою технологічних укладів, із промисловими, науковими та науково-технічною революцією. Нова технологія «приходить» не одна, а в сукупності з іншими прикладними взаємодоповнюючими технологіями. Виникають «пучки» (або клас­тери за визначенням Й. Шумпетера) технологій, які стимулюють розвиток нових галузей, товарів, сприяють динаміці ринків. Світова економіка переживає нині третю хвилю НТР, особливістю якої є створення певної сукупності «пучків» технологій. Це всі форми комп’ютерних і телекомунікаційних систем, робототехніки, генетики, біоінженерії, космонавтики, створення матеріалів з новими якос­тями. Стара індустріальна культура поступається новій культурі сервісу та комунікацій. Ці технології викликають прискорення процесів поширення (дифузії) нововведень, що спричиняє зміни в розвитку нових виробництв, перебудові галузевої структури економіки, перерозподілі інвестицій у нові сфери виробництва. Слід зазначити, що вартість нових технологій все збільшується, потребуючи нових масштабних ринків для відшкодування витрат. А це стає причиною інтеграції, глобалізації, появи нових форм конкуренції, сприяє формуванню нової світової культури. Сучасні погляди щодо взаємозв’язків розвитку суспільства, науки і технологій відображено в теорії SINIC, де розглянуто десять інноваційних зрушень, здійснено прогноз основних відмінностей нової епохи в розвитку людства.