Бібліографічний список до теми: [5, 8, 11, 13, 14, 29, 31, 32, 43]

Тема 9. Статистика умов життя і соціального обслуговування населення

Мета роботи: засвоєння, поглиблення та систематизація знань щодо статистичного вивчення соціального часу як характеристики існування, функціонування і розвитку суспільства; статистики навколишнього середовища; житлових умов та житлово-комунального обслуговування населення; соціальних послуг; статистики безпеки і дотримання прав людини.

План вивчення теми

9.1. Соціальний час як характеристика існування, функціонування і розвитку суспільства. Бюджет часу: основні класифікації, система показників, методика їх розрахунку

9.2. Завдання та система показників статистики навколишнього середовища

9.3. Статистика житлових умов та житлово-комунального обслуговування населення

9.4. Статистика соціальних послуг: здоров’я населення та послуги системи охорони здоров’я; освітні послуги та рівень освіти населення; послуги культури, мистецтв і засобів масової інформації; соціальний захист населення

9.5. Статистика безпеки і дотримання прав людини

Методичні рекомендації

Слід зрозуміти, що тема «Статистика умов життя і соціального обслуговування населення» дуже багатогранна, її розгляд пов’язаний із вивченням зовсім різних проблем, які можна сформулювати таким чином:

• статистика соціального часу як характеристики існування, функціонування і розвитку суспільства; основні класифікації бюджету часу та методика його аналізу;

• завдання та система показників статистики навколишнього середовища;

• статистика житлових умов та житлово-комунального обслуговування населення;

• статистика соціальних послуг: здоров’я населення та послуги системи охорони здоров’я; освітні послуги та рівень освіти населення; послуги культури, мистецтв і засобів масової інформації;

• статистика соціального захисту населення;

• статистика безпеки і дотримання прав людини.

Вивчаючи питання, пов’язані з поняттям соціального часу, необхідно зрозуміти, що запорукою високої якості життя кожної окремої людини й суспільства в цілому є раціональна структура використання часу населенням. При цьому слід зважати на те, що соціальний час – це час життєдіяльності суспільства. Він становить ряд зв’язків, що впорядковують послідовність і ритмічність соціальних подій. Поняття "соціальний час" характеризує людську діяльність і соціальні відносини під час суспільних процесів.

Особливою характеристикою способу життя населення є бюджет часу і його розподіл. Розподіл добового фонду часу всього населення або окремих соціально-демографічних груп за напрямками його використання являє собою бюджет часу населення. Статистичний аналіз бюджетів часу проводиться з метою обліку витрат часу населення на здійснення різних видів діяльності, пов’язаних з виконанням своїх трудових обов’язків, задоволенням фізіологічних, побутових і культурних потреб та потреб у відпочинку. В свою чергу, це дозволяє визначити час, використання якого суспільству необхідно відповідним чином забезпечувати й організовувати.

Завданнями статистики бюджету часу населення та дозвілля є:

• аналіз обсягу, структури бюджетів часу різних типів соціальних суб’єктів (особистих і групових, регіональних і загальнодержавних) для оцінки закономірностей розвитку суспільства;

• визначення оптимального співвідношення між окремими складовими бюджетів часу населення для виявлення його раціональної структури;

• вивчення зв’язку бюджету часу населення з бюджетами його доходів і витрат;

• оцінка впливу характеру трудової діяльності й розвитку соціальної інфраструктури на способи організації дозвілля населення.

Джерела інформації про бюджет часу населення та дозвілля становлять вибіркові обстеження, які періодично проводяться органами статистики і соціологічними групами. Дані таких обстежень мають важливе значення для вивчення способу життя, впливу підвищення рівня життя на структуру бюджету часу населення.

