3. Методичні рекомендації до практичних занять Модуль 1. Макроекономічна та мікроекономічна статистика

Змістовий модуль 2. Економічна статистика

Практичне заняття 1

Тема 3. Статистика національного багатства

Мета заняття: Закріпити теоретичні знання та виробити практичні навички щодо аналізу забезпеченості, стану, руху і ефективності використання основних засобів; наявності та складу, поповнення і вибуття, ефективності використання оборотних активів.

План заняття

1. Визначення показників забезпеченості, стану, руху та динаміки основних засобів

2. Оцінка ефективності використання основних засобів

3. Визначення показників наявності та складу, поповнення і вибуття, динаміки та ефективності використання оборотних активів

Методичні рекомендації до практичного заняття

Однією із основних складових вироблених матеріальних активів є основні фонди. У процесі обороту різні види капіталу характеризуються різною інтенсивністю руху. Одна частина виробничого капіталу у формі предметів праці використовується у процесі виробництва продукції протягом тільки одного виробничого циклу (сировина, енергія тощо), інша його частина – засоби праці – функціонує протягом багатьох виробничих циклів (будівлі, устаткування тощо).

Відповідно, за формами авансування залученого капіталу в активи підприємства його поділяють на основний і оборотний. Оборотний капітал визначає ту частину капіталу, що авансується в предмети праці, використовується тільки в одному виробничому циклі і повертається на підприємство за один оборот. Основний капітал формує ту частину активів підприємства, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, частинами переносячи свою вартість на вартість готової продукції. Основні активи становлять виробничу основу підприємств (будівлі, споруди, машини, устаткування, ін.) – звідси їх назва.

На відміну від оборотних основніактиви не беруть участі в обороті коштів. Свою вартість вони відтворюють через оборотні активи, поступово переносячи її на вартість виробленої продукції. Отже, основні активи знаходяться поза безпосереднім оборотом коштів. Звідси  – їх ще дві назви: «необоротні», або «позаоборотні» активи.

Подібний за значенням зміст простежується в англомовній термінології. Основний капітал (основні активи) називають «базовим» – basic capital (basic assets), або «фіксованим”, тобто “нерухомим» – fixed capital (fixed assets).

Поняття «капітал» і «активи» (наприклад, «основний капітал» і «основні активи») дуже близькі за змістом. І все-таки існує деяка значеннєва відмінність. Капітал – це більш  загальне поняття, що характеризує умову формування вартості. Активи – конкретні форми  капіталу, що реалізують його певні економічні  функції, (наприклад, виробничу). Залежно від того, який значеннєвий відтінок  хочуть передати, використовують той чи інший термін. Часто вони використовуються як тотожні поняття.

 Конкретними формами основного капіталу (необоротних активів) на підприємстві є основні засоби, нематеріальні активи, фінансові інвестиції.

Така термінологія була закріплена Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (ПБО-7) № 7 «Основні засоби» [9]. Необоротні активи визнаються, тобто відображаються в балансі підприємства, якщо відповідають загальним критеріям визнання активів, а саме:

існує ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цих активів;

вартість може бути достовірно визначена.

Для всебічного оцінювання основних засобів використовують систему показників, які можуть бути об’єднані в чотири групи, що характеризують:

1) забезпеченість основними засобами ;

2) стан основних засобів і їх структуру;

3) рух і динаміку основних засобів;

4) ефективність використання основних засобів.

Облік основних засобів здійснюється у вартісному виразі, що дає можливість визначати загальні обсяги, натуральну (речову) структуру, аналізувати процес відтворення та рівень зносу різних складових частин основних засобів.

Найбільш повну уяву про зміни обсягу і рух основних засобів дає баланс. Його розраховують як за повною первісною вартістю, так і за залишковою. Схему балансу основних засобів за повною (балансовою) вартістю наведено у Курсі лекцій [14, табл. 3.2.], балансові рівняння за повною та залишковою вартістю [14, формули 3.3. і 3.4.].

Згідно з класифікацією основних фондів вивчають їх структуру (частка окремих груп у загальній вартості основних фондів). Зміни у структурі основних фондів за ряд років аналізують за допомогою показників структурних зрушень (дивіться приклад 1 до даної теми).

