Крім того, використовують класифікацію пухлин яєчка за стадіями. Стадії раку яєчка

Поширення пухлини	Стадія
Обмежена мошонкою Обмежена заочеревинним простором Поширилася за межі заочеревинного простору	I (або А) II (або В) III (або С)

Клініка.

Часто спостерігається безсимптомний клінічний перебіг захворювання. Симптоми раку яєчка, що спостерігаються найчастіше:

• Безболісне, щільне, набрякле яєчко (більш ніж у 90% хворих). В окремих випадках при безболісній пухлині яєчка помилково ставлять діагноз епідидиміту чи орхіту. У 10-15% хворих спостерігається болісність яєчка.

• Водянка оболонок яєчка (2 - 8%).

• Раннє статеве дозрівання хлопчиків (підвищена продукція андрогенів при негерміногенних пухлинах). У деяких випадках спостерігається гінекомастія.

• Можлива обструкція сечоводів (прояв ураження парааортальних лімфатичних вузлів).

• Болі в животі або легенева симптоматика обумовлені метастатичним ураженням.

Діагностика.

При об’єктивному огляді виявляють пухлину в мошонці. Підтверджують наявність пухлини УЗД і хірургічною ревізією органів мошонки через пахвинний доступ. У число діагностичних процедур входять томографія і КТ органів грудної клітки, рентгеноконтрастне дослідження нижньої порожнистої вени, лімфангіографія, КТ органів черевної порожнини. Дослідження пухлинних маркерів підвищило точність оцінки стадії тестикулярних новоутворень (визначають зміст ХГТ і АФП у сироватці крові).

Лікування.

Методи лікування тестикулярних пухлин варіюють в залежності від клітинного типу і стадії ураження.

А. Семіномні пухлини (чутливі до опромінення).

• Перша стадія семіноми. Променева терапія дробовими дозами, що досягають у цілому 25 - 30 Гр на область парааортальних тазових (з того ж боку) і пахвинних лімфатичних вузлів. Опромінення іншої половини мошонки і контралатеральних лімфатичних вузлів проводять хворим, що раніше перенесли операції на мошонці.

• Друга стадія семіноми, виявлена рентгенографічно чи лабораторно (по збільшенню змісту ХГТ). Після орхіектомії проводять терапію дробовими дозами (сумарна доза 25 - 30 Гр) на парааортальні, тазові (з того ж боку) і пахвинні лімфатичні вузли. Додаткові дози опромінення направляються на залишкову пухлину. Опромінення середостіння (для профілактики метастазування) недоцільно. Видалення заочеревинних лімфатичних вузлів має значення для гістологічного підтвердження діагнозу в хворих з розповсюдженим процесом.

• Третя стадія семіноми. Недостатньо одного лише опромінення, необхідно комбінувати його з хіміотерапією. Найбільш ефективна схема – комбінації цисплатину, вінбластину і блеоміцину. Після попередньої променевої терапії дозування цитостатиків повинне бути знижене.

Б. Несеміномні пухлини.

• Перша стадія несеміномних тестикулярних пухлин без ознак метастазування. Лікування — видалення пухлини. Виживаність складає 100%.

• Друга стадія несеміномних тестикулярних пухлин – виконують орхіектомію і лімфаденектомію. Висічення заочеревинних лімфатичних вузлів роблять з видаленням навколишніх тканин уздовж великих судин від рівня діафрагми, жирової клітковини у воротах нирки й у паранефральній області, що поширюється до загальної здухвинної артерії і пахвинної зв’язки на боці ураження (операція Шевассю).

Результати лікування розповсюджених форм пухлини поліпшує передопераційна комбінована хіміотерапія. Роль додаткової післяопераційної хіміотерапії залишається спірною.

• Третя стадія (дисемінована) пухлина яєчка. Застосовують поліхіміотерапію 2 – 4 курсами. Сучасні схеми комбінованої хіміотерапії (PVB, VAP-6, BEP, CEP) значно підвищили ефективність лікування і виживаність у пацієнтів даної групи. Особливо це стосується випадків, коли заочеревинні метастази великих розмірів, інтимно спаяні з судинами заочеревинного простору. При досягненні ремісії може бути здійснена спроба видалення резидуальної пухлини. Результат лікування залежить від поширення хвороби. У 100% випадків на лікування реагують пацієнти, що мають єдиною ознакою дисемінації підвищений рівень пухлинних маркерів. Особи з метастазами в легені й органи черевної порожнини відповідають на хіміотерапію в 65%.

Прогноз.

Семіномні пухлини.П’ятирічне виживання пацієнтів із семіномою I - II стадії наближається до 100%. Після променевої терапії вона складає понад 90%, а після хіміотерапії — 63 - 90%.

Несеміномні герміногенні пухлини. У хворих з метастазами, що одержували тільки хіміотерапію, повна ремісія може бути досягнута в 50 - 70% випадків. Інші 10 - 15% складають випадки одужання, що наступило після хірургічного видалення резидуальної пухлини. Можливість повного вилікування після хіміотерапії залежить від локалізації й поширення метастазів. Рецидиви спостерігають у 10 - 20% хворих у перші 2 роки після встановлення діагнозу і початку лікування.