12. 4. Рак передміхурової залози (простати)

Епідеміологія.

Рак простати складає 18% із усіх знову діагностованих раків у чоловіків. Захворюваність збільшується з віком хворих, досягаючи максимуму після 80 років. За даними автопсій, рак простати виявляють у 14 - 46% чоловіків старше 50 років.

Етіологія.

Припускають, що рак простати обумовлений порушеннями ендокринної регуляції в статевій сфері, особливостями сексуального життя та харчування, хронічними запальними захворюваннями (різні форми простатиту).

Патологічна анатомія.

Майже усі раки простати — аденокарциноми (95%), що походять з епітелію проток й ацинусів залоз простати. В 5% випадків пухлини простати походять із строми, нейроендокринних залоз або являються вторинним раком.

Класифікація раку простати в залежності від походження

I. Первинний рак

1. Епітеліальний (карцинома)

• Аденокарцинома

• Перехідна карцинома

• Нейроендокринна карцинома

2. Стромальний (саркома)

• Рабдоміосаркома

• Лейоміосаркома

II. Вторинний рак

1. Безпосереднє проростання в простату раку сечового міхура

2. Безпосереднє проростання в простату раку прямої кишки

3. Метастази в простату меланоми або раку легенів

4. Лімфома

Більшість пухлин простати (80%) виникає в периферійній зоні, 15% раків утворюється в промежинній і центральній (5%) зонах простати.

Шляхи метастазування:

• Гематогенний - метастазування цим шляхом відбувається частіше. За частотою метастазування на першому місці розташовані кістки (хребта, тазу, стегон, ребер), потім печінка й легені.

• Лімфогенний – рак простати може метастазувати у регіонарні лімфатичні вузли, до яких належать лімфатичні вузли малого таза, розташовані нижче від біфуркації загальних клубових артерій.

Класифікація раків простати

(код МКХ – О С61)за системоюTNM(5-е видання, 1997 рік).

Класифікація стосується лише аденокарцином. Перехідно-клітинна карцинома простати класифікується в розділі пухлин сечовидільного каналу. Необхідно мати гістологічне підтвердження діагнозу. Категорія Nне залежить від локалізації регіонарних метастазів.

Tnm Клінічна класифікація

Т—Первинна пухлина

Т_x — недостатньо даних для оцінки первинної пухлини

Т₁ — клінічно безсимптомна пухлина, яка не пальпується і не візуалізується

інструментальними методами

Т_1a — пухлину виявлено випадково при гістологічному досліджені;

вона займає не більше 5% резектованої тканини

Т_1b — пухлину виявлено випадково при гістологічному досліджені;

вона займає 5% резектованої тканини

Т_1c — пухлину виявлено при пункційній біопсії (наприклад, з причини

підвищеного рівня PSA – простатоспецифічного антигену)

Т₂ — пухлина обмежена простатою

Т_2a — пухлина уражає одну частку

Т_2b — пухлина уражає обидві частки

Т₃ — пухлина поширюється за межі капсули простати

Т_3a — екстракапсулярне поширення (з одного боку або двобічне)

Т_3b — пухлина поширюється на сім’яні пухирці

Т₄ — пухлина нерухома або поширюється на суміжні структури, інші, ніжсім’яні пухирці: шийку сечового міхура, зовнішній сфінктер, пряму кишку, піднімаючий м’яз і/ або стінку таза

Примітка: 1. Пухлина, виявлена в одній або обох частках пункційною біопсією,

але непальпабельна і невидима для методів візуалізації, класифікується як Т_1с

2. Інвазія у верхівку простати або в капсулу простати (але не за її межі),

класифікується не як Т₃, а як Т₂

N — Регіонарні лімфатичні вузли.

N_x— недостатньо даних для оцінки стану регіонарних лімфатичних вузлів

N₀— немає ознак ураження регіонарних лімфатичних вузлів

N₁— наявні метастази в регіонарних лімфатичних вузлах

М — Віддалені метастази

М_x — недостатньо даних для визначення віддалених метастазів

М₀ —віддалені метастази не визначаються

М₁— наявні віддалені метастази

М_1a— нерегіонарний лімфатичний вузол(и)

М_1b— кістка(и)

М_1c— інша структура(и)