Тема 5. Інноваційна форма інвестицій

5.1. Поняття інновацій та їх види. Форми інноваційної діяльності

5.2. Інноваційний процес та його особливості

5.3. Об’єкти інноваційної діяльності

5.4. Суб’єкти інноваційної діяльності

5.5. Фінансова підтримка інноваційної діяльності

5.1. Поняття інновацій та їх види. Форми інноваційної діяльності

Основною формою реальних інвестицій є інноваційні інвестиції, які реалізуються в процесі інноваційної діяльності підприємства. Інноваційні інвестиції є різновидом реальних інвестицій, вони формують виробничий потенціал на новій науково-технічній основі.

Вагомість даної форми інвестування визначається зростаючою роллю НТП у відтворювальному процесі, а це вимагає швидкого оновлення елементів основного і оборотного капіталу, впровадження прогресивних технологій. Кардинальні перетворення, що відбуваються на даний час в Україні, зачіпають всі сфери діяльності, включаючи і таку важливу, як науково-технічна політика.

Термін «інновація» став широко використовуватися в українській економіці як самостійно, так і для визначення таких споріднених понять, як «інноваційна інвестиція», «інноваційна діяльність», «інноваційний процес» тощо.

Поняття «інновація» (англ. «innovation» - нове науково-технічне досягнення, нововведення як результат впровадження новизни) застосовується до всякої новизни як у виробничій, так і в організаційній, фінансовій, науково-дослідній, навчальній та інших сферах, до будь-яких вдосконалень, що забезпечують економію витрат або створюють умови для такої економії. Інновація охоплює цикл від виникнення ідеї до її практичної реалізації. У зарубіжній літературі поняття «інновація» інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу у реальний, втілений у нових продуктах і технологіях.

Основна маса інновацій реалізується в ринковій економіці підприємницькими структурами як:

- засіб вирішення виробничих, комерційних та інших завдань;

- чинник забезпечення їх успіху та ефективності економічного зростання;

- інструмент поточної і перспективної конкурентоспроможності.

Вперше термін «інновація» був введений австрійським економістом І. Шумпетером у роботах «Теорія економічного розвитку» (1912 р.) і «Капіталізм, соціалізм і демократія» (1942 p.). Вчений зазначає, що інновація є головним джерелом прибутку: «Без розвитку немає прибутку, без прибутку немає розвитку». Таким чином, прибуток виникає з інновації, і вона, в свою чергу, спонукає підприємця вводити все нові й нові інновації.

Інноваційна діяльність - це діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів та послуг.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» інноваційна діяльність - це форма інвестицій, які здійснюються з метою впровадження досягнень НТП у виробництво і соціальну сферу.

Така діяльність включає:

· випуск і поширення нової техніки і технологій;

· прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

· реалізацію довгострокових науково-технічних програм із великими строками окупності витрат;

· фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у продуктивних силах;

· розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології.

Згідно з Законом України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 p., інновації - це новостворені (застосовані) і (або) удосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інновації можуть класифікувати за різними ознаками:

I. Залежно від характеру здійснюваних структурних змін в процесі виробництва розрізняють такі види інновацій:

· технічні, які спрямовані на модернізацію обладнання, технічне переоснащення діючих підприємств чи виробництв;

· технологічні, які спрямовані на створення і освоєння у виробництві нової продукції, нових видів послуг, нових технологій;

· виробничі, які пов’язані із зміною виробничої діяльності і структурою виробництва;

· економічні, які направлені на вдосконалення методів і способів планування господарської діяльності, на покращання результатів господарювання;

· управлінські, які пов’язані з покращенням стилю і методів керування, використанням нових способів збору і обробки інформації та прийняття управлінських рішень;

· соціальні, які направлені на поліпшення умов і характеру праці, соціальний розвиток і охорону здоров’я;

· екологічні, які направлені на впровадження заходів щодо охорони навколишнього середовища.

II. Залежно від того, з якими процесами діяльності пов’язані інновації, розрізняють:

- інновації продукції (або товарні інновації);

- інновації процесів;

- інновації робочої сили;

- інновації менеджменту.

III. Залежно від стадій діяльності підприємства розрізняють:

- інновації початкового етапу діяльності в підприємство як систему, які пов’язані з якісними і кількісними змінами у виборі і використанні сировини, матеріалів, обладнання, робочої сили;

- інновації на вихідному етапі діяльності підприємства як системи, які пов’язані з кількісними змінами у збуті готової продукції чи наданні послуг;

- інновації структури підприємства, які пов’язані із організаційними змінами у всіх сферах діяльності підприємства.

IV. За темпами впровадження інновацій розрізняють:

- стрибкоподібні;

- швидкі;

- зростаючі;

- уповільнені;

- затухаючі.

V. За масштабами впровадження інновації можуть бути:

- глобальні;

- транснаціональні;

- регіональні;

- місцеві.

VI. За результативністю впливу на діяльність інновації характеризують як:

- зростаючі;

- високі;

- низькі;

- стабільні.

VII. За ефективністю впровадження інновації розрізняють такі, що забезпечують:

- фінансову (комерційну) ефективність;

- бюджетну ефективність;

- економічну ефективність.

VIII. За типом новизни для ринку інновації є:

- для галузі у світі;

- для галузі в країні;

- для підприємства або для групи підприємств.

IX. За розповсюдженням своєї дії інновації ділять на:

- одиничні;

- дифузійні.

X. За охопленням очікуваної частини ринку інновації розрізняють:

- локальні;

- системні;

- стратегічні.

XI. За глибиною внесених змін інновації бувають:

- радикальні (базові);

- покращуючі;

- модифікаційні.

Інноваційні інвестиції здійснюються у двох формах:

- шляхом придбання готової науково-технічної продукції;

- шляхом розробок науково-технічної продукції.

Перша форма включає такі напрями:

- придбання патентів на наукові відкриття і винаходи, промислові зразки і товарні знаки;

- придбання «ноу-хау» - сукупності технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок або виробничого досвіду, необхідних для організації господарської діяльності, але незапатентованих.

Придбання патентів і ноу-хау здійснюється на основі ліцензійної угоди, однією із форм якої є франчайзинг, тобто продаж і придбання ліцензії на технології або товарний знак фірми при умові дотримання покупцем продиктованих продавцем ліцензійних стандартів якості продукції чи надання послуг.

Друга форма включає: розробку нової науково-технічної продукції в рамках підприємства власними силами та розробку нової науково-технічної продукції на замовлення підприємства. Такий напрям одержав назву інжинірингу - надання певних видів послуг щодо складання технічного завдання, проведення передпроектних робіт, техніко-економічного обґрунтування інвестиційних проектів, проектно-пошукових робіт, розробки проектно-кошторисної документації, консультування. Результати розробки науково-технічної продукції можуть бути представлені у формі технологічної і конструкторської документації, наукових звітів, методичних рекомендацій, опису комп’ютерних програм, програмного забезпечення тощо.

З метою успішного розвитку учасники ринкових відносин зобов’язані самостійно і цілеспрямовано здійснювати науково-технічну політику, під якою розуміють стратегію поведінки даного суб’єкта господарювання по відношенню до процесу інновацій.