При вивченні проблем навколишнього середовища слід звернути увагу на те, що статистика розглядає стан довкілля, дії на нього господарської діяльності, розміри, склад та використання запасів корисних копалин, земельного і лісового фонду. Її завдання полягає у систематичному зборі, опрацюванні, накопиченні, аналізі, прогнозуванні даних про стан навколишнього природного середовища, рівень споживання населенням сировинних ресурсів, про забруднення довкілля із застосуванням відповідних статистичних методів і інформаційних технологій. Особлива увага в системі соціальної статистики приділяється оцінці наслідків взаємодії природи й людини та ефективності заходів послаблення впливу цих наслідків на здоров’я населення як у цілому, так і окремих його соціальних груп.

Джерелом даних про навколишнє середовище та природні ресурси в Україні є єдина статистична звітність, яка охоплює показники використання корисних копалин, земельного і лісового фонду, їх територіальне розміщення, обсяги геологорозвідувальних робіт тощо. Вся інформація, яка збирається, має річну періодичність (за винятком звіту по охороні атмосферного повітря, який подається також за півріччя, й звітів лісового господарства — форма № 1-лг, 3-лг, 5-Чорнобиль).

Оцінка стану та якості навколишнього середовища проводиться одночасно з дослідженням ступеня впливу людської діяльності на природні ресурси, які є компонентами довкілля. Виходячи з цього, в статистиці застосовується система показників навколишнього середовища, яка характеризує:

• стан забруднення повітряного середовища;

• стан і використання водних ресурсів;

• склад і використання запасів корисних копалин;

• склад і використання земельного фонду;

• склад і використання лісового фонду;

• стан і охорону заповідних територій;

• використання й охорону тваринного світу.

Окрему групу в цій системі складають показники утворення й утилізації промислових і побутових відходів та охорони довкілля від забруднення ними.

Дуже важливим напрямком у статистиці умов життя і соціального обслуговування населення є статистика житлових умов населення. Житло є не просто середовищем проживання людини, а й місцем ведення домашнього господарства, виховання дітей, трудової діяльності, спілкування, відпочинку тощо. Тому умови житла  – це ще й індикатор якості життя суспільства.

Соціальна статистика вивчає житлові умови населення і житловий фонд, інформація про які є необхідною для проведення житлової політики та реалізації Програми житлових субсидій у нашій країні. Задачами статистики житлових умов є аналіз:

• забезпеченості населення житлом з урахуванням його зручності і ступеня зносу;

• якості комунально-побутового обслуговування населення;

• диференціації житлових умов різних соціальних груп населення з урахуванням регіону проживання й типу місцевості;

• стану і руху житлового фонду та проведення його капітального ремонту;

• розвитку й ефективності функціонування ринку житла;

• взаємозв’язків житлових умов з рівнем матеріальної забезпеченості населення, вартістю житла, доходами і витратами на житлово-комунальні послуги тощо.

Відповідно до перелічених задач статистичні показники житлових умов населення і рівня його обслуговування поділяють на такі групи:

1) наявність, стан і рух житлового фонду;

2) житлові умови населення;

3) обслуговування й фінансування житлового фонду;

4) оцінка населенням житлових умов і якості комунального обслуговування;

5) розвиток ринку житла.

Джерелами інформації про житлові умови населення є державна й відомча статистична звітність, дані спеціальних обстежень та переписів населення. Так, вибіркові обстеження умов життя домогосподарств розкривають вид власності на житло, кількість кімнат, розміри загальної і жилої площі, обладнання житла, витрати на оплату житлово-комунальних послуг тощо.

Слід детально розглянути, за допомогою яких показників проводять: аналіз руху житлового фонду; забезпеченість населення житлом; розвиток житлово-комунальної інфраструктури; забезпеченість населення житлово-комунальними послугами [31].

Основними завданнями статистики здоров’я населення й послуг системи охорони здоров’я є вивчення:

• стану здоров’я населення;

• впливу на здоров’я населення соціально-економічних та екологічних факторів;

• стану та діяльності мережі охорони здоров’я.

При вивченні мережі, крім загальних для будь-якого виду діяльності аспектів, наприклад ефективність використання ресурсів, особлива увага повинна приділятися таким соціально значущим напрямкам, як забезпечення населення медичними послугами, їх доступність та якість.

