10.2. Санітарно-гігієнічний контроль за розміщенням, водопостачанням і харчуванням населення та особового складу спеціальних формувань в умовах надзвичайних

СИТУАЦІЙ

Для розміщення населення, житло якого зруйноване або міститься в небезпечній зоні, насамперед слід використову­вати стаціонарні приміщення з відповідною площею, сані­тарно-технічним та іншим обладнанням, придатні для тимча­сового цілодобового перебування в них людей (готелі, гурто­житки, будинки відпочинку, санаторії, школи, казарми), за умови, що вони розташовані в екологічно безпечній зоні. У разі можливості та необхідності ці приміщення можуть бути використані і для розміщення особового складу спеціальних формувань, інших прибулих для ліквідації наслідків катаст­рофи.

За відсутності такої можливості для розміщення відповід­них контингентів використовуються тимчасові споруди, при­значені для польового розміщення військ. До основних функцій санітарно-епідеміологічного нагляду при цьому слід віднести: участь у виборі ділянки для тимчасових споруд, оцінку її відпо­відності гігієнічним вимогам та забезпечення правильності забудови.

Існують різні споруди, які можна використовувати для по­льового розміщення (курені, землянки, укриття із снігу та ін.). Найдоцільніше застосовувати табірні намети. їх установлю­ють на спеціальних гніздах заввишки 0,6—0,7 м над рівнем землі, навколо гнізда облаштовують канавку для відтоку води. Якщо немає розкладних або звичайних ліжок, на висоті 0,4— 0,5 м від підлоги (звичайно утрамбованої землі) влаштовують тапчани (нари) або дерев'яні настили. Кількість їх визначаєть­ся розмірами намету. Наприклад, табірний намет УЛ-58 має площу 26 м² і призначений для розміщення 10 осіб на розк­ладних ліжках або 18 — на нарах. У зимову пору для опален­ня використовують тимчасові грубки різних конструкцій. Намети слід утеплювати за допомогою табельних або підруч­них матеріалів. Більш доцільним, з гігієнічної точки зору, є використання споруд з уніфікованих деталей промислового виробництва (каркасні, панельні, блочні).

Важливе значення в тимчасовому наметовому таборі мають польові лазні, пересувні туалети, туалети вигрібного типу як суто тимчасовий засіб, так звані табірні рівчачки (із розрахунку на ЗО—40 осіб завдовжки 1 м, завширшки 0,3 м, завглибшки до 0,6—0,75 м), які влаштовують на відстані 50 м від наметів. Відхожі місця двічі на день треба присипати невеликим шаром землі, обробленим розчином хлорного вапна. Сміття збирають у спеці­альних траншеях і його теж періодично присипають землею.

Під час здійснення санітарно-гігієнічного контролю за во­допостачанням слід пам'ятати, що на відміну від вимог до якості питної води у повсякденних звичайних умовах, коли показни­ки якості води мають повністю відповідати нормативам Дер­жавного стандарту, в польових умовах, у разі тимчасового використання води, немає потреби домагатися, щоби вода була ідеальною за всіма своїми органолептичними, хімічними та бактеріологічними показниками. Ураховуючи тимчасовий ха­рактер використання води в згаданих умовах, вона насампе­ред і головним чином має відповідати основній вимозі — бути безпечною в епідеміологічному відношенні і не містити в заг­розливих кількостях токсичних та радіоактивних речовин.

Питна вода, що використовується в умовах надзвичайної ситуації, має відповідати таким вимогам: колі-індекс — не більше 3, прозорість — не менше ніж 20 см, колірність — не більше ніж 35°, смак та присмак — не більше ніж 3 бали, залишковий хлор — 0,8—1,2 мг/л, радіоактивність — не більше ніж 20мкКі/л, вміст токсичних хімічних речовин — не вище за ГДК, указані у спеціальних нормативах.

Орієнтовні нормативи для розрахунку потрібної кількості води в польових умовах наведено в табл. 111.