- •Дніпропетровська державна фінансова академія міжнародні фінанси
- •1. Програма навчальної дисципліни
- •1.1. Тематичний план навчальної дисципліни
- •1.2. Зміст навчальної дисципліни
- •Тема 1. Система міжнародних фінансів
- •Тема 2. Світовий ринок та валютні операції
- •Змістовий модуль 2. Структура міжнародних фінансів Тема 3. Валютний ринок та валютні операції
- •Тема 4. Міжнародний кредитний ринок
- •Тема 5. Ринок міжнародних інвестицій
- •Тема 6. Міжнародні розрахунки та платіжний баланс
- •Тема 7. Фінанси транснаціональних корпорацій
- •Змістовий модуль 3. Регулювання функціонування міжнародних фінансів Тема 8. Регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин
- •Тема 9. Заборгованість у системі міжнародних фінансів
- •Тема 10. Особливості функціонування Євроринку
- •2. Розподіл балів, що присвоюються студентам
- •3. Методичні рекомендації до самостійної роботи
- •2. Предмет і функції міжнародних фінансів
- •3. Суб’єкти міжнародних фінансів та їх характеристика
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •2. Поняття та структура міжнародного фінансового ринку.
- •3. Основні елементи та умови міжнародного фінансового центру.
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •2. Структура валютного ринку та його об’єми.
- •3. Інструменти валютного ринку.
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •2. Міжнародний кредит: поняття, принципи, функції та форми.
- •3. Методи мінімізації ризиків за міжнародного кредитування.
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •2. Ринки акцій.
- •3. Інструменти ринку акцій.
- •Питання для самоконтролю
- •2. Акредитив у міжнародних розрахунках.
- •3. Валютно-фінансові та платіжні умови міжнародних контрактів.
- •4. Поняття платіжного балансу та взаємозв’язок рахунків.
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •2. Фінансування зарубіжних філіалів тнк.
- •3. Внутрішні джерела фінансування тнк.
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •2. Система міжнародних договорів щодо фінансової діяльності.
- •3. Міжнародна фінансова політика та її реалізація.
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •2. Світова економіка та світовий борг.
- •3. Криза світової заборгованості.
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •2. Євровалютний міжбанківський ринок.
- •3. Євровалютне кредитування.
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Питання для обговорення
- •Література
- •Семінарське заняття № 2
- •План заняття
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Питання для обговорення
- •Література
- •Семінарське заняття №3
- •План заняття
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Питання для обговорення
- •Питання для обговорення
- •Питання для обговорення
- •Теми для підготовки доповідей та рефератів
- •Література
- •Семінарське заняття № 6
- •План заняття
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Питання для обговорення
- •Теми для підготовки доповідей та рефератів
- •Питання для обговорення
- •Питання для обговорення
- •Теми для підготовки доповідей та рефератів
- •Питання для обговорення
- •Теми для підготовки доповідей та рефератів
- •Література
- •5. Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань
- •6.6. 00000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000Підсумковий контроль
- •Cамостійна робота студентів
- •Семінарські заняття
- •Індивідуальна робота
- •Модульний контроль
- •7. Список рекомендованої літератури
- •Даценко Вікторія Володимирівна Міжнародні фінанси
- •Дніпропетровська державна фінансова академія
3. Методи мінімізації ризиків за міжнародного кредитування.
У процесі проведення кредитних операцій банки зустрічаються з різними ризиками.
Методи скорочення та переносу ризиків за міжнародного кредитування: відбір кредитів та структурування; участь у кредитах; використання гарантій чи страховок; кредити з плаваючою ставкою.
Лізингова операція — це довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора для їхнього виробничого використання за умови збереження права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди. Іншими словами, це специфічна форма фінансування вкладень в основні фонди за посередництва спеціалізованої (лізингової) компанії, яка купує майно для третіх осіб та віддає його в довгострокову оренду. Основними елементами лізингової операції є: об’єкт, сторони лізингової угоди, її строк, лізингові платежі та послуги з лізингу.
Суб’єкти лізингової операції бувають прямі: лізингові фірми або компанії, виробничі, торгові, транспортні підприємства та населення, постачальники об’єкта угоди (виробничі та торгові компанії) та непрямі: комерційні банки, інвестиційні банки, страхові і брокерські компанії, інші посередницькі фірми.