Джерелами інформації про захворюваність, смертність, інвалідність, фізичний розвиток населення переважно є такі:

• офіційні звіти медичних закладів і органів охорони здоров’я, соціального забезпечення, державної статистики, бюро РАГСів;

• спеціально організований облік випадків захворювань і смертей у лікувально-профілактичних закладах виділених зон спостереження  – так звані перспективні дослідження;

• ретроспективна інформація облікових документів лікувально-профілактичних закладів за минулі періоди часу;

• дані лікарських оглядів населення;

• дані клінічних, лабораторних та інструментальних обстежень;

• результати медико-соціологічних досліджень (опитування, анкетування) населення.

При аналізі соціально-економічного розвитку будь-якої країни важливим є дослідження освітнього рівня суспільства як одного з факторів впливу на різноманітні сфери громадського життя.

Освіта є ключовим елементом забезпечення сталого розвитку людського потенціалу. Вона готує людину до сучасного життя, забезпечує свободу інтелектуального, професійного та соціального вибору. Рівень освіти є чинником формування процесу якісного відтворення робочої сили, зростання продуктивності праці, вдосконалення суспільних відносин, визначає якість життя як суспільства в цілому, так і окремої особи.

Освіта — це певна сукупність систематизованих знань, навичок і переконань, одержаних на тому чи іншому рівні діючої системи навчання або самоосвіти.

Головні завдання статистики освіти полягають у:

• вивченні процесів формування, диференціації та використання освітнього рівня суспільства;

• стані, розвитку й результатах діяльності мережі освіти.

Мережа освіти — це структура закладів з відповідними ресурсами. Статистика вивчає кількість, склад, розміщення установ системи освіти тощо.

Джерелом інформації про рівень освіти є перепис населення. Згідно з програмою перепису одержують дані про рівень освіти кожної окремої людини, що дозволяє не тільки робити висновки про рівень освіти населення в цілому, а й проводити порівняльний аналіз освітнього рівня різних соціальних груп: за віком, статтю, місцем проживання, видами економічної діяльності тощо.

Матеріали перепису також є джерелом інформації про типи навчальних закладів, в яких навчається або закінчила навчання кожна окрема особа, що дозволяє визначати рівень попиту і пропозиції щодо окремих освітньо-кваліфікаційних рівнів населення на ринку праці. Проте недоліком використання даних переписів є періодичність їх проведення — один раз на 10 років. Інформація, яка використовується напередодні нового перепису, потребує істотного уточнення.

Іншим джерелом інформації про рівень освіти є дані вибіркових обстежень економічної активності населення, які проводяться щороку органами державної статистики. На підставі таких даних узагальнюється інформація про статево-вікову структуру населення , що має певний рівень освіти, про обсяги та рівні економічної активності, зайнятості і безробіття за освітою як по країні в цілому, так і в регіональному розрізі.

Функціонування закладів поширення інформації, культури, мистецтва викликає необхідність статистичного дослідження показників діяльності цих закладів як одного з індикаторів соціально-економічного розвитку країни. Діяльність, спрямована на забезпечення умов для культурного, естетичного, фізичного розвитку людини та організації її відпочинку, включає такі розділи [31]:

1) діяльність у галузі радіомистецтва, кіномистецтва, телебачення, театру та інших видів мистецтва, пов’язаних з виробництвом і поширенням культури;

2) діяльність у галузі культури, пов’язана зі збереженням культурних цінностей і популяризацією надбань через функціонування бібліотек, музеїв, виставок тощо;

3) діяльність у галузі спорту та організації відпочинку.

