3. Методичні рекомендації до самостійної роботи

Модуль 1. Теоретико-практичні основи міжнародних фінансів

Змістовий модуль 1. Загальні положення організації міжнародних фінансів

ТЕМА 1. Система міжнародних фінансів

Мета роботи: поглибити знання про систему міжнародних фінансів.

План вивчення теми

1. Поняття й сутність міжнародних фінансів

2. Предмет і функції міжнародних фінансів

3. Суб’єкти міжнародних фінансів та їх характеристика

Методичні рекомендації до самостійної роботи

1. Поняття й сутність міжнародних фінансів

Низка науковців розглядає фінансові ресурси світу в широкому розумінні як сукупність фінансових активів усіх країн, міжнародних організацій, транснаціональних корпорацій, банків і міжнародних фінансових центрів та у вузькому — як сукупність фінансових активів, що використовуються між резидентами та нерезидентами. Ці твердження покладено в основу складових світових фінансів: світове фінансове середовище, міжнародні фінансові ринки, міжнародний банківський капітал, фінанси міжнародних корпорацій та міжнародні портфельні інвестиції.

2. Предмет і функції міжнародних фінансів

Предметом вивчення дисципліни «Міжнародні фінанси» є світові фінансові ресурси (потоки грошових коштів, активів) та система вартісних відносин, що виникає в процесі їхнього руху, злиття та диверсифікації. Міжнародні фінанси є складовою міжнародних економічних відносин, у розрізі тих з них, які пов’язані з міжнародним рухом фінансових активів.

3. Суб’єкти міжнародних фінансів та їх характеристика

Суверенна держава є основним суб’єктом міжнародного права, що діє у сфері міжнародних фінансів та наділений здатністю здійснювати міжнародні права та обов’язки. Основними критеріями характеристики суверенної держави є правосуб’єктність, імунітет, спадкоємність.

Правосуб’єктність — це здатність вступати у відносини з іншими державами та суб’єктами міжнародного права.

Права та обов’язки різних держав однакові, незалежно від їхніх розмірів, економічної та військової могутності; вони зумовлені природою держави й характером міжнародної спільноти на визначений історичний період розвитку та пов’язані між собою. Основні права держави пов’язані із суверенітетом. Вони відповідно обмежені правами інших держав та мають використовуватися згідно з основними принципами й нормами міжнародного права.

Суб’єкти міжнародних фінансів повинні зважати на те, що юрисдикція держави має здійснюватися з урахуванням імунітетів, визнаних міжнародним правом. Імунітет виходить з принципу суверенної рівності, тобто рівний над рівним влади не має.

Спадкоємність держави – перехід прав та обов’язків у наслідок заміни однієї держави іншою відносно відповідальності за міжнародні відносини якоїсь території. Розрізняють спадкоємність щодо договорів, щодо державної власності та архівів, щодо державних боргів

У сфері міжнародних фінансів держава в особі державних органів (Уряд, Міністерство закордонних справ, Міністерство фінансів та ін.) та офіційних посадових осіб (президент, прем’єр-міністр) має право здійснювати такі види діяльності: брати участь у міжнародних економічних та фінансових конференціях, у діяльності міжнародних організацій, у клірингових, платіжних і валютних угодах; укладати міждержавні договори щодо експорту-імпорту товарів та послуг, міждержавні угоди оренди рухомого та нерухомого майна, іпотеки, кредитування, позик, інвестування, фінансування; здійснювати операції з золотом та дорогоцінними металами; емітувати державні казначейські зобов’язання, цінні папери; забезпечувати фінансовими та іншими гарантіями операції різних юридичних та інших осіб; надавати безоплатну фінансову допомогу.

Центральний банк — юридична особа, що знаходиться в державній власності і, відповідно до державних цілей, здійснює повноваження з володіння, користування та розпорядження майном Банку. Як правило, Центральний банк підпорядковується парламенту, а основні його функції спрямовані на розвиток і зміцнення фінансово-кредитної системи національної держави, забезпечення ефективного й безперебійного функціонування системи розрахунків, регулювання, контроль та нагляд за діяльністю національних і іноземних фінансово-кредитних інститутів.

Міждержавні (міжнародні, регіональні) організації.

Виражаючи волю держав, міждержавні організації у межах повноважень, зафіксованих в установчих документах, поряд з державами регламентують статус суб’єктів світових фінансових ринків та регулюють міжнародні валютно-кредитні відносини.

Міжнародна організація — це об’єднання суверенних держав, створене на основі міжнародного договору та статуту для виконання визначених цілей, яке має систему постійно діючих органів, міжнародну правосуб’єктність та засноване згідно з міжнародним правом.

Міжнародні і регіональні валютно-кредитні і фінансові організації — це інститути, створені на основі міждержавних угод для врегулювання міжнародних економічних відносин, зокрема валютно-кредитних і фінансових.

Склад суб’єктів:

• МВФ (Міжнародний валютний фонд);

• БМР (Банк міжнародних розрахунків);

• СБ (Світовий банк);

• МАР (Міжнародна асоціація розвитку);

• МАІГ (Міжнародна агенція з інвестиційних гарантій);

• регіональні банки розвитку;

• валютно-кредитні й фінансові організації ЄС.

Для характеристики суб’єктів міжнародних фінансів потрібно використовувати конституції країн, статути та положення державних та суспільних органів і організацій, установчі документи інститутів, бірж, ТНК та приватних підприємств.