Аналіз динаміки вартості основного (чи оборотного) капіталу виконують за допомогою основних базисних або ланцюгових характеристик рядів динаміки, а прогнозування вартості на майбутні періоди часу – методом екстраполяції із використанням побудованих трендових рівнянь (дивіться приклади 2 та 3 до даної теми).

На основі даних балансів як за повною , так і за залишковою вартістю обчислюють показники стану та руху основних засобів. Для характеристики процесу оновлення основних засобів визначають коефіцієнти надходження, оновлення та вибуття [14, формули 3.5 ].

На основі відповідних вартісних оцінок розраховують якісні характеристики стану основних фондів: коефіцієнт придатності (розраховують на початок і на кінець року); коефіцієнт зносу (розраховують на початок і на кінець року) [14, формули 3.6] (дивіться приклад 6 до даної теми).

Ступінь використання основних засобів залежить від множини взаємопов’язаних факторів організаційно-технічного характеру: технічного стану основного капіталу, рівня механізації та автоматизації виробничого процесу, ступеня завантаження обладнання, кваліфікації робітників і т.д.

Узагальнюючими показниками використання основних виробничих засобів є фондовіддача (капіталовіддача); фондоємність (капіталоємність) продукції, на рівень яких значною мірою впливає ступінь фондоозброєності (капіталоозброєності) праці [14, формули 3.7 – 3.10] (дивіться приклад 5 до даної теми).

У практиці економіко-статистичного аналізу важливими є не лише значення показників, але і їх динаміка. Підвищення ефективності виробництва передбачає випереджаюче зростання обсягів виробництва порівняно зі збільшенням основного капіталу, або зростання продуктивності праці порівняне зі зростанням його фондоємності.

Динаміку рівня фондовіддачі по сукупності підприємств (галузей) вивчають за допомогою системи індексів середніх величин. Індексний метод аналізу також дає можливість визначити вплив факторів на зміну обсягу виробленої продукції [14, формули 3.11 – 3.16] (дивіться приклад 4 до даної теми).

Аналогічні питання необхідно розглянути і стосовно статистичного аналізу оборотних активів: їх склад, методи обліку та врахування змін в обсязі оборотних активів, основні напрямки аналізу запасів для прийняття управлінських рішень. Розглядаючи визначення показників ефективності використання оборотних активів студенти повинні пригадати із вивчених курсів “Економіки підприємств”, “Бухгалтерського обліку” та інших дисциплін:

• що собою являють оборотні активи?

• як поділяються оборотні активи в залежності від місця в процесі кругообігу?

• які складові частини включають оборотні засоби, безпосередньо пов’язані з виробничим циклом?

Статистика оборотних активів використовує показники: наявності та складу, поповнення і вибуття, оборотності активів та забезпеченості ними процесу виробництва (дивіться приклад 7 до даної теми).

На макрорівні ефективність використання ресурсів оцінюють показниками матеріалоємності (матеріаломісткості) т та матеріаловіддачі 1/т виробництва. На макрорівні матеріаломісткість визначається як питомі витрати матеріальних ресурсів (у вартісному виразі) на одиницю вартості валового внутрішнього продукту (чи ЧНД) [14, формули 3.17 – 3.22].

Оскільки динаміка витрат обігових коштів на сировину залежить від трьох чинників:

• матеріаломісткості продукції;

• цін на сировину;

• кількості виготовленої продукції,

то розглядають мультиплікативну систему трьох взаємопов'язаних індексів І_т І_р І_q = І_трq [14, формули 3.23 – 3.27], та адитивну модель для визначення абсолютної зміни витрат на сировину в цілому і під впливом динаміки окремих чинників [14, формули 3.28 – 3.31], (дивіться приклад 8 до даної теми).

Прискорення оборотності оборотних засобів є одним з важливих факторів нарощування економічного потенціалу виробництва. Вивчення оборотності проводять за допомогою показників швидкості обертання (число оборотів), середньої тривалості одного обороту в днях, коефіцієнта закріплення (завантаження) оборотних засобів. На основі цих показників визначають додаткову потребу в оборотних засобах залежно від зміни обсягу реалізованої продукції (Q_дод ) [14, формули 3.32 – 3.36], (дивіться приклад 5 до даної теми).