Основними завданнями статистики послуг сфери культури, мистецтва та відпочинку (КМВ), а також сфери інформаційно-обчислювальної діяльності (ІОД) є вивчення:

1) обсягів асортименту й умов надання послуг;

2) особливостей попиту та споживання послуг у розрізі окремих соціальних груп і регіонів, вплив на ці особливості окремих факторів;

3) можливостей одержання послуг (інформаційних продуктів), зокрема на платній основі, різними соціальними групами населення;

4) інформаційного змісту послуг (інформаційних продуктів) з метою виявлення їх впливу на погляди, настрої, поведінку людей та на соціально-економічні процеси в цілому;

5) стану й діяльності одиниць господарювання сфери КМВ та ІОД.

Джерелом інформації є статистична звітність установ та організацій сфери КМВ, дані вибіркових обстежень умов життя домогосподарств, які щороку проводяться органами державної статистики. Аналіз такого роду первинних даних дає можливість робити узагальнюючі висновки стосовно споживання населенням окремих видів послуг, форм їх одержання, витрат на їх придбання, смаків і переваг, характеру відвідування культурних установ тощо.

Однією з ознак розвитку суспільства є рівень його інформатизації. Нині процеси інформатизації застосування інформаційних технологій тісно пов’язані не тільки з економічною діяльністю, а й з побутом людини, сферою культури, освіти, мистецтва та відпочинку.

Соціальний захист населення як інструмент підвищення рівня життя є найважливішою ланкою діяльності уряду й індикатором ефективності соціальної політики держави. Система соціального захисту являє собою комплекс державних та суспільних соціально-економічних заходів, які законодавчо закріплені і є гарантіями матеріального забезпечення певним категоріям населення у випадку відсутності чи втрати ними постійних джерел доходу. Ці заходи гарантують також матеріальну підтримку малозабезпеченим групам населення [5, 6, 7, 8, 11, 30, 31].

Завданням соціальної статистики під час вивчення соціального захисту населення є одержання та аналіз даних щодо:

• чисельності і структури населення, яке потребує соціального захисту;

• діючої системи соціального захисту й рівнів охоплення цією системою різних груп населення;

• розмірів виплат різним категоріям населення, охопленого заходами соціального захисту;

• відповідності виплат соціальним нормативам споживання.

Серед заходів, спрямованих на соціальний захист населення, основними є ті, які спрямовані на:

1) матеріальне забезпечення економічно активного населення через соціальне страхування на випадок безробіття та тимчасової непрацездатності;

2) пенсійне забезпечення непрацездатних осіб, які мають право на пенсію;

3) матеріальну підтримку домогосподарств (сімей) з дітьми;

4) соціальну допомогу малозабезпеченим домогосподарствам (сім’ям);

5) соціальне обслуговування пенсіонерів, інвалідів і самотніх непрацездатних осіб у будинках-інтернатах і центрах соціального обслуговування, а також самотніх непрацездатних громадян відділеннями соціальної допомоги вдома;

6) надання компенсації та пільг населенню, яке постраждало від техногенних, екологічних і природних катастроф;

7) одержання пільг і гарантій особами, які мають статус ветерана війни, праці та військової служби;

8) підтримку життєвого рівня в умовах інфляції шляхом своєчасного підвищення мінімальних розмірів заробітної плати, пенсії, стипендії та грошової допомоги населенню з мінімальними доходами.

Соціальний захист населення може бути реалізований у вигляді соціального забезпечення і соціальної допомоги.

Джерелами інформації про соціальний захист населення є:

• переписи і поточний облік населення;

• обстеження домогосподарств;

• дані медичної статистики про загальну й професійну захворюваність, виробничий травматизм, про інвалідність;

• дані служб соціального захисту про чисельність літніх осіб, непрацездатних і дітей, що потребують повної опіки з боку держави; чисельність і склад населення, що одержує пенсії, допомоги та інші види соціального забезпечення і соціальної допомоги; про розміри допомоги тощо.