Строк лізингової угоди дорівнює періоду лізингу, тобто строку дії угоди.
До чинників, що впливають на визначення строку лізингової угоди, належать такі: строк служби устаткування, період амортизації устаткування, цикл появи дешевшого аналога об’єкта угоди, динаміка інфляційних процесів, кон’юнктура та тенденції розвитку ринку позичкових капіталів.
Основними елементами лізингового платежу є амортизація, плата за ресурси, лізингова маржа, ризикова премія.
Міжнародний лізинг — договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Розрізняють прямий експортний міжнародний лізинг, прямий імпортний та транзитний (непрямий).
Технологічно вони реалізуються за допомогою договорів, що укладаються між українською лізинговою компанією безпосередньо з зарубіжним орендатором, з іноземним користувачем через дочірню компанію за кордоном, з іноземним орендатором через зарубіжну лізингову компанію за комісійну винагороду або участь у прибутках; між українським орендатором безпосередньо з іноземним постачальником або з зарубіжною лізинговою компанією через українську лізингову компанію.
Прямий міжнародний лізинг являє собою угоду, де всі операції здійснюються між комерційними організаціями з правом юридичної особи з двох різних країн.
Експортна лізингова операція — міжнародна операція, у якій лізингодавець купує предмет оренди в національної фірми й надає оренду іноземному лізингоодержувачу.
Імпортна лізингова операція — лізингова операція, у якій лізингодавець купує предмет оренди в іноземної фірми й надає його вітчизняному лізингоодержувачу.
Транзитний (непрямий) міжнародний лізинг — лізингова операція, у якій лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткування в іншій країні та постачає його орендатору, який знаходиться в третій країні.
Слід зазначити, що в Україні нині можуть застосовуватись далеко не всі види лізингу через відсутність необхідної законодавчої бази.
Факторинг (від англ. «factor» — агент, посередник) — одна з нетрадиційних банківських послуг, що з’явилася в банківській практиці в 50-х роках.
Факторингова операція — комісійно-посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта).
Суб’єкти факторингових операцій — це банк, факторингова компанія — спеціалізовані установи, які скуповують рахунки-фактури у своїх клієнтів; клієнти-кредитори, постачальники товару, виконавці робіт, промислові та торгові фірми, які уклали угоди з банком чи факторинговою компанією; позичальники-покупці товарів та послуг.
Специфіка міжнародного факторингу полягає в тому, що під час роботи з експортером банк, як правило, укладає угоду з банком країни-імпортера та передає їй частину своїх функцій. У свою чергу він виконує роботу, пов’язану з дорученнями іноземного банку. Такий зустрічний факторинг має назву взаємного або двофакторного. Його переваги зумовлені тим, що для кожного банку, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування бонових вимог тощо.
Види факторингу: прямий факторинг; опосередкований факторинг; розкритий факторинг; нерозкритий факторинг; конвенційний факторинг; конфіденційний факторинг.
Форфейтингова операція — купівля експортних вимог форфейтиром (банком або спеціалізованою фінансовою компанією) з виключенням права регресу (зворотної операції) на експортера (форфейтиста) у разі несплати.
Форфейтинг (від франц. «forfait» — відмова від прав) — це купівля боргу, вираженого у зворотному документі (переказний або простий вексель) у кредитора на незворотній основі.
Форфейтинг застосовується у фінансових операціях для швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов’язань, в експортних операціях — для сприяння надходження готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному покупцю.
Механізм здійснення операцій форфейтингу передбачає, що експортер, виконавши свої зобов’язання за контрактом, прагне інкасувати розрахункові документи імпортера через їхній продаж для отримання готівкових коштів.
Світовий ринок боргових цінних паперів. До інструментів зовнішнього фінансування відносяться неборгові інструменти: субсидії ОДР (офіційної допомоги розвитку), приватні інвестиції та боргові інструменти: позики ОДР, боргові цінні папери, кредитні послуги, кредити (банківські, комерційні та експортні). Неборгові інструменти не приводять до збільшення заборгованості країни, боргові сприяють її зростанню. Боргові інструменти припускають прийняття на себе позичальником договірних зобов’язань по відношенню погашення основної суми та виплати процентів.