Інформацію стосовно видів пенсій, допомог і інших форм надають органи соціального захисту, а також різноманітні фонди соціального страхування. Для оцінювання стану й ефективності політики соціального захисту населення соціальна статистика забезпечує органи управління і суспільство в цілому інформацією щодо:

• чисельності, складу і динаміки населення, яке потребує соціального захисту, у тому числі державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям;

• чисельності та складу населення, основним джерелом доходів якого є виплати із соціального забезпечення й соціальної допомоги, а також відповідності доходів цього населення чинним соціальним нормативам;

• частки виплат із соціального захисту в сукупному доході всього населення, у соціальних групах і групах з різним розміром середньодушового сукупного доходу;

• обсягу витрат на соціальний захист населення в цілому і за його окремими видами та джерелами витрат [31].

Статистичне вивчення безпеки і дотримання прав людини необхідне для забезпечення розвитку високоморального суспільства та умовою гідного життя населення. Права і свободи людини являють собою найвищу соціальну цінність; їх гарантії є головним обов’язком держави. Вони визначаються згідно з діючими нормами поведінки і моральних принципів у законодавчому порядку. Характеристики особистості та її поведінки в різних сферах громадського життя є предметом дослідження моральної статистики.

Моральна статистика вивчає суспільні явища і процеси, які характеризують моральний рівень людини й суспільства в цілому. З цієї точки зору завданням моральної статистики є вивчення поширеності й усталеності таких рис особистості і суспільства в цілому, як загальноприйняті моральні цінності, рівень культури, традиції та звичаї, ступінь засвоєння гуманітарних принципів, людських контактів і т. ін. Такі дослідження дозволяють робити припущення щодо факторів і мотивів реальної поведінки та вчинків людини.

Джерелами інформації про моральну статистику служать дані:

• статистичної звітності;

• переписів населення;

• спеціальних вибіркових обстежень;

• соціологічних опитувань.

Статистична звітність збирає матеріали щодо злочинності і правопорушень, антисоціальних явищ у громадському житті, а також про факти винагороди за позитивні вчинки населення. Матеріали переписів використовуються для оцінки поширеності та інтенсивності процесів і явищ, які є предметом дослідження моральної статистики. Спеціальні обстеження проводяться для одержання додаткової інформації, відсутньої в статистичній звітності. Дані спеціальних вибіркових обстежень і соціологічних опитувань становлять основу виявлення чинників, що впливають на моральний стан суспільства.

Своєрідністю предмета й об’єкта дослідження моральної статистики зумовлено деякі особливості у формуванні системи показників і застосуванні статистичних прийомів для її аналізу. Домінування атрибутивних характеристик у морально-психоло­гічних властивостях людей обмежує сферу дії таких показників, як середні методи кореляційно-регресійного аналізу. Перевага надається абсолютним і відносним величинам, групуванням та непараметричним методам вимірювання зв’язку, які застосовуються при вивченні громадської думки.

Особливістю моральної статистики також є порівняння її даних з усталеними соціальними нормами, які діють у суспільстві. Оскільки такі норми часто є умовними, періодично переглядаються, це призводить до певних незручностей при проведенні динамічного аналізу чи здійсненні міжнародних порівнянь показників моральної статистики.

Найважливіше місце в сучасній моральній статистиці займає правова статистика, головною метою якої є вивчення правопорушень і засобів боротьби з ними [22, 31].

Джерелами даних про правову статистику служать:

• статистичні звіти органів МВС, прокуратури, суддів і органів юстиції;

• статистичні картки первинного врахування;

• дані демографічної, соціальної та економічної статистики;

• дані, одержані в результаті вивчення матеріалів і заяв про правопорушення;

• матеріали вивчення громадської думки про злочинність тощо.

Правова статистика веде облік правопорушень залежно від ступеня їх соціальної небезпеки й характеру впливу суспільства на правопорушників. Розрізняють цивільно-правову, адміністративно-правову та кримінально-правову статистику.

Більш детально окремі напрямки статистики умов життя і соціального обслуговування населення слід розглядати із використанням [6, 7, 22, 28, 30, 31, 32], особливо при виконанні індивідуального науково-дослідного завдання (ІНДЗ).